Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.01.2022 року у справі №910/10462/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/10462/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

прокурора - Шелест М.В.

представників учасників справи:

Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації - Ігнатов І.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" - Букрєєв В.А. (адвокат),

Фізичної особи-підприємця Вдовенко Валентини Михайлівни - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 (суддя Ягічева Н.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.)

у справі за позовом в.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (далі - Департамент)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" (далі - Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Вдовенко Валентини Михайлівни

про стягнення 2 164 645,74 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. Департамент капітального будівництва Донецької облдержадміністрації (замовник) та Товариство (підрядник) уклали договір будівельного підряду на реконструкцію житлового будинку у місті Авдіївці, який постраждав під час обстрілів. Загальна вартість робіт становила більше 26 млн грн. У 2019 році замовник сплатив підряднику аванс у розмірі 3 млн грн, який у разі його невикористання до кінця 2019 року підлягав поверненню на рахунок замовника.

2. Підрядник склав три акти приймання виконаних робіт. Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2020 року на суму 638 048,28 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за березень 2020 року на суму 422 110,79 грн замовник підписав у березні 2020 року, а акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за квітень 2020 року замовник не підписав (далі - Акти №1, 2, 3).

3. Прокурор в інтересах держави в особі Департаменту звернувся з позовом до Товариства про стягнення частини невикористаного у 2019 році авансу в сумі 1 939 840,93 грн, та пені в сумі 224 804,81 грн.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Підрядник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, у якій просив ухвалити нове рішення про відмову у позові; стверджував, що проектна документація була неналежної якості, необхідні коригування так і не були зроблені замовником до закінчення строку дії договору, для запобігання руйнації будинку підрядник виконав додаткові роботи (до виконання робіт, передбачених проектом), всі роботи були виконані підрядником у 2019 році, замовник безпідставно ухилявся від підписання актів приймання виконаних робіт.

5. Перед Верховним Судом постали такі питання:

- чи підтвердив прокурор підстави представництва інтересів держави в особі Департаменту;

- чи виконував підрядник додаткові роботи, не передбачені проектною документацією;

- чи погодили сторони виконання додаткових робіт;

- чи було проведення додаткових робіт необхідним в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об`єкта будівництва;

- хто несе відповідальність за якість проектної документації; чи була проектна документація належної якості;

- чи мало місце прострочення замовника як кредитора у зобов`язанні; чи вплинуло воно на виконання підрядником його зобов`язань;

- коли фактично були виконані роботи, вказані у Актах №1, 2, 3, підписаних у 2020 році;

- чи ухилявся замовник від підписання Актів №1, 2, 3;

- у чому причина непідписання замовником Акта №3;

- чи припустився підрядник нецільового використання авансу;

- чи виник у підрядника обов`язок частково повернути суму авансу.

6. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. 04.04.2019 Департамент (замовник) та Товариство (підрядник) уклали договір підряду №21 б-19, (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по об`єкту, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до проектно-кошторисної документації (п.1.1);

- якщо під час будівництва виникає потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, підрядник зобов`язаний в установлені договором строки повідомити про це замовника та оформити разом з замовником акт на додаткові роботи. Якщо підрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт і відшкодування завданих йому збитків, якщо не доведе, що проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об`єкта будівництва (п.1.2);

- обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються доданим до договору графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна складає 26 280 558,34 грн, у тому числі ПДВ 4 380 093,05 грн (п.3.1);

- замовник може перераховувати підряднику попередню оплату у розмірі не більше 30% річного обсягу фінансування. Загальний обсяг попередньої оплати не може перевищувати 30% договірної ціни. Підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 3 місяців після одержання оплати, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог пп.3 п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 (зі змінами). По закінченню терміну невикористані кошти повертаються на рахунок замовника, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання попередньої оплати (п.4.2);

- підтвердження використання коштів отриманого авансу, згідно п.4.2. Договору, здійснюється шляхом надання позивачу актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-3;

- строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору. Роботи по об`єкту згідно з графіком (Додаток №2 до Договору) передбачено виконати за 300 календарних днів (п.5.1);

- строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до графіку виконання робіт, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання проектної документації, тощо) (п.5.2.);

- замовник зобов`язаний передати підряднику дозвільну документацію, надану відповідними органами. Забезпечити об`єкт проектно-кошторисною документацією (п.6.1.1);

- замовник зобов`язаний розглядати у п`ятиденний термін представлену підрядником письмову інформацію про обставини, що призвели до виникнення додаткових робіт або інших змін, не врахованих проектною документацією, інформацію щодо залучення третіх осіб до виконання договору та усунення недоліків випадкового знищення та повідомити підрядника про прийняте рішення (п.6.1.3);

- підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН та іншої нормативної документації (п.6.3.1);

- підрядник зобов`язаний також своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу (п.6.3.5);

- підрядник зобов`язаний передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором підряду, закінчені роботи (п.6.3.7);

- підрядник зобов`язаний вжити заходів щодо недопущення передачі без згоди замовника проектної документації (примірників, копій) третім особам (п.6.3.8);

- підрядник зобов`язаний інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за договором підряду, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для його усунення (п.6.3.13);

- підрядник зобов`язаний забезпечити цільове використання коштів, виділених як аванс (попередня оплата) для виконання робіт по договору (п.6.3.14);

- підрядник несе відповідальність за будь-які порушення з виконання договору (п.7.1.);

- за невиконання чи неналежне виконання робіт з даного договору підрядник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.7.2);

- у випадку невиконання підрядником зобов`язань, передбачених у пунктах 4.3. договору, за кожний день порушення замовником застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України (п.7.3).

8. На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату робіт за договором на користь відповідача:

- 23.04.2019 у розмірі 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7;

- 26.06.2019 у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17.

9. Згідно з умовами п.4.2. договору строк використання коштів попередньої оплати, здійсненої 23.04.2019 (проведено банком) становив - до 24.07.2019, а здійсненої 01.07.2019 - до 01.10.2019, а також у зв`язку з закінченням бюджетного року.

10. Сторони підписали Акт №1 за березень 2020 року на суму 638 048,28 грн та Акт №2 за березень 2020 року на суму 422 110,79 грн.

11. 21.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №1189/0/230-19-01/2 щодо невиконання умов договору з вимогою повернути грошові кошти, що надані як попередня оплата, у розмірі 3 000 000,00 грн та просив повідомити про результати розгляду претензії до 25.10.2019 включно; відповідач залишив претензію без задоволення.

Короткий зміст позовних вимог

12. 14.07.2020 прокурор в інтересах держави в особі Департаменту звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення невикористаного авансу за договором підряду в сумі 1 939 840,93 грн та пені в сумі 224 804,81 грн.

13. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми невикористаної передплати за Договором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, позов задовольнив повністю.

15. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:

- прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом в інтересах держави в особі Департаменту;

- згідно Актів №1, 2 за березень 2020 року підрядник використав 1 060 159,07 грн; суму авансу у розмірі 1 939 840,93 грн підрядник не використав та не повернув її замовнику;

- вимоги про нарахування та стягнення пені підлягають задоволенню, оскільки відповідач допустив прострочення повернення коштів попередньої оплати;

- невідповідність проектної документації державним будівельним нормам і нормативним документам, необхідність зупинити виконання робіт та необхідність виконання додаткових робіт за договором не звільняють підрядника від обов`язку виконати умови п.4.2. Договору у частині повернення невикористаних коштів на рахунок замовника, а отже і від відповідальності за невиконання цього зобов`язання;

- аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку; у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/1084/18 та від 04.12.2019 у справі №910/1085/18);

- здійснення позивачем робіт за квітень 2020 року не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути невикористані кошти, позаяк виконання вказаних робіт стосуються іншого періоду оплати та не є предметом розгляду цієї справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

16. 22.07.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

17. Скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 837 853 854 875 877 882 Цивільного кодексу України, статті 2 13 73 74 86 98 ГПК та при цьому не врахували висновки щодо їх застосування, викладені у:

- постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/13114/18 (із перепосиланням на аналогічні висновки, викладені у постановах від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18) про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта, і виникнення за таким актом прав та обов`язків, можливе за умови реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором; підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від його підписання; обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт, негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) покладений саме на замовника;

- постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі №904/9810/16 про те, що ігнорування доказів на підтвердження необхідності проведення додаткових робіт, відповідного збільшення кошторису, повідомлення підрядником про це замовника та погодження замовником їх проведення, суттєво впливає на законність висновків судів попередніх інстанцій і не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що права позивача як підрядника не порушені і підстави для стягнення заборгованості за додаткові роботи відсутні;

- постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 щодо стандартів доказування (скаржник звертає увагу на те, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази).

18. Скаржник, зокрема, зазначає:

- прокурор належним чином не обґрунтував, а суди не перевірили наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді;

- диспозиція ч.4 ст.877 ЦК і п.1.2. Договору допускають право підрядника на отримання оплати за додатково виконані роботи навіть без повідомлення про це замовника за умови, якщо проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва; суди зазначеного не врахували;

- зобов`язання щодо забезпечення робіт проектною документацією покладено на позивача;

- суди попередніх інстанцій не дали оцінку аргументам щодо своєчасного повідомлення підрядником замовника про необхідність проведення додаткових робіт в інтересах останнього;

- підрядник просив замовника якомога швидше надати письмові рішення щодо додаткових робіт, оскільки до їх ухвалення генпідрядник змушений призупинити виконання будівельних робіт;

- підрядник, починаючи з квітня 2019 року, регулярно письмово повідомляв замовника про необхідність виконання додаткових робіт, проте суди, маючи докази того, що позивач знав про необхідність проведення додаткових робіт, а також своїми конклюдентними діями надав згоду на їх виконання, не надали цьому належної оцінки;

- відповідач в розумний строк не отримав відповідь від замовника, а тому скористався свої правом, передбаченим ст.877 ЦК та виготовив і надіслав позивачу акт виконаних робіт КБ-2в за квітень 2020 року, який позивач не підписав;

- позивач як замовник не звертався до Товариства з вимогою зупинити виконання додаткових робіт і не порушував питання про розірвання Договору;

- під різними приводами Департамент намагався не приймати вже виконані роботи;

- залишивши поза увагою висновки експертів про необхідність виконання додаткових робіт, суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності сторін.

19. 17.11.2021 до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту на касаційну скаргу, відповідно до якого останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

20. Відзив мотивований наступним:

- прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді (послався на постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 15.10.2019 у справі №903/129/18);

- предметом спору у справі є стягнення невикористаних коштів попередньої оплати (авансу) за договором підряду; з`ясуванню підлягають обставини, чи повернуто на рахунок невикористані кошти попередньої оплати чи ні, підтверджено використання таких коштів, чи ні;

- обставини виконання додаткових будівельних робіт, не врахованих в проектній документації, на суму 2 251 171,61 грн не є предметом розгляду цієї справи, а також не є предметом доказування у ній;

- виконання додаткових робіт не може слугувати підставою для неповернення Департаменту невикористаних коштів попередньої оплати за Договором у сумі 1 939 840,93 грн;

- незрозумілим є рішення відповідача виконувати додаткові роботи, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, саме за рахунок коштів попередньої оплати (авансу), а не за кошти фактичної оплати, хоча кошти попередньої оплати (авансу) згідно п.6.3.14 Договору мають цільове призначення;

- оскільки департамент не вимагав від підрядника виконувати додаткові роботи, необхідність надання висновків, на які посилається відповідач є незрозумілою;

- суд апеляційної інстанції правильно не застосував до спірних правовідносин норми частин 3, 4 ст.877 ЦК, оскільки вказані норми визначають порядок дій замовника та підрядника у разі виявлення у ході будівництва не врахованих проектною документацією робіт і необхідності у проведенні додаткових робіт, що не є предметом розгляду цієї справи;

- виконання додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, є предметом розгляду справи №905/1940/21.

21. 23.11.2021 до Верховного Суду надійшов відзив прокурора на касаційну скаргу, відповідно до якого останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

22. Відзив мотивований наступним:

- звернення прокурора до суду з позовною заявою пов`язане із необхідністю невідкладного захисту інтересів держави;

- відповідач не заперечує те, що в строки до 24.07.2019 та 01.10.2019 він не підтвердив належним чином використання авансових платежів у розмірі 2 000 000,00 грн та 1 000 000,00 грн відповідно;

- за доводами скаржника, він 24.07.2019 (в останній день строку використання авансу у розмірі 2 000 000,00 грн) звернувся з листом до замовника щодо виявлення значної кількості не врахованих проектом робіт, у зв`язку з чим виникла необхідність у збільшенні кошторису;

- доводи відповідача про те, що він не міг підтвердити використання отриманої суми авансу у встановлені договором терміни через виявлення під час виконання обумовлених договором підрядних робіт невідповідності проектно-кошторисної документації, не звільняють його як підрядника від виконання встановленого чинним законодавством та умовами договору обов`язку використати одержаний від замовника аванс протягом трьох місяців після одержання, або повернути його замовнику;

- питання оплати робіт, виконаних у квітні 2020 року, не є предметом позову у цій справі.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

23. Верховний Суд ухвалою від 02.11.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, розгляд касаційної скарги призначив на 15.12.2021, а ухвалою від 15.12.2021 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.12.2021; 22.12.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебування на лікарняному головуючого судді Кібенко О.Р., ухвалою від 10.01.2022 розгляд справи призначив на 26.01.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо повноважень прокурора на звернення з позовом в інтересах держави в особі Департаменту

24. Скаржник зазначає, що прокурор належним чином не обґрунтував, а суди не перевірили наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

25. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу вказує, що він належним чином підтвердив підстави для представництва. Зазначає, що Департамент не проконтролював своєчасне виконання умов договору щодо здачі робіт та повернення бюджетних коштів, не вжив заходів для стягнення суми заборгованості у примусовому порядку, й відповідний позов до суду не пред`явив у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на сплату судового збору.

26. Прокурор вказує, що факт порушення встановлено протоколами Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про порушення бюджетного законодавства №41 від 30.07.2019, №49 від 02.09.2019, №52 від 04.10.2019, №53 від 07.10.2019, №62 від 08.11.2019, №63 від 11.11.2019, №75 від 16.12.2019, №76 від 16.12.2019 та розпорядженнями про зупинення операцій з бюджетними коштами №53 від 02.08.2019, №63 від 04.09.2019, №67 від 08.10.2019, №68 від 09.10.2019, № 78 від 12.11.2019, №79 від 13.11.2019, №91 від 18.12.2019, №92 від 18.12.2019.

27. Прокурор також стверджує, що Департамент скерував на адресу відповідача претензію від 21.10.2019 за №1189/0/230-19-01/2 з приводу невиконання Договору з вимогою термінового повернення сплачених на рахунок підрядника коштів. Водночас вказана претензія залишена без розгляду, подальших заходів щодо стягнення коштів Департамент не вжив, що свідчить про його бездіяльність.

28. Прокурор вказав, що інтереси держави потребували термінового захисту, адже 24.07.2020 спливала позовна давність за вимогами про стягнення пені (один рік), а з позовом прокурор звернувся 14.07.2020.

29. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість підстав звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Департаменту.

30. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з наступних мотивів.

31. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

32. Згідно з ч.4 ст.23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

33. Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

34. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

35. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

36. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

37. При цьому самого лише посилання прокурора на виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

38. Суди попередніх інстанцій не встановили, чи були дотримані прокурором вимоги, передбачені ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК, а саме: чи є Департамент компетентним органом держави (належним позивачем), чи знав Департамент про порушення інтересів держави, коли і як був повідомлений Департамент про намір прокурора звернутися до суду для захисту інтересів держави, чи мав Департамент можливість відреагувати на повідомлення прокурора протягом розумного строку, які заходи вживалися Департаментом для захисту прав держави, коли спливала позовна давність за вимогами, заявленими прокурором. Факти, викладені прокурором у відзиві на скаргу, суди не встановлювали.

Щодо обов`язку підрядника повернути аванс

39. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (зазначене кореспондує ст.193 ГК).

40. Відповідно до абз.2 п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

41. Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 23.04.2014 №117 передбачено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату на строк не більше трьох місяців лише у разі закупівлі робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла (абз.3 пп.3 п.2).

42. Відповідно до умов Договору, підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 3 місяців після одержання оплати, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року. По закінченню терміну невикористані кошти повертаються на рахунок замовника, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання попередньої оплати. Підтвердження використання коштів отриманого авансу здійснюється шляхом надання підрядником замовнику актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-3.

43. Суди попередніх інстанцій встановили, що підрядник використав суму авансу у розмірі 1 060 159,07 грн оскільки були підписані Акти №1, 2 і не використав суму авансу у розмірі 1 939 840,93 грн та не повернув її замовнику (не довів її використання належними доказами).

44. Підрядник стверджує, що аванс був використаний повністю, кошти були витрачені на додаткові роботи, про що свідчить Акт №3 за квітень 2020 року.

45. Суди попередніх інстанцій вказали, що здійснення робіт за квітень 2020 року (яке відображено у Акті №3) не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути невикористані кошти, позаяк виконання вказаних робіт стосуються іншого періоду оплати та не є предметом розгляду даної справи.

46. При цьому, суди встановили, що строк використання (повернення) коштів попередньої оплати настав 24.07.2019 та 01.10.2019 відповідно, і у будь-якому випадку аванс, сплачений у 2019 році, та невикористаний підрядником, мав бути повернутий до кінця 2019 року.

47. У той же час, часткове використання відповідачем авансу у розмірі 1 060 159,07 грн відбулося згідно Актів №1, 2 за березень 2020 року, тобто після спливу строку використання авансу.

48. Відтак, висновки судів щодо врахування як доказів використання авансу Актів №1, 2 (за березень 2020 року) і неврахування Акту №3 (за квітень 2020 року), як такого, що стосується іншого періоду оплати, є, щонайменше, нелогічними.

49. Суди вказали, що правова позиція щодо належності доказів, які б підтверджували факт використання попередньої оплати за договором підряду у подібних відносинах, була викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 17.05.2018 у справі 910/13832/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

50. Дійсно, у цих постановах суди дійшли висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

51. Скаржник звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, яка міститься у постанові від 15.10.2019 у справі №910/13114/18.

52. У справі №910/13114/18 з аналогічними позовними вимогами (стягнення невикористаного авансу за договором підряду) Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт непідписання замовником акту ще не свідчить про невиконання робіт. Так, суди у цій справі встановили, що відповідач неодноразово надавав позивачу акти за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, якими було підтверджено вартість придбаних та використаних матеріалів, обсяг та вартість виконаних робіт, які позивач не підписав, і не надав мотивованої відмови від їх підписання та прийняття; виходячи із фактичних обставин справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження факту неосвоєння авансових коштів або ж освоєння з порушенням погоджених умов.

53. Верховний Суд вказав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

54. Відповідач стверджує, що замовник безпідставно відмовився від підписання Акта №3, а виконання робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, було неможливим без виконання додаткових робіт (включені до Акта №3).

55. Таким чином, у цій справі суди повинні були не тільки встановити факт непідписання замовником Акта №3, але й встановити: чи направлявся Акт №3 замовнику, якщо так, то з яких причин він не був ним підписаний, які роботи були виконані підрядником і коли вони виконувалися (у 2019 чи 2020 році).

Щодо цільового використання авансу

56. У відзиві на касаційну скаргу Департамент зазначає, що рішення відповідача виконувати додаткові роботи, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, саме за рахунок коштів попередньої оплати (авансу), а не за кошти фактичної оплати є незрозумілим; кошти попередньої оплати (авансу) згідно п.6.3.14 Договору мають цільове призначення.

57. Суди встановили, що договір передбачав цільове використання авансу, але не дослідили, чи виконувалася ця вимога підрядником, чи можуть вважатися додаткові роботи нецільовим використанням авансу, враховуючи, що Договір передбачає можливість їх виконання, а підрядник обґрунтовує необхідність таких робіт та належне повідомлення про це замовника.

Щодо недоліків проектно-кошторисної документації

58. Скаржник стверджує, що затримки у виконанні робіт та необхідність виконання додаткових робіт викликана тим, що позивач не зміг забезпечити підрядника належною проектно-кошторисною документацією.

59. Відповідно до частин 1, 2 ст.877 ЦК підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

60. Підпунктом 6.1.1. Договору передбачено, що замовник зобов`язаний передати підряднику дозвільну документацію, надану відповідними органами, забезпечити об`єкт проектно-кошторисною документацією. Аналогічна норма міститься й у п.11.1.1. Договору. Договір також закріплює обов`язок замовника сприяти підряднику у виконанні будівельних робіт.

61. У ході виконання робіт на об`єкті підрядником було виявлено і своєчасно повідомлено позивача про значну кількість робіт, не врахованих проектним рішенням, у зв`язку з чим виникла необхідність у проведенні додаткових робіт і збільшенні кошторису.

62. У матеріалах справи наявні листи, якими підрядник повідомляв замовника про необхідність виконання додаткових робіт, не врахованих у проектній документації (листи №2019.04.22/1 від 23.04.2019, №3 від 14.05.2019, №3/1 від 14.05.2019, №5 від 29.05.2019, №24/07-1 від 24.07.2019, №42 від 05.08.2019, №10 від 29.08.2019, №20190830-2 від 30.08.2019, №20190910-1 від 10.09.2019, №20200707/1M від 07.07.2020, №2020.08.12-1 від 12.08.2020, №2020.08.12-2 від 12.08.2020). Ці докази не були досліджені судами.

63. Скаржник також стверджує, що суди залишили поза увагою письмові пояснення третьої особи - ФОП Вдовенко В.М. (головний інженер, головний архітектор і головний конструктор об`єкта) №12 від 15.02.2021, в яких вона пояснила, що з 2014 по 2017 роки об`єкт знаходився з зоні бойових дій під артилерійським та мінометними обстрілами, в результаті яких будівля зазнала суттєвих пошкоджень. У 2015 році було виконано обстеження незначної частини будівлі в місцях, доступних для виконання цих робіт. На основі даного обстеження у 2016 році розроблена проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт (відновлення) даного об`єкту. У 2017 році об`єкт знову потрапив у зону обстрілів і зазнав додатковий руйнацій та пошкоджень, що потребувало додаткового обстеження та коригування вже розробленої проектно-кошторисної документації. При проведенні попередніх обстежень був відсутній доступ до багатьох внутрішніх приміщень через руйнації, завали. Об`єкт також тривалий час знаходився під впливом природних явищ, що призвело до додаткових руйнацій. Втім, проектно-кошторисна документація, виготовлена у 2016 році, не була відкоригована.

64. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки аргументам відповідача щодо неналежної якості наданої замовником проектно-кошторисної документації, бездіяльності замовника щодо усунення її недоліків, виявлених підрядником, та не дослідили усіх наявних у справі доказів.

Щодо додаткових робіт

65. Скаржник стверджує, що виконував додаткові роботи для того, щоб мати можливість розпочати виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної документації та з метою запобігання руйнації будинку (зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта).

66. Згідно із ч.3 ст.877 ЦК підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

67. Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого ч.3 ст.877 ЦК, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва (ч.4 ст.877 ЦК).

68. Відповідно до п.1.2. Договору якщо під час будівництва виникає потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, підрядник зобов`язаний в установлені договором підряду строки повідомити про це замовника та оформити разом із замовником акт на додаткові роботи. Якщо підрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт і відшкодування завданих йому збитків, якщо не доведе, що проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об`єкта будівництва.

69. У п.6.1.3. Договору на замовника покладається обов`язок розглянути у п`ятиденний термін представлену підрядником письмову інформацію про обставини, що призвели до виникнення додаткових робіт або інших змін, не врахованих проектною документацією, інформацію щодо залучення третіх осіб для виконання договору на усунення недоліків випадкового знищення та повідомити підрядника про прийняте рішення.

70. Відповідач надав суду докази невідкладності та необхідності проведення додаткових робіт, зокрема:

- листи №24/07-1 від 24.07.2019, яким повідомлено Департамент про значну кількість робіт, не врахованих проектним рішенням, від 30.08.2019 №20190830-2, в якому просив Департамент якомога швидше надати письмове рішення щодо робіт та повідомив про призупинення виконання будівельних робіт до його ухвалення;

- протокол наради позивача від 09.09.2019, на якому були ухвалені рішення провести коригування проектно-кошторисної документації до 15.10.2019;

- висновок експерта №7607 від 12.02.2021, в якому зазначено про те, що проведення робіт по відновленню аварійного об`єкта без виконання додаткових будівельних робіт для запобігання подальшій руйнації і пошкодженню несучих конструкцій, плит покрівлі, перекриття і стін може призвести до виникнення ризиків життю, здоров`ю працівників та цілісності будівлі в цілому;

- протокол №9 від 26.05.2017 засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка, в якому вказано, що житловий багатоповерховий будинок має чисельні пошкодження несучих конструкцій, плит покрівлі, перекриття, віконних отворів та стін внаслідок прямого влучення під час артилерійського обстрілу (загальні руйнування будівлі більше 25%);

- листи ФОП Вдовенко В.М. від 24.10.2019 №35, 01.11.2019 №36 про необхідність термінового виконання певних робіт для запобігання руйнації.

71. На підтвердження відповідності обсягу робіт, що зазначений у Акті №3, фактично виконаному, відповідач посилається на висновок експерта від 18.08.2020 №6314-6315.

72. Суди попередніх інстанцій не дослідили надані відповідачем докази і не встановили, чи повідомив підрядник належним чином замовника про необхідність додаткових робіт, чи були погоджені замовником додаткові роботи, чи була необхідність їх термінового виконання (для запобігання руйнації будинку, для можливості виконання будівельних робіт, передбачених проектною документацією).

Щодо періоду виконання робіт та строку дії договору

73. Скаржник стверджує, що значна частина додаткових робіт, вказаних у Акті №3, була виконана не у 2020, а у 2019 році, а відповідно має бути врахована судами при вирішенні спору щодо повернення суми авансу.

74. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили без уваги його аргументи та докази того, що до Актів №1, 2 за березень 2020 року були включені роботи, які фактично виконані у 2019 році. За твердженнями скаржника позивач безпідставно тривалий час ухилявся від підписання актів, в результаті чого акти виконаних будівельних робіт за липень 2019 року "трансформувались" у акти за березень 2020 року.

75. Скаржник також вважає, що виконання робіт, зазначених у Актах №1, 2 було об`єктивно неможливим до виконання додаткових робіт, зазначених у Акті №3 (розчищення завалів, укріплення конструкцій тощо), що підтверджується й висновками експертів.

76. Скаржник зазначає, що він повідомляв замовника про те, що виконання додаткових робіт необхідне для можливості подальшого виконання основних робіт, які передбачені проектно-кошторисною документацією листами від 24.07.2019 №24/07-1 та від 30.07.2019 №20190830-2.

77. Верховний Суд погоджується з вказаними доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку відповідним аргументам відповідача, не дослідили докази, а тому передчасними є висновки судів про виконання робіт, вказаних у Акті №3 у інший договірний період, а не протягом 2019 року.

78. У судовому засіданні 26.01.2022 сторони звернули увагу суду, що строк дії договору вже закінчився, він не продовжувався, проектно-кошторисна документація (навіть станом на початок 2022 року) так і не виправлена, жодні будівельні роботи, починаючи з 2020 року, підрядником не виконуються.

79. Суди попередніх інстанцій не встановили ані строк дії договору, ані передбачений договором строк виконання робіт та їх графік, ані можливість виконання сторонами зобов`язань поза межами такого строку, а також, коли фактично було зупинено виконання як робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, так і додаткових робіт.

80. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про невикористання відповідачем авансу у розмірі 1 939 840,93 грн та, відповідно, про наявність у останнього обов`язку повернути аванс позивачу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Частиною 5 ст.236 ГПК встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

82. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Згідно з п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

84. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

85. За наслідком нового розгляду справи суд повинен з`ясувати, чи виконав підрядник обов`язок використати попередню оплату у встановлені строки та, якщо не виконав, то у якому розмірі; у випадку встановлення факту порушення зазначеного зобов`язання суд повинен з`ясувати причини такого порушення, зокрема, чи пов`язане воно із діями / бездіяльністю замовника.

86. Під час нового розгляду справи, необхідно дослідити та надати оцінку усім наявним у справі доказам у їх сукупності, а саме:

- попередження Державної казначейської служби України про неналежне виконання бюджетного законодавства №№187, 214, 234, 236, 265, 266, 295, 296 (т.1 а.с.68-75);

- протоколи Державної казначейської служби України про порушення бюджетного законодавства №№41, 49, 52,53, 62, 63, 75, 76 (т.1 а.с.52-59);

- розпорядження Державної казначейської служби України про зупинення операцій з бюджетними коштами №№53, 63, 67, 68, 79, 78, 92, 92 (т.1 а.с.60-67);

- претензії щодо невиконання умов Договору (т.1 а.с.76-77);

- листи позивача на адресу відповідача "про невиконання зобов`язань" (т.1 а.с.79-87), зокрема, щодо зміни заявлених розмірів неосвоєного (неповернутого) авансу, які підлягають поверненню на відповідну календарну дату (липень 2019 року - квітень 2020 року).

- договір від 19.04.2019 №26ан-19 на виконання авторського нагляду (т.2 а.с.173),

- листи ФОП Вдовенко В.М. від 24.10.2019 №35 (т.2 а.с.176), від 01.11.2019 №36 (т.2 а.с.179),

- листи Товариства від 24.07.2019 №24/07-1, від 30.08.2019 №20190830-2 на адресу директора Департаменту (т.1 а.с.123-126),

- протокол наради з питань виконання будівельних робіт та коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту від 09.09.2019

- лист позивача "Про передачу проектної документації" від 05.11.2019 (т.1 а.с.127-128),

- висновки експертів від 18.08.2020 №6314-6315 (т.1 а.с.202-223), від 12.02.2021 №7607 (т.2 а.с.217-249),

- пояснення третьої особи ФОП Вдовенко В.М. від 15.02.2021 №12 (т.2 а.с.259).

87. Під час нового розгляду суду необхідно встановити:

- наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави;

- строк дії договору та строки виконання робіт, встановлені договором;

- коли фактично були виконані роботи, вказані у Актах №1, 2 за березень 2020 року;

- у чому причина непідписання замовником Акту №3 за квітнень 2020 року; чи містив цей акт додаткові роботи, не передбачені проектно-кошторисною документацією;

- чи були фактично виконані роботи, зазначені в Актах №1, 2, 3; у який період (2019 чи 2020 рік);

- чи виконував підрядник додаткові роботи (не передбачені проектно-кошторисною документацією); термін виконання; вартість таких робіт;

- чи дотриманий обома сторонами порядок погодження між ними обсягу та вартості додаткових робіт;

- чи було проведення додаткових робіт необхідним в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об`єкта будівництва;

- хто несе відповідальність за якість проектної документації; чи була проектна документація належної якості;

- чи ухилявся замовник від підписання Актів №1, 2, 3;

- чи порушив підрядник умову договору щодо цільового використання авансу;

- чи використав підрядник суму авансу протягом трьох місяців з дати його отримання;

- чи мало місце прострочення замовника як кредитора у зобов`язанні, яке викликало прострочення підрядника щодо виконання робіт.

88. Під час нового розгляду справи суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, прийняти або відхилити всі суттєві доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. З урахуванням установленого, дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та залежно від установленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення в судовому рішенні.

Судові витрати

89. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №910/10462/20 скасувати.

3. Справу №910/10462/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко