Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.04.2021 року у справі №922/2385/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2385/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (головуючий суддя - Тихий П. В., судді Сіверін В. І., Терещенко О. І.) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2020 (суддя Байбак О. І.)

у справі №922/2385/20

за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Вега"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.05.2021 №29.3-02/1228 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відпусткою судді Кролевець О. А. та запланованою відпусткою судді Губенко Н. М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/2385/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Вега" (далі - ГБК "Вега") про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ГБК "Вега" про затвердження 18.12.2016 статуту кооперативу в новій редакції, внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оформленого протоколом без номеру від 18.12.2016 загальних зборів членів ГБК "Вега", та про визнання недійсним статуту ГБК "Вега", затвердженого протоколом загальних зборів членів кооперативу без номеру від 18.12.2016.

1.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 14.12.2020 у справі №922/2385/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГБК "Вега" відмовив.

1.3. ГБК "Вега" звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про вирішення питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.4. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 21.12.2020 у справі №922/2385/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, задовольнив клопотання ГБК "Вега" про розподіл судових витрат; стягнув з ОСОБА_1 на користь ГБК "Вега" 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

2.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від
22.02.2021 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від
21.12.2020 у справі №922/2385/20, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ГБК "Вега" про стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. У якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пославшись на те, що суди попередніх інстанції не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, від 17.10.2018 по справі №301/1894/17, від 24.01.2019 по справі №910/15944/17, від 06.03.2019 по справі №922/1163/18, від 21.03.2019 по справі №914/359/18, від
07.09.2020 по справі №910/4201/19 щодо застосування норм матеріального та процесуального права, а саме статей 126, 129 ГПК України, статей 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

2.3. На переконання скаржника, наданий відповідачем до суду договір про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від 01.10.2020 не містить посилання на справу №922/2385/20, а також на сторону по справі - ОСОБА_1, а тому не може підтверджувати понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом конкретної судової справи №922/2385/20.

2.4. Скаржник зазначає, що неподання відповідачем до суду першої інстанції договору, пов'язаного з розглядом конкретної судової справи №922/2385/20, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Мельник і Квашин" або адвокатом Кузнєцовою А. А. на підставі вказаного договору, та здійснених ними витрат, необхідних для надання ГБК "Вега" правничої допомоги, свідчить про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити розмір витрат ГБК "Вега" на професійну правничу допомогу, та не міг розподілити ці витрати за відсутності вказаних документів.

2.5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

3.4. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

3.5. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

3.6. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

3.7. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.8. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

3.9. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від
07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

3.10. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

3.11. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.

3.12. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

3.13. Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 ГПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

3.14. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

3.15. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

3.16. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

3.17. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

3.18. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

3.19. Відповідно до частин 1 , 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.20. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

3.21. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 8 статті 129 ГПК України).

3.22. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

3.23. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

3.24. Водночас, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

3.25. Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин 5 , 6 статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

3.26. Верховний Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

3.27. Разом з тим, у частині 4 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

3.28. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

3.29. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6 , 7 , 9 статті 129 ГПК України.

3.30. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

3.31. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

3.32. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 126 ГПК України).

3.33. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

3.34. У такому випадку суд, керуючись частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

3.35. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

3.36. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

3.37. При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

3.38. Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частиною 4 статті 126 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3.39. Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин 5 , 6 статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

3.40. Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду з позовом у цій справі, відповідач уклав договір з адвокатським об'єднанням.

3.41. Так, 01.10.2020 між ГБК "Вега", як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин", як виконавцем, укладено договір про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) (т.1, а. с.130-132), згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надання послуг, пов'язаних із забезпеченням юридичного обслуговування клієнта, що включає в себе захист та представництво інтересів останнього в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах загальної та спеціальної юрисдикції та надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань.

3.42. Відповідно до пункту 3.1 договору здавання-приймання робіт (результатів наданих послуг) за поточний місяць здійснюється шляхом підписання акта виконаних робіт (акта здавання наданих послуг). Дата підписання акта виконаних робіт є моментом виконання сторонами відповідних зобов'язань по даному договору. Акти виконаних робіт підписуються сторонами в кінці кожного місяця, в якому здійснювалось обслуговування.

3.43. Згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг виконавця складає вартість роботи виконавця по наданню послуг за цим договором і вартості винагороди виконавця за позитивні результати наданих послуг. Винагорода виконавця, строки і умови її виплати виплачується клієнтом за окремі види послуг, наперед обумовлені додатковою угодою сторін і вказані в пункті 4.5 цього договору. Вартість надання послуг по даному договору становить 15000,00 грн, які клієнт зобов'язаний щомісяця авансово перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний у цьому договорі, протягом всього терміну дії договору.

3.44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи від імені Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин" представництво інтересів відповідача здійснювала адвокатесса Кузнєцова Аліса Андріївна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5796 від 12.06.2020).

3.45. При цьому відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, форма адвокатської діяльності адвокатесси ОСОБА_2 - Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин".

3.46. На виконання умов договору між ГБК "Вега", як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин", як виконавцем, складено акт виконаних робіт від 15.12.2020, згідно з яким сторонами підтверджено, що на виконання договору надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від
01.10.2020 Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин" надало, а клієнт прийняв послуги щодо представництва інтересів ГБК "Вега" по справі №922/2385/20 згідно з переліком, зазначеним в даному акті (складання відзиву, додаткових заяв, клопотань, інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засіданнях та інше), всього на суму 15000,00 грн.

3.47. Платіжним дорученням від 02.10.2020 №64 ГБК "Вега" сплатило на користь Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин" 15000,00 грн вартості послуг за договором про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від 01.10.2020. Сплата здійснювалася з призначенням платежу в платіжному дорученні: "Плата згідно договору від 01.10.2020 за надання правової допомоги по справі №922/2385/20 без ПДВ".

3.48. Задовольняючи заяву ГБК "Вега" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення ГБК "Вега" витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги (зокрема адвокатом в межах справи підготовлено відзив на позов, заперечення, підготовлено низку клопотань по суті спору, прийнято участь у трьох підготовчих засіданнях та двох засіданнях з розгляду справи по суті, за його сприяння прибули свідки для допиту у судових засіданнях 30.11.2020 та 14.12.2020, вчинено інші дії, спрямовані на судовий захист клієнта). З огляду на що, суд дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених відповідачем витрат на послуги адвоката в розмірі 15000,00 грн.

3.49. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на недоведеності відповідачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки наданий відповідачем договір про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від
01.10.2020 не містить посилання на справу №922/2385/20, а також на сторону у справі, тобто ОСОБА_1, або ж взагалі на предмет спору між ГБК "Вега" та ОСОБА_1, який безпосередньо розглядався Господарським судом Харківської області за участю Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Мельник і Квашин" та адвоката Кузнєцової А. А.

3.50. Проте, вказаний довід скаржника відхиляється Верховним Судом, оскільки Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не вимагає зазначення у такому правочині відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.06.2020 по справі №264/6635/18.

3.51. При цьому посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, від 17.10.2018 по справі №301/1894/17 Суд не бере до уваги, оскільки у зазначених справах предметом розгляду було питання щодо наявності підстав для відшкодування витрат на правову допомогу з урахуванням застосування положень Закону України від 20.12.2011 №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який 15.12.2017, тобто на час розгляду справи №922/2385/20, вже втратив чинність.

3.52. Посилання ж скаржника на додаткову постанову від 06.03.2019 по справі №922/1163/18 та постанову від 21.03.2019 по справі №914/359/18 Верховного Суду також не береться Судом до уваги, з огляду на таке. Так, в зазначених справах Суд, зокрема, вказав, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У справі №914/359/18 Судом встановлено, що за умовами договору про надання адвокатської допомоги розмір оплати послуг розраховується виходячи з кількості відпрацьованих адвокатом годин, що оформлюється окремим розрахунком, або може встановлюватися у твердій грошовій сумі. Згідно з пунктом 1 розрахунку вартості адвокатської допомоги та переліку виконаних робіт, складеного адвокатом та погодженого відповідачем, встановлено, що вартість адвокатської допомоги з представництва інтересів замовника в Суді під час розгляду справи №914/359/18 визначається у твердій грошовій сумі та складає: 25000,00 грн. З огляду на що, Суд дійшов висновку про доведеність розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката в зазначеній сумі. Водночас у справі №922/1163/18 Судом встановлено відсутність у самому тексті договору умови щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначено про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів. Відтак, Суд дійшов висновку про відсутність об'єктивної можливості пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару. З огляду на що, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, Суд вважав за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу з 28000,00 грн до 14000,00 грн.

3.53. Між тим, у цій справі №922/2385/20, судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість надання послуг за договором становила 15000,00 грн, які клієнт зобов'язаний був перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний у цьому договорі. При цьому, використовуючи свої дискреційні повноваження, суд першої інстанції, встановивши фактичне понесення відповідачем витрат в сумі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з розглядом даної справи №922/2385/20, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл цих витрат в повному обсязі.

3.54. Крім того, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 по справі №910/4201/19 колегією суддів відхиляється, оскільки у вказаній справі, зокрема в пункті 5.18 постанови, зазначено, що доказів понесення витрат на правничу допомогу саме у даній справі (зокрема платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, тощо) заявник суду не надав.

3.55. Однак, у спірному випадку суду першої інстанції були надані належні та обґрунтовані докази фактичної сплати винагороди адвокатському об'єднанню саме за надану професійну правничу допомогу у справі №922/2385/20.

3.56. У постанові від 24.01.2019 по справі №910/15944/17, на яку також посилається скаржник, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність відповідачем надання адвокатом послуг у суді касаційної інстанції. Однак, з огляду на те, що такі витрати в сумі 65000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача-2; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Міністерства оборони України становить надмірний тягар для позивача-2, що суперечить принципу розподілу таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства оборони України на користь відповідача 32500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

3.57. Натомість, у справі №922/2385/20 доказів неспівмірності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як і клопотання про зменшення розміру таких витрат з зазначених підстав у відповідності до частини 5 статті 126 ГПК України, позивачем суду надано не було.

3.58. Отже, висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24.01.2019 по справі №910/15944/17, щодо неспівмірності заявлених до стягнення з Міністерства оборони України витрат на професійну правничу допомогу в сумі 65000,00 грн, не є релевантним для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи, які враховувались Судом при зменшенні розміру таких витрат у справі №910/15944/17.

3.59. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ГБК "Вега" щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вказаних скаржником справах щодо застосування статей 126, 129 ГПК України, статей 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

4.4. Таким чином, перевіривши додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2020 у справі №922/2385/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді І. Д. Кондратова

О. О. Мамалуй