Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.03.2020 року у справі №920/706/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/706/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Ткача І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020

(головуючий - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2019

(суддя Резніченко О.Ю.)

у справі №920/706/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

про стягнення 483 947,45 грн,

1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.05.2020, який наявний в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі - АТ ?НАК"Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Сумитеплоенерго? (далі - ТОВ ?Сумитеплоенерго?) про стягнення 399 110,18 грн пені, 42 852,06 грн 3% річних, 41 985,21 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач за отриманий природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених п. 6.1 договору від 21.12.2015 № 3432/16-ТЕ-29, що є підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.10.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сумитеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 199 555,09 грн пені, 42 852,06 грн 3% річних, 41 985,21 грн інфляційних втрат, 7 259,21 грн витрат по сплаті судового збору. Клопотання ТОВ "Сумитеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено та зменшено розмір заявленої АТ ?НАК"Нафтогаз України" пені на 50%.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції зазначав про те, що відповідач за отриманий природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених договором, зважаючи на положення ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суд визнав обґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2019 скасовано повністю та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 10 888, 82 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про відмову у позові апеляційний суд посилався на те, що:

- 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- при цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідач погасив заборгованість за договором до набрання чинності Законом № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), отже, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з оплати придбаного газу з січня по вересень 2016 не підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 повністю та рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2019 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача 399 110, 18 грн пені, 42 852,06 грн 3% річних, 41 985, 21 грн інфляційних втрат.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування положень ст.ст. 1-3 Закону № 1730-VIII та порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Скаржник вказує на те, що застосування апеляційним судом Закону № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним, у зв`язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, тоді як відповідачем не надано доказів включення його до зазначеного реєстру, отже, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у позові незаконною.

8. Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, в якій, як вважає скаржник, Судом визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючи організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? (постачальник) та ТОВ ?Сумитеплоенерго? (споживач) укладено договір № 3432/16-ТЕ-29 (далі - договір) постачання природного газу та додаткові угоди.

11. Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

12. Згідно із п. 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню.

13. Пунктом 3.4 договору визначено, що приймання -передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

14. У 2016 році позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 123 848 020,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу.

15. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

16. Крім того, між сторонами було складено та підписано ряд спільних протокольних рішень.

17. Розрахунок за газ відповідачем здійснювався з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується випискою з банківських операцій по договору з відповідачем, за період з 01.01.2016 по 30.04.2019.

18. У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, АТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано ТОВ ?Сумитеплоенерго? 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

20. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

21. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

22. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

23. Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

24. Судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу згідно договору № № 3432/16-ТЕ-29 від 21.12.2015.

25. На виконання договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 123 848 020,53 грн.

26. За умовами укладеного сторонами договору (п. 1.2) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

27. Як встановлено судами, сторони у п. 6.1 погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

28. Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

31. Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

32. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

33. Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

34. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

35. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

36. 30.11.2016 набрав чинності Закон № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

37. Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

38. Згідно із статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

39. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, що здійснює діяльність з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, зазначене підтверджується відповідними ліцензіями, виданими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, отже, діяльність відповідача врегульовано в тому числі і положеннями Закону № 1730-VIII.

40. За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

41. Згідно із статтею 7 Закону № 1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню; неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

42. Отже, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

43. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

44. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом № 1730-VIII, застосовуються положення частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

45. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за поставлений природний газ розраховувався з порушенням строків встановлених договором.

47. При цьому, апеляційним судом встановлено, що заборгованість за поставлений позивачем газ протягом січня - вересня 2016 року, на виконання договору, повністю погашена відповідачем протягом 2016 року, кінцевий розрахунок проведено 20.10.2016, тобто, заборгованість погашена відповідачем до 30.11.2016, до набрання чинності Законом № 1730-VIII.

48. Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини погашення заборгованості за договором постачання природного газу відповідачем до набрання чинності Законом № 1730-VIII (до 30.11.2016) та поширення на відповідача дії Закону № 1730-VIII, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають стягненню з відповідача, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на те, що судом першої інстанції не враховано положення ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII.

49. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що для врегулювання питання заборгованості з 3% річних, пені та інфляційних втрат в порядку, передбаченому Законом № 1730-VIII, відповідач має набути статусу учасника такої процедури, тобто бути включеним до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

50. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що є безпідставним нарахування позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат по актах поставки природного газу з січня 2016 по вересень 2016 року, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем природного газу, оскільки відповідач є теплопостачальною організацією, зазначена частина заборгованості, яка виникла за договором, погашена відповідачем до набрання чинності Законом № 1730-VIII, а тому, неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати, проценти річні на вказану заборгованість не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, з дня набрання чинності цим Законом.

51. Щодо доводів скаржника, які наведені в пункті 8 цієї постанови, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16 відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру такого підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII.

52. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

53. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

54. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного суду у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції, отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

57. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування постанови відсутні.

Розподіл судових витрат

58. Оскільки підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 920/706/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

І.В. Ткач