ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 07.06.2018 (суддя Кротінова О.В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя: Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

про стягнення 4 444 201,37 грн.,

За участю представників сторін:

позивача - Петрук Я.Ю. -адвокат ,

відповідача - не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк, про стягнення 4 444 201,37 грн., у тому числі основний борг у сумі 2 018 747,47 грн., 7% штрафу в сумі 148 133,60 грн., пеня у сумі 472 001,82 грн., 3% річних у сумі 179 886,94 грн. та інфляційні в сумі 1 625 431,54 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №017/14-ПР від 26.11.2013 щодо здійснення своєчасних розрахунків за поставлений природний газ.

3. Відповідач не скористався своїм правом на відзив як на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, у справі №905/272/18 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 019 709,40 грн., у тому числі 2 018 747,47 грн. основного боргу, 95 293,91 грн. пені, 100 349,56 грн. штрафу, 179 886,92 грн. 3% річних та 1 625 431,54 грн. інфляційних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 30.11.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 07.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі №905/272/18 до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 року у справі № 905/272/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

7. 21.12.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 31.01.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2019.

8. В судове засідання з'явився представник позивача, який просив суд задовольнити його касаційну скаргу, судові рішення скасувати в частині відмови у позові, в зазначеній частині прийняти нове рішення про задоволення позову. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату місце та час розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення в частині відмови у позові, в зазначеній частині прийняти нове рішення про задоволення позову , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

10. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на- прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статті 175 Господарського кодексу України, статей 11, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини.

11. Також, на думку скаржника, суди не врахували правової позиції, яка викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

12. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 26.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №017/14-ПР (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

За умовами п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору, зміни до якого вносилися сторонами на підставі додаткової угоди №1 від 08.01.2014, додаткової угоди №2 від 30.04.2014, додаткової угоди №3 від 27.05.2014, додаткової угоди №5 від 27.06.2014, додаткової угоди №6 від 30.09.2014, додаткової угоди №7 від 28.11.2014.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №4 від 26.06.2014р. сторони виклали п.6.1 договору у наступній редакції: "Оплата за природний газ, з врахуванням вартості транспортування територією України, проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу" (набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін).

Пунктом 7.2 сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

14. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

15. На виконання умов Договору сторонами підписано та скріплено печатками підприємств, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу: б/н від 28.02.2014; б/н від 31.03.2014; б/н від 30.04.2014; б/н від 31.07.2014; б/н від 31.08.2014; б/н від 31.10.2014; б/н від 30.11.2014; б/н від 31.12.2014.

16. Судами встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ, зокрема, за період лютий-квітень, липень, серпень, жовтень-грудень 2014 у загальному обсязі 477,381тис.куб.м. на суму 3 003 389,48 грн. Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень матеріали справи не містять.

17. Грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу, поставленого, зокрема, у липні, серпні, жовтні-грудні 2014 у загальній сумі 2 018 747,47 грн., у встановлені договором строки не виконано, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Приймаючи оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з наявності невиконаного грошового зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем природного газу в сумі 2 018 747,47грн. (основний борг), а з огляду на наявність простроченого грошового зобов'язання та перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшли висновку про те, що розрахунок інфляційних є обґрунтованим та арифметично вірним, а у розрахунку 3% річних допущено арифметичну помилку, тому дійшли висновку про часткове задоволення зазначених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 1 625 431,54 грн. та 3% річних у розмірі 179 886,92 грн.

19. Часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу мотивоване наявністю мораторію на нарахування та стягнення штрафних санкцій з 07.02.2015 на підставі ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

21. Судові рішення в частині стягнення основного боргу , інфляційних витрат та 3% річних не оскаржуються жодною із сторін.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій саме щодо відмови у задоволенні в стягнені пені, нарахованої за період з 07.02.2015 по 14.07.2015 на заборгованість за постановлений позивачем природний газ за договором, та 7% штрафу від суми простроченого платежу у загальній сумі 148133,60 грн., оскільки вважає, що суди неправомірно застосували положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

22. З урахуванням приписів наведеної ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції переглядає дану справу саме в межах доводів та вимог касаційної скарги.

23. У постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, був викладений такий правовий висновок:

"Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Компанії (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Компанія є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.05.2016 основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до пункту 2.1 статуту Підприємства встановлено, що основною метою та видами його діяльності є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення споживачам.

З наявних у матеріалах справи копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вбачається, що Підприємство є виробником, здійснює постачання та транспортування теплової енергії.

Тобто судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Золоте Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів".

24. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №905/3272/16 та від 25.10.2018 у справі №905/2949/17.

25. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях в даній справі, що переглядається, про часткове задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм вищевказаного законодавства, а також до встановлених обставин справи.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

26. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

27. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду - без змін, як законні та обґрунтовані.

28. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 07.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 07.06.2018 у справі №905/272/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський