Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №922/931/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/931/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс",

представник позивача - Туревський М.М. адвокат, (дов. від 09.02.2018)

відповідач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Савчук І.В. головн. експерт відділу, (дов. від 28.12.2017),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс"

на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 (суддя Сальнікова Г.І.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 (головуючий - Пелипенко Н.М., судді: Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.)

у справі № 922/931/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (далі - Товариство)

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення Відділення від 29.12.2016 № 107-р/к у справі № 1/02-87-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована з посиланням на: неповне з'ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи № 1/02-87-16; недоведення обставин, які мають значення для справи № 1/02-87-16 і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі № 922/931/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, в позові відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що Відділенням було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права у прийнятті Рішення АМК, що є підставою для визнання його недійсним;

- суди порушили приписи статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017), не розглянувши всіх обставин справи повно та всебічно, погодившись з помилковими та необґрунтованими доводами Відділення;

- суди також порушили приписи частини першої статті 43 ГПК України, не розглянувши всіх обставин справи повно та всебічно, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про обґрунтованість доводів Відділення, які викладені у Рішенні АМК;

- суди у прийнятті оскаржуваних судових актів неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

- судами проігноровано та не взято до уваги обставини і надані на їх підтвердження документи, які мають важливе значення у вирішенні цього спору.

Відділення у відзиві просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що судами прийняті оскаржувані судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за підсумками діяльності в 2012-2014 роках та у січні - лютому 2015 року займало монопольне (домінуюче) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в межах багатоквартирного житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, з часткою 100%;

- визнано, що Товариство, нарахувавши власникам (наймачам) квартир та нежитлових приміщень будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, плату за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за тарифом, який не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, вчинило порушення, яке передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 частини другої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- за вчинене порушення згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Товариство є юридичною особою;

- відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб - сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства є: Код КВЕД 81.10 "Комплексне обслуговування об'єктів (основний)"; Код КВЕД 81.21 "Загальне прибирання будинків"; Код КВЕД 84.12 "Регулювання у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування"; Код КВЕД 68.10 "Купівля та продаж власного нерухомого майна"; Код КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна"; Код КВЕД 38.21 "Оброблення та видалення безпечних відходів";

- у розумінні абзацу дванадцятого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Товариство є суб'єктом господарювання;

- Відділенням проведено аналіз становища Товариства на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Будинку (далі - Послуги); Товариство, яке надає такі послуги;

- споживачами Послуг є власники (наймачі) квартир та нежитлових приміщень, в тому числі фізична особа ОСОБА_6 (третя особа у справі № 1/02-87-16) в будинку за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства;

- відповідно до акта від 01.02.2008 приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс комісія у складі представників Товариства, ЗАТ "БУ-12", ТОВ "Констракшн груп інтернешнл" провела обстеження активів житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, що передається з балансу ЗАТ "БУ-12" на баланс Товариства;

- зазначений акт свідчить про передачу 01.02.2008 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на баланс Товариства, а, отже, останнє є балансоутримувачем зазначеного житлового будинку;

- товарними межами ринку є Послуги;

- територіальними межами ринку є територія будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на утриманні та обслуговуванні Товариства;

- за інформацією Товариства, Послуги за адресою: АДРЕСА_1 надавались ним протягом 2012-2014 років та січня - лютого 2015 року;

- часовими межами ринку визначено 2012-2014 роки та січень - лютий 2015 року - проміжки часу, протягом яких залишались незмінними структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому;

- частка Товариства на ринку Послуг у визначених територіальних та часових межах складає 100%;

- отже, Товариство відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за підсумками діяльності в 2012-2014 роках та у січні-лютому 2015 року займало монопольне (домінуюче) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в межах багатоквартирного житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, з часткою 100%;

- послуги, які надавались Товариством, є послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та відносяться до другої групи житлово-комунальних послуг, які відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" встановлюються органами місцевого самоврядування;

- Товариством надавались Послуги за тарифами, що не були затверджені (погоджені) органом місцевого самоврядування;

- отже, Послуги надавались Товариством за тарифами на порушення вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, а також приписів статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

- відповідно до додатку до договору від 01.01.2012 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладений Товариством з фізичною особою ОСОБА_6, вартість Послуг з 01.01.2012 склала 1,349 грн. за 1 кв.м;

- тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлені органом місцевого самоврядування в місті Харкові, є нижчими;

- рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012 № 39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харків" тариф на Послуги за 1 кв.м загальної площі нежитлового приміщення у житлових будинках у Дзержинському районі (місце розташування Будинку), складає від 0,535 грн./кв.м;

- отже, тариф, встановлений Товариством, є необґрунтовано завищеним у середньому на 152,1% порівняно з ринковою ціною на послуги суб'єктів господарювання м. Харкова, яким у відповідності до чинного законодавства тарифи встановлені органом місцевого самоврядування;

- вказані дії Товариства порушують законні інтереси споживачів, які змушені сплачувати за надані Послуги економічно необґрунтовану плату, оскільки встановлена у договорі вартість на Послуги не встановлена рішенням органу місцевого самоврядування, як це передбачено чинним законодавством;

- зазначені дії Товариства можуть призвести до ущемлення інтересів власників (наймачів) квартир та нежитлових приміщень у Будинку;

- за відсутності конкуренції на ринку Послуг власники (наймачі) квартир та нежитлових приміщень у Будинку не мають альтернативних джерел придбання зазначених послуг, тобто при отриманні цих послуг у Товариства вони вимушені погоджуватись на його умови;

- враховуючи те, що Товариство з березня 2015 року не здійснює діяльності з надання Послуг, порушення припинено;

- відповідно до фінансового звіту Товариства дохід (виручка) підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік складає 2 833 100,00 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження).

У відповідності до пункту 1 статті 3 наведеного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній у досліджуваний період): житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з частиною першою статті 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у цій же редакції) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 вказаного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджено Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок).

Згідно з частиною другою статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

За положеннями ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 43);

- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових актах зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги, що органи Антимонопольного комітету України беруть участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

Посилання Товариства на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули повно та всебічно всі обставини справи, спростовується змістом оскаржуваних судових актів та здійсненим судами повним, всебічним, об'єктивним розглядом справи.

Інші доводи Товариства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Постанови Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, на викладені правові позиції у яких посилається Товариство, прийняті за іншої фактично - доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з таких справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.

Суд погоджується з аргументами Відділення, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що судами повно та всебічно досліджено всі обставини справи, а судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі 922/931/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко