Ухвала КГС ВП від 04.08.2019 року у справі №5015/118/11

Друк

Пошук

388

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 5015/118/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач",

кредитор - Приватне акціонерне товариство "ВНК Розточчя СТ",

кредитор - Приватне акціонерне товариство "Оргхім",

представник - адвокат Москаль Д.М. (довіреність від 26.12.2018),

кредитор - фізична особа-підприємець Гаврилюк Олександр Романович, особисто

Прокуратура Львівської області

ліквідатор - арбітражний керуючий Козій В.Ю.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 25.09.2018

у справі №5015/118/11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 06.04.2019 поштовим відправленням фізична особа-підприємець Гаврилюк Олександр Романович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 03.04.2019 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №5015/118/11 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строків на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5015/118/11 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду 22.04.2019 колегією суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. поновлено фізичній особі-підприємцю Гаврилюку Олександру Романовичу строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №5015/118/11 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, призначено її розгляд на 28.05.2019 о 10:15.

4. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5015/118/11 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2019. Ухвалою від 27.05.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №5015/118/11 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №5015/118/11 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 на 28.05.2019 о 10:15.

5. Від Публічного акціонерного товариства "Оргхім" (далі - ПАТ "Оргхім") надійшов відзив на касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилюка О.Р. (далі - ФОП Гаврилюк О.Р., скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Господарського суд Львівської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" у порядку, встановленому статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки у боржника наявна заборгованість на суму 1 060 656, 25 грн., яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

6.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Скочка І.Я.

6.2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Скочка І.Я. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", задоволено, повноваження припинено, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Хомишина І.Г.

6.3. 12.04.2017 ПрАТ "ВНК "Розточчя" звернулося із заявою про визнання недійсними договорів іпотеки №1725 та №1728 від 19.08.2005, укладених між правопопередником боржника та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є кредитор у справі ПАТ "Оргхім", а також подало заяву про уточнення вимог від 25.10.2017 за вх. №35982/17 про визнання недійсними договорів іпотеки від 19.08.2005.

10.05.2017 ПАТ "Оргхім", як правонаступником кредитора-іпотекодержателя за оспорюваними договорами іпотеки, подано заяву про застосування позовної давності до вимог ПрАТ ВНК "Розточчя СТ" (том 35, а.с. 6-10, 31-32).

6.4. Ухвалою від 23.03.2018, поряд з іншими питаннями, Господарський суд Львівської області заяву ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 12.04.2017 з врахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.10.2017 за вх. №35982/17 від 25.10.2017 про визнання недійсними договорів іпотеки задовольнив частково, визнав недійсними договори іпотеки від 19.08.2005, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко, зареєстровані в реєстрі за номерами 1725, 1728, укладені між ЗАТ "Автонавантажувач" та ЗАТ КБ "ПриватБанк", припинив обтяження на нерухоме майно ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач", накладене згідно з договорами іпотеки від 19.08.2005, зареєстрованими в реєстрі за номерами 1725, 1728, зняв заборони, встановлені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О. Дудко відповідно до договорів іпотеки від 19.08.2005, зареєстрованих в реєстрі за номером 1725 та за номером 1728, у задоволенні решти вимог заяви-відмовив, у задоволенні скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 06.12.2016 за вх. №5804/16 на бездіяльність ліквідатора Козія В.Ю. щодо визнання недійсними договорів іпотеки та припинення вимог конкурсного кредитора ПАТ "Оргхім" відмовив, у задоволенні скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 06.12.2016 за вх. №5804/16 на бездіяльність ліквідатора Козія В.Ю. щодо визнання недійсними договорів іпотеки і припинення вимог конкурсного кредитора ПАТ "Оргхім" відмовив, у задоволенні скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 06.12.2016 за вх. №5810/16 на дії/бездіяльність ліквідатора ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" Козія В.Ю. відмовив, у задоволенні скарги СПД Садовенка Ю.П. від 19.03.2018 за вх. №758/18 на дії/бездіяльність ліквідатора ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" Козія В.Ю. відмовив.

7. Місцевим судом встановлено, що 19.08.2005 за №№1723, 1725, 1728, 1734 приватним нотаріусом Дудко О.О. посвідчено договори іпотеки, сторонами яких виступали: іпотекодержатель - ЗАТ КБ "ПриватБанк", іпотекодавець - ЗАТ "Автонавантажувач", відповідно до яких предметом іпотеки були частини приміщень будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літ. А-4 (зварювальний, складальний та агрегатний цехи), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, місцевий суд зазначив, що при посвідченні даних договорів іпотеки нотаріусом не дотримано вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку", в редакції на момент посвідчення договорів, оскільки нотаріусом посвідчено договори іпотеки, відповідно до яких в іпотеку передано частини приміщень будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літ. А-4 (зварювальний, складальний та агрегатний цехи), без виділення таких частин у натурі та реєстрації права власності на них, як на окремі об`єкти нерухомості. Відтак, суд дійшов висновку, що заявником всіма належними та допустимими доказами доведено, що оспорювані договори іпотеки не відповідають вимогам Закону України "Про іпотеку", тому заява ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 12.04.2017 з врахуванням заяви про уточнення заявлених вимог від 25.10.2017 за вх. №35982/17 від 25.10.2017 в частині визнання недійсними договорів іпотеки підлягає задоволенню. При цьому, при визнанні договорів іпотеки недійсними або продажу майна, що є предметом іпотеки, припиняються зобов`язання банкрута за вимогами забезпечено кредитора ПАТ "Оргхім".

7.1. Місцевий суд відмовив ПАТ "Оргхім" у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, зазначивши, що питання дійсності іпотеки ПАТ "Оргхім" обговорювалося на засіданні комітету кредиторів боржника від 29.01.2016-02.02.2016, де ліквідатор Хомишин І.Г інформував учасників про відсутність майна, яке забезпечує вимоги ПАТ "Оргхім" у зв`язку з відсутністю в державних реєстрах записів про обтяження на майно ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" на користь ПАТ "Оргхім"; разом з тим, ліквідатор Козій В.Ю. листом від 26.09.2016 повідомив ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" про перелік приміщень, що забезпечують вимоги ПАТ "Оргхім", проте не вказав площ приміщень та/або інші ознаки, якими ці приміщення можна ідентифікувати, а також повідомив про відсутність технічної документації на будівлю виробничого корпусу 12 (літ А-4). Разом з тим, в ході зборів комітету кредиторів 29.01.2016-02.02.2016 представник ПАТ "Оргхім" заперечив проти того, що відсутні обтяження в користь ПАТ "Оргхім", оскільки за наслідком судових рішень в 2015 році приватним нотаріусом Дудко О.О. накладено такі забезпечення. Місцевий суд прийняв до уваги, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015 у справі №914/730/15 припинено обтяження іпотекою на майно, що є предметом договорів іпотеки №№ 1723 і 1734 та частиною предмета договорів іпотеки №№ 1725 та 1728, тому за його висновками, діюча іпотека на користь ПАТ "Оргхім" встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015 у справі №914/730/15. Місцевий суд дійшов висновку про те, що ПрАТ "ВНК Розточчя СТ", не є стороною спірних договорів іпотеки, що позбавляло його можливості досліджувати відповідність об`єктів іпотеки вимогам Закону, те, що державну реєстрацію іпотеки на користь ПАТ "Оргхім" встановлено на майно, що належить банкруту за рішенням господарського суду 08.06.2015 у справі №914/730/15, отже до неї, як такої, що виникла з рішення суду, слід рахувати початок перебігу строку позовної давності з моменту прийняття такого рішення (том 38, а.с. 213).

7.2. Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" у задоволенні скарги від 06.12.2016 за вх. №5804/16 на бездіяльність ліквідатора Козія В.Ю. щодо визнання недійсними договорів іпотеки та припинення вимог конкурсного кредитора ПАТ "Оргхім", оскільки ПАТ "Оргхім" визнаний конкурсним кредитором ухвалою суду від 20.06.2011, підставою для визнання ПАТ "Оргхім" кредитором стало повідомлення про визнання кредиторських вимог розпорядником майна Скочком І.Я., яке погоджено керівником боржника, тому саме розпорядником майна Скочком І.Я. порушено вимоги частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки визнавши вимоги ПАТ "Оргхім", як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та включивши їх до вимог першої черги забезпечення, розпорядником майна не внесені відомості про майно, що є предметом забезпечення.

Також, місцевий суд зазначив, що відповідальність за неточності у виготовленій технічній документації, на підставі якої відбувалась державна реєстрація іпотеки, не може мати наслідком оскарження дій ліквідатора, оскільки останній виступає лише замовником послуг, а питання відповідальності слід ставити до виконавця наданих послуг (станом на даний час судом розглядається спір щодо недійсності технічних інвентаризацій і скасування державної реєстрації права власності боржника на об`єкти нерухомості приміщень корпусу 12 (А-4).

7.3. Місцевий суд звернув увагу на те, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" заявником - особою, що має право звертатись до державних реєстраторів здійснити державну реєстрацію обтяження іпотекою та/або заборони на відчуження, є іпотекодержатель, а ПАТ "Оргхім", придбавши у ПАТ КБ "Приватбанк" права кредитора та іпотекодержателя, був зобов`язаний не лише внести зміни у відповідні записи щодо особи іпотекодержателя, але й перевірити на відповідність записів дійсним обставинам справи та своєчасно вносити відповідні зміни, за потреби вимагаючи від боржників та власника майна укласти нові угоди або доповнення та відповідно здійснити реєстрацію цих змін.

7.4. Місцевий суд зазначив, що оцінка діяльності ліквідатора неодноразово була предметом розгляду комітету кредиторів ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" (протокол від 30.06.2017, протокол від 19.03.2018) та робота ліквідатора визнана такою, що відповідає інтересам боржника та кредиторів.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

8. Постановою від 25.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" задовольнив частково, скасував пункт 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2018, скаргу СПД Садовенка Ю.П. на дії/бездіяльність ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" Козія В.Ю., подану 19.03.2018 (вх. №758/18), направив для розгляду до Господарського суду Львівської області, апеляційну скаргу ПАТ "Оргхім" задовольнив повністю, скасував пункти 1-3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2018 та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 12.04.2017 з урахуванням уточнення від 25.10.2017.

8.1. Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" від 12.04.2017, з посиланням на статті 256 261 267 ЦК України, мотивована тим, що договори іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №1725, 1728 були предметом розгляду у справі №33/31, а ВАТ "ВНК Розточчя СТ", як один із відповідачів у зазначеній справі, ще з 2010 року було обізнане про існування договорів іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №№1725, 1728, їх змістом та предметом.

Крім того, ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" як кредитор у справі №5015/118/11 з 20.06.2011 повторно могло довідатись про зміст, предмет договорів іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №№1725, 1728. При цьому, місцевий суд безпідставно обґрунтував недійсність зазначених договорів з посиланням на рішення місцевого суду від 08.06.2015 у справі №914/730/15, оскільки зазначені у такому рішенні обставини не існували на момент укладення договорів іпотеки від 19.08.2005 і не можуть слугувати підставою їх недійсності, а саме рішення суду у зазначеній справі не означає початку перебігу позовної давності у спорі щодо вимог про визнання недійсним правочину. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що оспорювані договори іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №№1725, 1728 не відповідають вимогам статей 5, 6, 18 Закону України "Про іпотеку", що є підставою визнання таких договорів недійсними. Також, судом прийнято як самостійну підставу для відмови в позові звернення ПАТ "Оргхім" із заявою про застосування позовної давності у запереченнях від 10.05.2017 та доповненнях від 29.08.2017 (том 35, а.с. 6-10, 31-32) та саме з цих підстав відмовлено у визнанні недійсними договорів іпотеки.

8.2. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні скарг ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Козія В.Ю., оскільки скарга (вх. №5804/16) з огляду на те, що доводи скаржника про недоліки технічної документації, на підставі якої Козієм В.Ю. проводилась технічна інвентаризація, є і станом на даний час судом розглядається спір щодо недійсності технічних інвентаризацій і скасування державної реєстрації права власності боржника на об`єкти нерухомості приміщень корпусу 12(А-4). Крім того, оцінка діяльності ліквідатора неодноразово була предметом розгляду на засіданнях комітету кредиторів боржника (протоколи 30.06.2017 та 19.03.2018) і його робота визнавалась такою, що відповідала інтересам боржника та кредиторів. Вимоги про визнання недійсними правочинів у справі про банкрутство не стосувалась дій чи бездіяльності арбітражного керуючого Козія В.Ю., скаржник не обґрунтував і не пояснив, які саме його права та законні інтереси ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" порушено діями ліквідатора.

8.3. Апеляційний суд вважав за необхідне скасувати пункт 7 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 23.03.2018, оскільки місцевим судом скаргу СПД Садовенка Ю.П. на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Козія В.Ю. від 19.03.2018 (вх. суду №758/18, том 38, а.с.86-88), розглянуто в засіданні 23.03.2018 без призначення дати розгляду скарги та повідомлення про її розгляд скаржника та учасників провадження, що відповідно до частини 3 статті 277, пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України є підставою для скасування прийнятого в цій частині рішення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ФОП Гаврилюк О.Р ., як новий кредитор за відступленим йому правом вимоги реєстрового кредитора боржника ПП "Фірма "Галич- Кабель ")

9. Оскаржуючи постанову апеляційного суду в цілому, скаржник доводив, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 ґрунтується на припущеннях, що представники ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" були ознайомлені з умовами договорів іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними номерами 1725 та 1728 та усвідомлювали їх невідповідність Закону України "Про іпотеку" у справах №33/31 №5015/118/11 з моменту визнання кредитором.

Скаржник наполягав, що діюча іпотека на користь ПрАТ "Оргхім" встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015 у справі №914/730/15. Крім того, зазначеним рішенням припинено обтяження іпотекою на майно, що є предметом договорів іпотеки №№1723, 1734, 1725, 1728. Скаржник аргументував, що ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" не є стороною спірних договорів іпотеки, тому було позбавлене можливості досліджувати відповідність об`єктів іпотеки вимогам закону, тому оскільки реєстрацію іпотеки на користь ПАТ "Оргхім" встановлено рішенням місцевого суду, строк позовної давності слід рахувати від дати прийняття такого рішення. Внаслідок чого скаржник доводив порушення судами вимог статей 261, 267 ЦК України та статей 86, 87 ГПК України.

9.1. Скаржник зазначив, що апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо вручення повного тексту постанови апеляційного суду та надіслання її сторонам, оскільки в судовому засіданні 25.09.2018 оголошувалась вступна та резолютивна частина постанови, а в тексті постанови від 25.09.2018 не зазначено дату складення повного тексту, станом на 03.04.2019 повний текст постанови кредиторам не направлено, в ЄДРСР такий текст відсутній (порушення статей 240, 283-285 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ПАТ "Оргхім" на касаційну скаргу ФОП Гаврилюка О.Р. зазначено, що ПрАТ "ВНК Розточчя СТ", з урахуванням приписів статті 261 ЦК України, було обізнане про існування договорів іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №№1725, 1728 ще в 2010 році, оскільки було відповідачем у справі №33/31 за позовом, предметом якого було визнання зазначених договорів недійсними. Крім того, скаржник також міг повторно довідатись про наявність таких договорів, будучи кредитором у справі №5015/118/11, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсними таких нотаріально посвідчених договорів, у зв`язку із спливом строку позовної давності у три роки.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 статті 256 - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 статті 257 - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 4 статті 267 - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

13. Закон України "Про іпотеку"

Частина 3 статті 5 - частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Частина 1 статті 6 - у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Частина 1 статті 18 - іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частина 2 статті 18 - у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, статей 86-87, 240, 283-285 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 5 Закону "Про іпотеку" визначено, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості.

Крім того, на сторони покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при посвідченні спірних договорів іпотеки нотаріусом не дотримано вимог частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки нотаріусом посвідчено договори іпотеки, відповідно до яких в іпотеку передано частини приміщень будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літ. А-4 (зварювальний, складальний та агрегатний цехи), без виділення таких частин у натурі та реєстрації права власності на них, як на окремі об`єкти нерухомості.

Відтак, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про порушення норм права, які могли б бути підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку" та відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

17. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції з прав людини і основоположних свобод наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20.09.2011.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. За приписами статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому, згідно з частиною 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тлумачення частини 5 статті 261 свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину.

За загальним правилом, початком перебігу позовної давності для вимоги про визнання договору іпотеки недійсним є день укладення оспорюваного договору або день, коли особа могла довідатись про вчинення цього правочину (Постанова Верховного Суду 14.03.2018 у справі №464/5089/15).

18. Як встановлено апеляційним судом, договори іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №1725, 1728 були, серед інших, предметом розгляду у справі №33/31. ВАТ "ВНК Розточчя СТ", як один із відповідачів у зазначеній справі, ще з 2010 року було обізнане про їх існування, оскільки рішенням у цій справі 19.10.2010 відмовлено у позові про визнання недійсними договорів №1723, 1725, 1728, 1734 з інших правових підстав. Як вбачається зі змісту рішення від 19.10.2010 у справі №33/31 (оприлюднене в ЄДРСР 24.11.2010) правопопередник ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" було належно повідомлене про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи відповідно до статті 64 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи). Крім того, ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" як кредитор у справі №5015/118/11 з 20.06.2011 мало можливість перевірити обґрунтованість вимог кредитора-іпотекодержателя ПАТ "Оргхім" за договорами іпотеки від 19.08.2005 за реєстраційними №№1725, 1728, з часу визнання вимог обох кредиторів та включення їх до реєстру вимог кредиторів у даній справі у 2011році.

Апеляційний суд, керуючись статтею 261 ЦК України, дійшов висновку, що зазначені докази є належними та достатніми в обґрунтування обізнаності ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" про існування оспорюваних договорів іпотеки, можливість їх вивчення у матеріалах справи про банкрутство та відсутність поважних причини для захисту порушеного права ПрАТ "ВНК Розточчя СТ" через сім років, у межах провадження у тій же справі про банкрутство.

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками апеляційного суду, як такими, що відповідають правильному застосуванню статті 261 ЦК України, з огляду на фактичні обставини встановлені апеляційним судом та такі, що свідчать про дотримання принципу юридичної визначеності та остаточності судового рішення, відповідають практиці ЄСПЛ щодо застосування положень про позовну давність як законного способу уникнення відповідальності після закінчення певного періоду.

19. Верховний Суд, з врахуванням приписів частини 5 статті 267 ЦК України, звертає увагу, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу.

20. Верховний Суд вважає доводи скаржника викладені в пункті 9.1. описової частини даної постанови про порушення норм процесуального права щодо виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду та внесення його до ЄДР судових рішень такими, що підтверджують порушення строків надіслання сторонам повного тексту постанови апеляційного суду, однак вони не є підставою для скасування такої постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оригінал постанови від 25.09.2018, підписаний повноважним складом суду на момент її проголошення у вигляді вступної та резолютивної частини наявний в матеріалах справи (том 38а, а.с. 207-223), а наявність обставин припинення повноважень суддів колегії внаслідок проведення судової реформи після прийняття постанови не може бути підставою, що викликає сумнів у компетентності складу суду підписати повний текст проголошеної ним постанови. Також, скаржник не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи і з повним текстом постанови.

Суд приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017, Президентом України постановлено ліквідувати Львівський апеляційний господарський суд та утворити Західний апеляційний господарський суд, про що значив і сам скаржник. Відтак, за наявності ліквідаційної процедури та передачі справ до новоствореного суду затримка щодо видачі повного тексту рішення та направлення його сторонам та внесення в Єдиний державний реєстр судових рішень сталась з об`єктивним причин.

Як вбачається зі змісту постанови від 25.09.2018, така постанова була прийнята та проголошена за участі сторін у відкритому судовому засіданні, про що зазначено у самій постанові. Факт її проголошення у вигляді вступної та резолютивної частини не заперечується скаржником.

21. Оцінюючи прийняту апеляційним судом постанову через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Аналізуючи мотивацію прийнятої апеляційним судом постанови крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятої апеляційним судом постанови, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-19 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення постанови апеляційного суду без змін.

В. Судові витрати

24. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №5015/118/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.В. Білоус