Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.03.2021 року у справі №909/912/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/912/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду (головуючий - О. Л.

Мирутенко, судді: Б. Д. Плотніцький, О. С. Скрипчук) від 25.01.2021

за заявою боржника ОСОБА_1

про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог

1.1 13.10.2020 ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи та визнання Боржника банкрутом.

1.2 Заява мотивована наявністю підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника через наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами, що становить більше за 30 розмірів мінімальної заробітної плати, які Боржник не спроможний виконати упродовж більше ніж два місяці через відсутність джерел доходу, непрацевлаштування Боржника за станом здоров'я, відсутність у Боржника зареєстрованого нерухомого майна та транспортних засобів, на яке може бути звернено стягнення, у тому числі у межах відкритого стосовно Боржника виконавчого провадження зі стягнення заборгованості.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 16.11.2020 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив повернути без розгляду заяву Боржника про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи та додані до неї документи.

2.2 Рішення суду мотивовано неусуненням Боржником у встановлений судом строк недоліків заяви про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, про які зазначено в ухвалі від 26.10.2020.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1 16.12.2020 Боржник, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від
16.11.2020 та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду та про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2020.

3.2 21.12.2020 Західний апеляційний господарський суд ухвалив залишити без руху апеляційну скаргу Боржника на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2020 та надати Боржнику строк до 05.01.2021 для усунення вказаних судом недоліків при поданні апеляційної скарги.

3.3 25.01.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив повернути Боржнику апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від
16.11.2020.

3.4 Рішення суду мотивовано невиконанням Боржником вимог ухвали Західного апеляційного господарського суд від 21.12.2020.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу Боржника на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від
16.11.2020 у справі № 909/912/20 залишено без руху та надано Боржнику строк до
05.01.2021 для усунення вказаних судом недоліків при поданні апеляційної скарги.

4.2 Боржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що строк на оскарження ухвали суду першої інстанції він пропустив з причин поганого самопочуття та через карантинні обмеження.

Апеляційний суд визнав такі підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.

Боржник не додав до апеляційної скарги докази сплати судового збору, що підтверджується відсутністю такого додатку до апеляційної скарги.

4.3 Станом на 25.01.2021 заявник апеляційної скарги - Боржник не виконав вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 17.02.2021 Боржник подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, а справу передати до суду для продовження розгляду.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки і суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повернення без розгляду заяви Боржника про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, і апеляційний суд, ухвалюючи рішення про повернення Боржнику апеляційну скаргу на вказану ухвалу місцевого суду, порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а саме:

6.1.1 Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність надання суду доказів авансування Боржником винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 31 530 грн 00 коп., оскільки суд у цьому висновку вдався надмірного формалізму, так як не врахував обставини відсутності у Боржника коштів та іншого майна задля забезпечення вказаної винагороди, тим самим, через надмірний розмір обов'язкових досудових платежів (і судового збору за подання заяви також), створивши перешкоди Боржнику у доступі до правосуддя, нівелювавши реальність процедури банкрутства фізичної особи, оскільки кредитори Боржника за чинним законодавством позбавлені права ініціювати до Боржника - фізичної особи справу про банкрутство, а рішення суду у цій справі про повернення без розгляду заяви Боржника про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи порушує права цих кредиторів, тоді як суд мав би вирішити питання про авансування винагороди арбітражному керуючому в окремому, зокрема підготовчому судовому засіданні.

6.1.2 Суд першої інстанції безпідставно вказав на незазначення Боржником в заяві конкретного переліку кредиторів і боржників та відповідні суми грошових вимог тощо, оскільки перелік кредиторів із відповідними відомостями та сумами вимог наведений, а боржники - відсутні, тому і відповідні відомості не зазначені.

Аналогічні аргументи стосуються відомостей про відкриті рахунки Боржника, їх реквізити та суми грошових коштів на цих рахунках та доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів.

6.1.3 Суд першої інстанції вимагав від Боржника документи, що не передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме план перегляду умов обслуговування борг, план списання боргу за рішенням суду, тоді як КУзПБ містить лише визначення плану реструктуризації боргів боржника.

6.2 Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду у цій справі є положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд, ухвалюючи рішення про повернення Боржнику апеляційну скаргу, порушив норми процесуального права:

- не врахувавши передбачену законом можливість суду зменшити або звільнити заявника від сплати судового збору, зокрема за подання апеляційної скарги у справі, відсутність у закону чіткого переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан; зазначення Боржником в заяві про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи та доданням до неї доказів скрутного майнового стану Боржника та його неможливості здійснити сплату судового збору як за подачу заяві про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, так і за подання апеляційної скарги;

- дійшовши неправильного висновку в ухвалі від 21.12.2020 про неповажність визначених скаржником підстав пропуску строку на апеляційне оскарження: через погане самопочуття Боржника, хоча і за відсутності документального підтвердження цих обставин, та через чинні карантинні обмеження, за яких Боржник у зв'язку з поганим самопочуттям врахував рекомендації не виходити з дому задля уникнення загрози зараження себе та оточуючих.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо наслідків невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо усунення недоліків апеляційної скарги

7.1 Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.2 Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України, яка є відсилочною, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 260 ГПК України, застосовуються положення статті 174.

За змістом частини 4 статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

7.3 За змістом викладених норм загальне правило передбачає, що неусунення заявником недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, про які вказано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, має наслідком повернення апеляційної скарги.

7.4 Водночас, відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 260 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 4 цієї статті ГПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому Частиною 4 цієї статті ГПК України.

Аналогічне правило передбачене пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7.5 Отже, у разі, якщо апеляційний суд встановить (згідно з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху) такий недолік апеляційної скарги як недотримання її заявником положень статті 255 ГПК України (а саме подання апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статті 255 ГПК України) без порушення особою, яка її подала, питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, то особа (скаржник) на вимогу суду в ухвалі про залишення скарги без руху протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Однак, якщо скаржник на вимогу суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не подасть заяву про поновлення строку або вказані скаржником підстави (нові підстави) для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 255 ГПК України.

Аналогічне правило встановлене пунктом 4 частини 1 статті 260 ГПК України.

У цих висновках Суд звертається до подібних висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 06.07.2018 у справі № 925/1566/16 та від 11.03.2019 у справі № 920/416/18.

7.6 Враховуючи викладене, а також встановлені апеляційним судом обставини:

- винесення апеляційним судом 21.12.2020 ухвали про залишення без руху апеляційної скарги Боржника на ухвалу суду першої інстанції, з встановленням недоліків цієї скарги, а саме ненадання Боржником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також з визнанням неповажними зазначених Боржником причин/підстав (поганого самопочуття Боржника та карантинних обмеження) пропуску ним строку на апеляційне оскарження, та з наданням скаржнику строку на усунення цих недоліків до 05.01.2021;

- встановлення апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі від 25.01.2021 факту невиконання Боржником ухвали апеляційного суду від 21.12.2020 у встановлений судом строк;

Суд погоджується із висновками апеляційного суду про неусунення Боржником недоліків апеляційної скарги у цій справі, які встановлено ухвалою апеляційного суду від 21.12.2020.

Однак Суд не погоджується із рішенням апеляційного суду про повернення Боржнику апеляційної скарги з посиланням на положення статті 260 ГПК України, оскільки за обставин: (1) залишення апеляційної скарги Боржника без руху ухвалою від
21.12.2020 з визнанням при цьому неповажними наведених Боржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску цього строку, (2) неподання скаржником у встановлений цією ухвалою строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення цього строку; апеляційному суду належало застосувати положення частини 4 статті 260 ГПК України та відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою Боржника на оскаржувану ним ухвалу суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

7.7 Дійшовши цього висновку, зважаючи на неправильні висновки суду в оскаржуваній ухвалі, які зроблені з порушенням норм процесуального права, Суд, вважає необхідним змінити резолютивну частину оскаржуваної ухвали апеляційного суду, відмовивши Боржнику у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2020 у цій справі.

При цьому Суд зазначає, що повернення Боржнику заяви про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи не позбавляє його права на повторне звернення до суду з такою заявою з дотриманням вимог Закону.

7.8 Поряд з цим, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про неправильні висновки апеляційного суду в ухвалі від 21.12.2020 про неповажність визначених скаржником підстав пропуску строку на апеляційне оскарження (погане самопочуття Боржника та карантинні обмеження), оскільки за відсутності доказів (документального підтвердження тощо) цих обставин, про що вказує і Боржник в касаційній скарзі (пункт 6.2), відповідні аргументи не відповідають покладеному на Боржника як на сторону у господарському процесі, згідно зі статтею 74 ГПК України, обов'язку доказування та подання доказів.

7.9 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про неврахування апеляційним судом передбаченої законом можливості суду зменшити або звільнити заявника від сплати судового збору, зважуючи на стверджуваний Боржником скрутний матеріальний стан, оскільки положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", якою врегульований порядок та підстави відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, передбачають вирішення судом відповідного питання (про зменшення/звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони) лише за клопотанням сторони.

Між тим суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу, а обставин подання Боржником відповідного клопотання до апеляційного суду не було встановлено цим судом та не зазначається Боржником в касаційній скарзі.

7.10 Крім цього Суд не бере до уваги аргументи скаржника у касаційній скарзі (пункт 6.1) в тій їх частині, що стосуються заперечення мотивів винесення ухвали суду першої інстанції про повернення заяви про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки заперечення скаржником цієї ухвали суду, яка не є предметом касаційного оскарження за скаргою Боржника, не відповідає встановленим статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, з огляду на інший предмет цього касаційного провадження - ухвалу апеляційного суду.

7.11 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з положеннями статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.12 При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи касаційним судом, Суд, враховуючи: положення частини 14 статті 129 ГПК України (відповідно до яких якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат), положення частини 1 статті 129 ГПК України (відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог); а також у зв'язку із висновком про зміну резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції, однак за відсутності підстав для задоволення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Боржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 909/912/20 змінити, виклавши її резолютивну частину в редакції, відповідно до якої відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2020 у справі № 909/912/20.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк