Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №904/4207/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 904/4207/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Мілєва І.В.)

від 08.08.2016,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Парусніков Ю.Б., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)

від 13.09.2017,

за позовом комунального підприємства "Житлове господарство Кіровського району" Дніпропетровської міської ради

до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року комунальне підприємство "Житлове господарство Кіровського району" Дніпропетровської міської ради звернулось до суду з позовом про зобов'язання Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" зробити перерахунок за грудень 2015 - березень 2016 року за постачання теплової енергії, шляхом зняття необґрунтованих нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 1322 від 15.10.2007, зокрема, у недопоставці теплової енергії позивачу у встановленому договором обсязі за період з 01.12.2015 по 31.03.2016, про що свідчать акти обстеження подачі температурного режиму теплоносія та системи опалення житлових будинків та звернення його мешканців (а. с. 18-250 т. 1; а. с. 126-130, т. 2,).

05.07.2016 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 160-162, т. 2), в якій просив суд зобов'язати відповідача зняти необґрунтовані нарахування за постачання теплової енергії в повному обсязі за опалювальний сезон з грудня 2015 року по березень 2016 року, які були нараховані та виставлені до оплати позивачу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 позов задоволено. Зобов'язано УДППЗ "Укрпошта" в особі поштамту-Центру поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції зняти необґрунтовані нарахування за період опалювального сезону з грудня 2015 року по березень 2016 року за постачання теплової енергії в повному обсязі, які були нараховані та виставлені до оплати КП "Житлове господарство Кіровського району" Дніпропетровської міської ради. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення місцевого суду скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Зобов'язати ПАТ "Укрпошта" в особі поштамту-центру поштового зв'язку № 1 Дніпровської дирекції зробити перерахунок поставленої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 1322 від 15.10.2007 за період з грудня 2015 - березень 2016 роки." Рішення в частині стягнення судового збору залишено без змін.

11.10.2017 відповідач УДППЗ "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. ст. 16, 20 ЦК України, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту; порушення норм процесуального права, а саме ст. 36 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), оскільки суд дійшов до неправильного висновку щодо визнання наданих позивачем актів належними письмовими доказами; порушення вимог ст. 12 ГПК України, адже вказана справа має розглядатись за місцезнаходженням відповідача - ПАТ "Укрпошта", а не його відокремленого структурного підрозділу. Вказував на те, що апеляційний суд прийшов до неправильного висновку про те, що спір у справі виник щодо незгоди відповідача - постачальника теплової енергії здійснити перерахунок споживачам теплової енергії за неякісно надані послуги. Також зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно посилався в постанові на рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 764 від 17.12.2017, яке на момент ухвалення постанови апеляційного суду не існувало.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Задовольняючи позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, однак враховуючи, що останнім не було здійснено такого перерахунку за наявності відомого йому факту що з 01.12.2015 позивачу не поставлялася теплова енергія відповідно до умов договору, задовольнив позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки уточнена позовна заява була подана після початку розгляду справи по суті, про що свідчить протокол судового засідання від 23.06.2016 (а.с. 157, т. 2), то позов повинен бути розглянутий без урахування уточнених вимог, які позивач мав право подати лише до початку розгляду справи по суті. Вказавши на те, що відповідач здійснив неякісне постачання на об'єкт споживача за договором, що підтверджується актами обстеження подачі температурного режиму теплоносія та системи опалення житлових будинків, але перерахунку за спірний період не провів, апеляційний господарський суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок поставленої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 1322 від 15.10.2007 за період з грудня 2015 по березень 2016 року.

Проте, погодитись з висновками судів неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживач теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (ст. 1 вказаного Закону).

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

15.10.2007 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (постачальник) та комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Кіровського району було укладено договір № 1322, за яким постачальник зобов'язувався постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно з чинним законодавством України тарифами, в термін, передбачений договором.

Однак, господарськими судами належним чином не було досліджено правовий статус позивача КП "Житлове господарство Кіровського району" Дніпропетровської міської ради в силу умов договору № 1322 від 15.10.2007, ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", враховуючи, що вимогами чинного законодавства не передбачено такого суб'єкта як кінцевий споживач.

При цьому, апеляційний суд, вказуючи в своїй постанові на помилковість застосування до цих правовідносин постанов Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010, № 1198 від 03.10.2007, оскільки вони регулюють відносини між постачальником теплової енергії та кінцевим споживачем, а позивач таким не є, посилається на них і робить висновок, що згідно вказаних Правил передбачено право споживача вимагати перерахунку вартості спожитої теплової енергії, що узгоджується з вимогами ст. 16 ЦК України. Отже, суд апеляційної інстанції зробив суперечливі та взаємовиключні висновки, без належного з'ясування статусу позивача, всупереч вимогам щодо чіткого і зрозумілого викладення рішення суду. Необхідно зазначити, що не лише виконання рішення господарського суду, а його прийняття має здійснюватись так, щоб гарантувати сторонам право на справедливий судовий розгляд та гарантію ефективності правосуддя.

Постановою Кабінету Міністрів України № 151 № від 17.02.2010, затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.

Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (виконавці) і фізичних та юридичних осіб (споживачі), яким надаються послуги.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

У разі відхилення фактичної температури від 18 до 12 градусів за Цельсієм у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах від 20 до 14 градусів за Цельсієм) виконується зменшення плати з опалення за період відхилення на 5 % за кожний градус.

Господарські суди прийшли до висновку, що відповідач на підставі договору № 1322 від 15.10.2007 надавав позивачу послуги з теплопостачання неналежної якості за період з грудня 2015 по березень 2016 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти обстеження подачі температурного режиму теплоносія і системи опалення житлових будинків (№ 2 на пл. Миколи Островського, № 1-л на вул. Червонозаводській та № 1-ж на вул. Червонозаводській), згідно із якими температура повітря в цих приміщеннях не підіймалася вище 12 градусів С, однак, задовольняючи позов, суди належним чином не дослідили, що умовою для здійснення перерахунку за неякісне надання послуг є встановлення обсягу і вартості таких неналежно наданих послуг згідно з умовами договору, адже саме від встановлення таких чинників (обсяг і вартості неналежно поставленої теплової енергії) залежить не лише правильний перерахунок, а й реалізується належний спосіб захисту сторін.

Необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції в своїй постанові посилається на те, що тарифи для УДППЗ "Укрпошта" на виробництво і поставку теплової енергії встановлюються органами місцевого самоврядування, зокрема рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.12.2017 № 764 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво і постачання, послуги з централізованого опалення для потреб населення, бюджетних та інших споживачів Дніпропетровській дирекції УДППЗ "Укрпошта", однак як вбачається із матеріалів справи виконком такого рішення від 17.12.2017 не приймав, при цьому, в матеріалах справи наявне рішення від 17.12.2014 (а.с. 187, т. 2).

За таких обставин висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 ГПК України), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

При новому розгляду суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити умови договору, з'ясувати чи є позивач споживачем таких послуг згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання"; з'ясувати обсяг і вартість неналежно наданих позивачу послуг, що є підставою для здійснення перерахунку поставленої теплової енергії за спірний період, а отже наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року у справі за № 904/4207/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач