Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.12.2019 року у справі №908/1305/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1305/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Кощеєв І. М., Березкіна О. В., Орешкіна Е. В. ) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 (суддя: Носівець В. В. ) у справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про вжиття заходів для забезпечення позову

1.1. До Господарського суду Запорізької області 28.05.2019 надійшла позовна заява сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (далі - СВК "Вільнянськ") до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, який зареєстрований ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000003, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статей 1, 6, 13, 18, 30, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 11, 203, 215, 319, 627, 631, 638, 777 Цивільного кодексу України, статтю 3 Земельного кодексу України.

1.3. СВК "Вільнянськ" звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру, в якій просив заборонити відповідачу до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047, а саме: включати спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання спірної земельної ділянки; видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки.

1.3. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказав, що предметом позову у цій справі є вимога про поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 щодо земельної ділянки площею 11,1510 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2321583000:01:003:0047. Станом на день подання позову інформація про зареєстроване речове право оренди позивача на дану земельну ділянку містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом із тим, станом на 10.07.2019 інформація про право оренди позивача виключена з реєстру. За доводами позивача, підставою для скасування запису про право оренди став лист відповідача від 16.04.2019 № 32-8-0.1-1963/2-19. Позивач зазначив, що на даний час існують об'єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 56 Закону України "Про землеустрій", та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник земель) іншим, визначеним ним самостійно особам, без урахування існування в суді спору, що, у свою чергу, унеможливить прийняття судом рішення про задоволення позову. На підтвердження своїх доводів позивач посилався на те, що аналогічні обставини мали місце під час розгляду спору у справі № 908/2503/18. Крім того, скаржник послався на висновки, викладені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від
11.06.2019 у справі № 908/2503/19.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 заяву СВК "Вільнянськ" від 11.07.2019 (вх. №08-11/138/19 від 11.07.2019) про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру у справі № 908/1305/19 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1305/19 вчиняти щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 наступні дії:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 залишено без змін.

2.3. При винесенні оскаржуваних судових рішень суди послалися на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 903/483/18, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Суди виходили з того, що відповідач є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки розпорядитися нею, що, в свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права оренди земельної ділянки в разі задоволення судом позову про поновлення договору оренди землі. Враховуючи те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на припинення речового права оренди позивача, суди дійшли висновку про обґрунтованість заяви щодо вжиття заходів для забезпечення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалою Господарського суду Запорізької області від
22.07.2019, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення заяви СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1305/19.

3.2. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтю 31 Закону України "Про оренду землі", пункт 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Вказує на те, що строк договору оренди земельної ділянки, про поновлення якого заявлено позов, закінчився в червні 2019 року, у зв'язку із чим інформація про право оренди позивача виключена з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скаржник зазначає, що підставою для скасування запису про право оренди земельної ділянки став не лист від 16.04.2019 № 32-8-0.1-1963/2-19, яким суб'єкту державної реєстрації повідомлено про те, що договір припинив свою дію, а фактичні обставини припинення дії договору оренди. На думку скаржника, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, які свідчили б про те, що нездійснення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі за умови задоволення позову. Крім того, скаржник вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначено у заяві про забезпечення позову. Крім того, заявник не є власником земельної ділянки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу СВК "Вільнянськ" просило залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що заявник з об'єктивних причин не може надавати докази у такій заяві, які би підтверджували намір уповноважених осіб відповідача на вчинення дій, щодо яких позивач просив застосувати заходи забезпечення. Вказує, що скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи її поділ шляхом формування в ньому нових земельних ділянок, не потребують видачі наказів, а дійсні наміри посадових осіб відповідача на вчинення таких дій залишаються невідомими аж до моменту їх здійснення (вчинення), про що позивачу стає відомо вже після їх вчинення з офіційного інтернет-ресурсу Держгеокадастру України.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

4.2. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки.

Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

4.4. Задовольняючи заяву позивача та вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, виходив із такого: вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду; невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду; застосування згаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу; оскільки заявником вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наявна можливість заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам СВК "Вільнянськ" до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви стане неможливим виконання рішення суду, прийнятого у справі за позовом СВК "Вільнянськ" про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідач розпорядиться спірною земельною ділянкою (здійснить поділ, змінить кадастровий номер), то в разі задоволення позову дане рішення виконати буде неможливо.

4.5. Відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 цієї частини (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

4.6. Звертаючись з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, СВК "Вільнянськ" обґрунтовував її можливістю розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою на користь інших осіб чи здійснення дій щодо її поділу, зміни кадастрового номеру до закінчення розгляду зазначеного позову.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

4.7. Таким чином, ураховуючи здійснення відповідачем реєстраційних дій з припинення прав на спірну земельну ділянку, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га кадастровий номер: 2321583000:01:003:0047 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки, є належними та адекватними суті спору, не суперечать наведеним положенням процесуального закону.

Аналогічний висновок щодо законності вжиття судами вказаних заходів забезпечення зроблені у постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 908/1289/19, від
02.12.2019 у справі № 908/1309/19, від 27.11.2019 у справі № 908/1306/19, від
13.12.2019 у справі № 908/1320/19, від 22.11.2019 у справі № 908/1307/19, від
27.11.2019 у справі № 908/1288/19.

4.8. Водночас, вимогу заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га кадастровий номер: 2321583000:01:003:0047, не можна вважати такою, що відповідає предмету спору і способу захисту свого права, який обраний позивачем, оскільки в межах своїх повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру. Крім того, заявляючи таку вимогу, позивач не конкретизував, які саме накази щодо спірної земельної ділянки суд повинен заборонити видавати відповідачу.

Отже, заборонивши відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки, судами не враховано, що господарським судом не можуть вживатися абстрактні заходи забезпечення позову, які не містять ознак індивідуальності. Вказані заходи забезпечення можуть мати негативні незворотні наслідки для спірних правовідносин, оскільки можуть перешкоджати також вчиненню дій з охорони та збереження спірної земельної ділянки. Крім того, суд не може заборонити відповідачу повністю виконувати свої функції щодо спірної ділянки, тому в цій частині заяви слід відмовити.

4.9. Твердження скаржника, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги статтю 31 Закону України "Про оренду землі" (підстави припинення договору оренди), колегією суддів відхиляються, оскільки предметом судового розгляду була заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, і не встановлювалися обставини правомірності чи неправомірності припинення договору оренди, як і не досліджувалася правомірність чи неправомірність повноважень відповідача.

4.10. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4.12. Доводи касаційної скарги, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки, суперечать вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, є слушними.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статті 236 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

5.4. Оскаржувана відповідачем постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвала Господарського суду Запорізької області від
22.07.2019 у цій справі в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1305/19 вчиняти щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 наступні дії: включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 відповідає вимогам закону, а в частині видання будь-яких наказів організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 - постановлена з порушенням норм процесуального права та є незаконною. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 у вказаній частині та відмову у задоволенні заяви СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у цій частині.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 у справі № 908/1305/19 у частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/1305/19 вчиняти щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 наступні дії: видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер undefined, скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову.

3. У решті ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі №908/1305/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак