Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2021 року у справі №905/2432/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2432/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратурина рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 (суддя Сковородіна О. М. )

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (головуючий суддя Зубченко І. В., судді Пушай В. І., Чернота Л. Ф. )

у справі № 905/2432/19

за позовом В. о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Костянтинівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Костянтинівський державний хімічний завод

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Костянтинівської міської ради

про 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу" №6/87-1671 від 20.09.2018 року; 2) зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Федорчук О. В. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В. о. Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовною заявою до Костянтинівської міської ради про:

- визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу № 6/87-1671 від 20.09.2018;

- зобов'язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на та, що постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано Костянтинівський державний хімічний завод банкрутом, введена ліквідаційна процедура та призначений ліквідатором арбітражний керуючий Нестеренко О. А. При цьому, на балансі та обслуговуванні Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі, загальна залишкова вартість об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу складає 17 358 733,23 тис. грн та в ході підготовки до приватизації вказаний житловий фонд не включений до переліку ліквідаційної маси банкрута та його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу.

3. Як зазначає прокурор, ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу звертався до Костянтинівської міської ради з проханням про вирішення питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність.

При цьому, повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівни об'єктів житлового фонду від державного підприємства - банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними.

4. За доводами прокурора, рішення Костянтинівської міської ради "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу" № 6/87-1671 від 20.09.2018 суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню незаконним, оскільки Костянтинівською міською радою не виконуються положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнавання його банкрутом", якими передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста.

5. Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийняті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу відповідно до вимог чинного законодавства у визначені строки, оскільки підставою для неприйняття житлового фонду до комунальної власності стало саме не вирішене питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водо постачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду.

6. Наведене у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців спірних житлових будинків на відповідні умови проживання.

Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19, у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що передача житлового фонду в комунальну власність передбачає здійснення конкретної процедури та надання відповідних документів, без наявності яких оформити акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність з дотриманням встановлених законом вимог щодо його форми неможливо.

9. Для реєстрації за територіальною громадою міста Костянтинівни права власності на 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу, державному реєстратору необхідно надавати технічні паспорти на ці об'єкти. У свою чергу, Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог Положення № 891, зокрема, не надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об'єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність міста.

10. При цьому суди зауважили, що необхідність надання вищевказаних документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою. Наявність відповідної технічної документації не є додатковою умовою, а її відсутність позбавляє орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.

11. З огляду на викладене суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність Костянтинівської міської ради щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки об'єктів житлового фонду і про законність рішення Костянтинівської міської ради № 6/87-1671 від 20.09.2018.

12. При цьому судом апеляційної інстанції було відхилено як необґрунтовані посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від
19.02.2019 у справі № 5023/182/12, з огляду на неподібність правовідносин.

Апеляційний господарський суд зазначив, що у справі № 5023/182/12 відмова міської ради у прийнятті до комунальної власності гуртожитків пов'язана з їх малоцінністю, а не з порушенням ліквідатором вимог Положення № 891 щодо надання відповідної документації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. Прокурор не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального (статті 331 ЦК України, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") і процесуального права (статей 4, 76, 86, 236 ГПК України), оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

15. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13 та від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12.

Позиція інших учасників справи

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Постановою господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано банкрутом Костянтинівський державний хімічний завод, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого - Нестеренка О. А.

19. На балансі та обслуговуванні Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі. Відповідно до інформації ліквідатора Нестеренка О. А., загальна залишкова вартість названих об'єктів житлового фонду складає 17 358 733,23 тис. грн, у ході підготовки до приватизації житловий фонд не включений до переліку ліквідаційної маси банкрута, його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу.

20. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-2731 від 12.02.2019, суб'єктом управління житлово-комунального відділення (до якого включений 31 житловий будинок), який здійснює управління майном, є Фонд державного майна України.

21.20.09.2018 Костянтинівською міською радою прийняте рішення № 6/87-1671 "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м.

Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу".

22. Назване рішення прийняте на підставі статті 25, частин 1 -3 статті 59, частини 5 статті 60 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 (зі змінами) "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від
06.11.1995 (зі змінами), Закону України №147/98-ВР від 03.03.1998 (зі змінами) "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", з урахуванням того факту, що Костянтинівським державним хімічним заводом не вирішено питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду, та за наслідками розгляду актів обстеження технічного стану житлових будинків № 10 по вул. Черняховського та № 14 по вул. Хмельницького м. Костянтинівки.

23. Суди зазначили, що для реєстрації за територіальною громадою міста Костянтинівни права власності на 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу, державному реєстратору необхідно надавати технічні паспорти на ці об'єкти.

24. У свою чергу, Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог Положення № 891, зокрема, не надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об'єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність міста. Вказаний перелік документів ґрунтується на нормах чинного законодавства України та на необхідності проведення реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста. При цьому суди зауважили, що необхідність надання вищевказаних документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою.

Наявність відповідної технічної документації не є додатковою умовою, а її відсутність позбавляє орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.

25. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на ту обставину, що технічна документація на об'єкти нерухомого майна є у наявності, про що зазначено у листі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича № 42 від
27.08.2018. Оскільки саме лише посилання у листі на факт наявності такої документації не свідчить про її надання Костянтинівській міській раді.

26. Суди встановили, що Костянтинівська міська рада листами № 102/30вх30-4121/30 від 13.01.2017, № 587/26 від 26.07.2017 та № 2414/28вх28-3276/1 від 24.09.2018, протоколом засідання по розгляду питання щодо передачі до міської комунальної власності об'єктів, які знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, у зв'язку з його ліквідацією від 16.01.2017 зазначала ліквідатору підприємства - Нестеренко О. А. про необхідність комісійного обстеження об'єктів передачі, підготовку відповідних документів та передачу зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення.

27. Костянтинівська міська рада листом № 902/23 від 29.11.2017 повідомила Фонд державного майна України про ухилення ліквідатора Костянтинівського державного хімічного заводу Нестеренка О. А. від вирішення питань прийому-передачі житлового фонду та зовнішніх мереж, призначених для обслуговування цього фонду, та просила вжити заходів щодо належної експлуатації та обслуговування цих об'єктів, що перебувають у державній власності.

28. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність Костянтинівської міської ради щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки об'єктів житлового фонду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

30. Як зазначалося у пункті 15 цієї постанови, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

31. Верховний Суд у постанові від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) зокрема зазначив, що системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

32. Так, частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

33. Згідно з частиною 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

34. Відповідно до частини тринадцятої статті 41 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.

35. Частиною 3 статті 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

36. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 (на яку також посилається прокурор у касаційній скарзі), правовідносини у якій є подібними до справи, яка переглядається, дійшов висновку про те, що бездіяльність міської ради щодо прийняття об'єктів житлового фонду підприємства боржника до комунальної власності є протиправною, оскільки нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено обов'язкове передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

37. Так колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій, наведені у пунктах 8-11 цієї Постанови, протирічать наведеним висновкам Верховного Суду та положенням законодавства, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що передання об'єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста відбувається в обов'язковому та безумовному порядку.

38. При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від
19.02.2019 у справі № 5023/182/12 з огляду на їх неподібність, оскільки подібність правовідносин у наведеній справі та справі, яка переглядається напряму випливає із предмету і підстав позову, а також встановлених фактичних обставин справи, доказової бази і матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

39. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили усіх зібраних у справі доказів, поза увагою судів залишилось встановлення фактичних обставин справи, зокрема (1) зміст спірних правовідносин і природа спору, який у них виник, (2) статус, на якому спірні об'єкти належать (якщо належать) Костянтинівському державному хімічному заводу / підстави їх перебування на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, (3) перебування / неперебування у приватній власності будинків, стосовно яких прокурором також заявлено вимоги про передачу до комунальної власності.

40. Так, Верховний Суд зазначає, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в повному обсязі не було досліджено фактичних обставин справи та не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам.

41. За таких обставин, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи (суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду).

42. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є таким, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

43. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

44. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

48. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

49. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури шляхом скасування рішення та постанови, та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

50. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19 скасувати.

3. Справу № 905/2432/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил