Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2002/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Маст-Буд"

представник позивача - не з'явився

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс"

представник відповідача - Гул Олексій Олегович, адвокат

третя особа-1 - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

представник третьої особи-1 - не з'явився

третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос УА"

представник третьої особи-2 - Гершман Л. В., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 (Суддя Малярчук І. А.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 (Головуючий суддя - Ярош А. І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Маст-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА", про стягнення 34098445,15 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 12.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Маст-Буд" (далі - Позивач, Виконавець робіт) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс" (далі - Відповідач, Субпідрядник), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (далі - Третя особа-1, Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" (далі - Третя особа-2, Підрядник) з позовом про стягнення 34098445,15 грн. боргу, з яких: 33608917,11 грн. сума основної заборгованості за виконані роботи, 417635,13 грн. пені, 50116,22 грн. три проценти річних, 21776,69 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, фактично прийнявши роботи та передавши їх Підряднику, який в свою чергу вже передав їх замовнику, безпідставно не підписує акт № 14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на об'єкті "Причал-1-3". Пусковий комплекс 3-б" будівництва "Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андрусівському молу зі сполученнями Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", Комплекс завершальних робіт за відкоригованим робочим проектом" на суму 22720572,53 грн., тим самим безпідставно і протиправно уникаючи виконання зобов'язання за договором № 03/07 від 03.08.2015 щодо оплати вартості виконаних робіт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 31.10.2017 Господарський суд Одеської області вирішив позов задовольнити. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 33608917,11 грн. основного боргу, 417635,13 грн. пені, 50116,22 грн. три проценти річних, 21776,69 грн. інфляційних втрат, 240000 грн. судового збору. Вказане рішення залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що роботи протягом квітня-травня 2016 року дійсно були виконані Позивачем та оформлені актом виконаних робіт № 14 за серпень 2016 року, а потім ті ж роботи були занесені в акт № 14 за грудень 2016 року, однак Відповідач безпідставно ухиляється від прийняття зазначених робіт, при цьому передавши їх Третій особі-2, про що свідчить листування, акт № 10 прийому-передачі від 21.12.2016 тощо. Враховуючи положення частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди дійшли висновку про те, що факт виконання робіт, визначених Позивачем в актах за серпень, грудень 2016 року, підтверджений матеріалами справи у сукупності, зокрема фактом передачі вказаних робіт Відповідачем Третій особі-2 та Третій особі-1, як замовнику, виставленням Позивачем Відповідачу вимог про їх оплату, що свідчить про виникнення у останнього зобов'язання оплатити їх на підставі статті 530 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 16.02.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (з урахуванням доповнень до касаційної скарги № 16/02 від 16.02.2018).

4. 10.04.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Судом першої інстанції порушено частину 3 статті 4-3, частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо змагальності та рівності процесуальних прав сторін; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд. Суд першої інстанції допустив порушення статті 20 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки не задовольнив заяву Відповідача про відвід судді.

6. Місцевий господарський суд порушив приписи частини 1 статті 38 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, не задовольнивши клопотання Відповідача про витребування доказів, зокрема щодо підтверджувальних документів про прийняття Підрядником виконаних робіт Субпідрядником у грудні 2016 року, а також частину 1 статті 4-6 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки не задовольнив клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

7. Судом апеляційної інстанції допущені порушення частини 4 статті 11, частини 5 статті 270, пункту 2 частини 3 статті 277 ГПК України, в редакції, чинній після 15.12.2017, оскільки не досліджено та не оголошено всіх зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи згідно з вимогами частини 3 статті 310 ГПК України, в редакції, чинній після 15.12.2017.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення всупереч статей 76 - 77 ГПК України.

9. Суди не врахували пункт 16.14 Договору, за яким усі оплати виконаних та прийнятих робіт здійснюються за умови отримання коштів Субпідрядником від Генерального підрядника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА"), що свідчить про ненастання строку оплати, оскільки такий строк настане лише у випадку оплати за виконані роботи Третьою особою-2. Наведене також свідчить про відсутність предмета спору.

10. Суди попередніх інстанцій всі платежі Відповідача врахували як одне ціле, однак в призначенні платежів чітко вказано, що це аванс (попередня оплата) або оплата за виконані роботи, а також не врахували авансових коштів, витрачених Відповідачем на придбання матеріалів, не надали належної оцінки недоавансуванню 26832136,87 грн. Третьої особи-2. Судами не було досліджено всіх платежів учасників процесу (будівництва).

11. Обсяг договірної ціни закінчився у березні 2016 року, далі укладення додаткових угод на збільшення ціни Договору сторонами підписано не було. Акт № 14 за серпень 2016 року та акт № 14 за грудень 2016 року не містять підписів Відповідача, а в матеріалах справи наявна інформація про те, що акт за грудень 2016 року направлявся Відповідачу лише у червні 2017 року, тобто перед поданням позовної заяви.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

12. Господарським судом першої інстанції дотримано вимоги ГПК України, в чинній на час розгляду редакції, та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не допущено порушення права Відповідача на відвід судді, передбаченого статтею 20 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки таке право реалізоване останнім шляхом подання відповідної заяви. Твердження Відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються доводами самого Скаржника, який вказав на фактичну реалізацію ним як стороною господарського процесу права на відвід, на заявлення клопотань, на їх розгляд та вирішення судом, відмова у задоволенні яких судом свідчить про безпідставність цих клопотань та не є доказом порушення судом процесуальних норм. Відмовою передати справу на розгляд колегії у складі трьох суддів господарський суд забезпечив виконання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо справедливого і публічного розгляду справи впродовж розумного строку.

13. Необхідність дослідження обставин, про що зазначає Скаржник, знаходяться поза межами заявлених позовних вимог та є протиправними, враховуючи, що учасники судового процесу не звертались до суду з клопотанням про вирішення спору за межами заявлених позовних вимог.

14. Відповідач мав фактичну та правову можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, але такою можливістю за власним волевиявленням не скористався, що не може мати наслідком звільнення його від зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до частин 1, 5 статті 212 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) згідно з положеннями частини 1 статті 212 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що факт виконання спірних робіт, визначених Позивачем в актах за серпень, грудень 2016 року, підтверджений матеріалами справи у сукупності, зокрема фактом передачі вказаних робіт Відповідачем Третій особі-2 та Третій особі-1 як замовнику, виставленням Позивачем Відповідачу вимог про їх оплату, що свідчить про виникнення у останнього зобов'язання оплатити їх на підставі статті 530 ЦК України, наведених положень не врахували та не дослідили належним чином умови укладеного сторонами Договору. Оскільки судами не надано оцінки пункту 16.14 Договору, на який Відповідач посилався як на такий, що обумовлює настання обов'язку з оплати відкладальною обставиною та згідно з яким усі оплати виконаних робіт здійснюються за умови отримання коштів Субпідрядником від Генерального підрядника, невстановленими судом першої інстанції залишились обставини отримання коштів Субпідрядником від Генерального підрядника. За таких обставин висновки місцевого та апеляційного господарських судів про настання строку виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт на час звернення з позовом є передчасними.

21. З огляду на викладене оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті за неповного встановлення усіх істотних обставин справи, що унеможливило надання їм належної оцінки у сукупності, тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

23. У зв'язку з тим, що розгляд справи не завершено, оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 у справі № 916/2002/17 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак