Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.03.2020 року у справі №910/20186/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/20186/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 (суддя Морозов С. М. )

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Тарасенко К. В., Яковлєв М. Л. )

у справі № 910/20186/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова оферта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Національний банк України і 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 3) Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" і 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"

про стягнення 572 504 337,83 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Круглик В. В., відповідача - Бондар О. О., третьої осби-4 - Трощенко О. В. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова оферта" (далі - позивач, ТОВ "Фінансова оферта"), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" (далі - відповідач, ТОВ "Український фінансовий альянс") про стягнення суми заборгованості в розмірі 572 504 337,83 грн.

2. Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, у результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість, на яку позивачем було нараховано пеню, 3% річних.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Український фінансовий альянс" на користь ПАТ "Дельта Банк" суму основного боргу в розмірі 271 368 199,96 грн, суму відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 227 602 714,20 грн, суму пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 35 909 819,34 грн, суму пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 30 118 386,56 грн, суму 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 4 081 675,12 грн, суму 3% річних від суми прострочених відсотків в розмірі 3 423 394,25 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що наявні в матеріалах справи меморіальні ордери та виписки банку підтверджують видачу ПАТ "Кредитпромбанк" як первісним кредитором (в період до 26.09.2013 включно) і ПАТ "Дельта Банк" як новим кредитором (в період з 28.09.2013) відповідачу кредитних коштів саме за кредитним договором від 11.02.2008 № 49.8.2/01/2008-ВКЛ. Проведені у справі судові експертизи підтверджують розмір заборгованості.

5. При цьому суди попередніх інстанції відхилили доводи відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, мотивуючи це тим, що в реєстрі акцептованих кредиторів ТОВ "Український альянс" відсутнє, а тому, на момент укладення договору № 1-В/15-ДБ від 10.08.2015 у ТОВ "Классік-Ассістанс" було відсутнє право вимоги належного виконання грошових зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" на суму 281 000 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ТОВ "Український фінансовий альянс" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 1 228 000,00 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Український фінансовий альянс" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 514, 517, 654 ЦК України (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

8. Скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від
11.02.2008 №49.8.2/01/2008-ВКЛ, оскільки, як стверджує відповідач, за договором купівлі-продажу вправ вимоги від 27.09.2013 обсяг прав, що перейшов до нового кредитора (позивача) по відношенню до боржника (відповідача) становить 0,00 грн.

9. Відповідач зазначає, що суди не врахували висновки, викладені у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві" стосовно того, що 3% річних повинні нараховуватися лише на суму основного боргу, а не на суму непогашених процентів.

10. Аргументуючи касаційну скаргу, відповідач також посилається на порушення судами статей 14, 77, 86, 104, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в контексті оцінених судових експертиз, що проводилися під час розгляду справи, неправильне застосування статей 514, 601, 640, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ігнорування приписів статей 229, 230, 238, 517, 527, 612, 613, 625 ЦК України, статті 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.05.2018 у справі № 910/12608/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17.

11. Скаржник зазначає, про наявність виключної правової проблеми, що потребує формування єдиної правозастосовчої практики та передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позиція інших учасників справи

12. Національний банк України подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13.11.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступником якого Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк") та ТОВ "Український фінансовий альянс" укладено кредитний договір № 49.8.2/01/2008-ВКЛ (далі - кредитний договір), згідно з п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000 000,00 грн з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро, а позичальник зобов'язується повернути кредити на умовах, передбачених цим договором.

14. Пунктами 2.1-2.4 кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плановості наданих грошових коштів. Кредити надаються для фінансування поточної господарської діяльності, в тому числі, покриття витрат, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20.

15. Датою надання кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок /позичкові рахунки/, відкритий /відкриті/ банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданим згідно з цим Договором. Суми кредитів у день їх надання спрямовуються банком позичкового рахунку: - на поточний рахунок позичальника № 260051341 у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2. цього договору; - на поточні рахунки позичальника, які будуть відкриті у ВАТ "Кредитпромбанк" в доларах США та Євро для конвертації (часткової конвертації) у національну валюту України і зарахування на поточний рахунок № 260051341 позичальника у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2 цього договору.

16. Відповідно до п. 2.5 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі: 15% річних за кредитами в національній валюті; - 12% річних за кредитами в доларах США; - 10% річних за кредитами в Євро; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10. цього договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитами у розмірі: 18% річних за кредитами в національній валюті; - 15% річних за кредитами в доларах США; - 13% річних за кредитами в Євро.

17. Положеннями пунктів 2.6.2-2.6.4 кредитного договору сторони узгодили порядок нарахування процентів за користування кредитами.

18. Розділом 3.4. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний: сплачувати банку нараховані проценти за кредитами 25-го числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами та в день повного погашення заборгованості за кредитами, встановлений у пункті 3.4.4. цього договору. Проценти сплачуються з поточного рахунку позичальника; повністю погасити заборгованість за кредитами 10 лютого 2015 року; у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами, комісіями та/або процентами сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

19. Пунктом 5.1. кредитного договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів та процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами було підписано низку додаткових договорів №№ 1-57 до кредитного договору за період з
06.06.2008 по 25.09.2013. Зміни, що вносилися до кредитного договору, стосувалися, зокрема, процентної ставки (додатковий договір від 01.06.2011 № 25), графіку сплати процентів (додаткова угода від 05.12.2012 № 42), призначення кредиту (додатковий договір від 17.04.2013 № 50), розміру кредиту (додатковий договір від 26.07.2013 № 55), строків дії кредитного договору (додатковий договір від 25.09.2013 № 57).

21. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2008 між ВАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, ТОВ "Український фінансовий альянс" - боржник, згідно з п. 1.1 якого у забезпечення зобов'язань іпотекодавця та боржника перед іпотекождержателем, зокрема, за кредитними договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 надає іпотекодержателю в іпотеку майно.

22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/6642/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017, іпотечний договір № 49.12/05/І105/08 від 11.02.2008 визнано недійсним.

23.27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) і ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу прав вимоги), згідно з п. 2.1 якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

24. Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги права вимоги переходять від продавця до покупця (відступлення) та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

25. В якості додатку до цього договору додається перелік договорів та купівельна ціна за право вимоги, визначений як додаток №1 (п. 7.5 договору купівлі-продажу прав вимоги).

26. Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 29.11.2013 до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони домовились про таке: згідно з п. 2.3 договору (купівля-продаж) продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, згідно з додатком до договору в редакції, яка викладена в додатковому договорі.

27. Додатком № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони погодили реквізити позичальників, номери кредитних договорів, основну непогашену суму кредиту, суму нарахованих, але не сплачених процентів, фактичний розмір невиконання грошового зобов'язання та купівельну ціну. Зокрема, в одному з рядків цієї таблиці зазначено відповідача, номер кредитного договору та вказано, що станом на день укладення цього договору купівлі-продажу прав вимоги за відповідачем рахується заборгованість по основному кредиту та процентам в розмірі 0,00 грн.

28. ПАТ "Дельта Банк" направляло ТОВ "Український фінансовий альянс" листи № 10429/КРМ/10102013-264 від 10.10.2013 та № 2/01-17/10600 від 11.10.2013 як повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором.

29. Також судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 24.10.2013 по
27.06.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та скаржником було підписано додаткові договори №№ 58-65 до кредитного договору. Такі додаткові договори стосувалися, зокрема, нових реквізитів сторін, назви, рахунків, тощо (додатковий договір від
24.10.2013 № 58), розміру кредиту (додатковий договір від 15.04.2014 № 62), строків погашення заборгованості та сплати процентів (додатковий договір від
27.06.2014 № 65).

30. Так, за змістом додаткового договору від 24.10.2013 №58 до кредитного договору сторони погодили пункт 2.4 викласти у такій редакції: видача кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, на поточний рахунок позичальника в гривні № НОМЕР_2, відкритий в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, для розрахунків відповідно до цілей, вказаних в п.
2.2. цього договору, згідно письмових заяв позичальника, протягом 2 робочих днів з дня отримання письмової заяви позичальника.

31. Додатковим договором від 15.04.2014 № 62 до кредитного договору сторони виклали пункт 2.10 наступним чином: кредити за цим договором надаються у сумах, що не перевищують: - до 17.04.2014 (включно) 271 068 199,96 грн. Надання кредитів у розмірі, що перевищує 271 068 199,96 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку; - з 18.04.2014 (включно) 271 526 871,19 грн. Надання кредитів в розмірі, що перевищує 271 526 871,19 грн здійснюється після прийняття такого рішення відповідним колегіальним органом банку.

32. Згідно з додатковим договором від 27.06.2014 № 65 сторони виклали пункт
3.4.4. кредитного договору в наступній редакції: повністю погасити заборгованість за кредитами 06.08.2014. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8 договору, на суму простроченого платежу.

Сторони дійшли згоди, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредитування на рахунок № НОМЕР_3 в АТ "Дельта банк", МФО 380236, в такому порядку: - до 30.07.2014 включно - в сумі 1 000,00 грн; - проценти нараховані та несплачені за період з 11.02.2008 до 31.07.2014 включно та проценти нараховані за період з 01.08.2014 по дату погашення заборгованості сплачуються - до 06.08.2014 включно.

33. Наявні в матеріалах справи меморіальні ордери та виписки банку підтверджують видачу ПАТ "Кредитпромбанк" як первісним кредитором (в період до 26.09.2013 включно) і ПАТ "Дельта Банк" як новим кредитором (в період з 28.09.2013) відповідачу кредитних коштів саме за кредитним договором від 11.02.2008 №
49.8.2/01/2008-ВКЛ.

34. З матеріалів справи вбачається, що для встановлення факту заборгованості судом першої інстанції призначалися судова економічна експертиза та додаткова судова економічна експертиза. Згідно викладених у першому висновку відповідей експерта, заявлений позивачем розмір заборгованості відповідача станом на
29.11.2013 перед позивачем за кредитним договором документально підтвердити або спростувати не видається за можливе, оскільки надані на дослідження документи містять суперечливі дані щодо дати кредитного договору (11.02.2008 та
12.02.2008). Згідно з викладених у другому висновку відповідей експертів заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.06.2015 складає 572 504
189,43 грн, з яких: основний борг - 271 368 199,96 грн; відсотки за користування кредитними коштами - 227 602 714,20 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 35 909 819,34 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 30 118 386,56
грн; сума 3% річних від суми простроченого кредиту - 4 081 675,12 грн; сума 3% річних від суми прострочених відсотків - 3 423 394,25 грн.

35. Суди дослідили, що станом на 11.02.2008 в банку існували технічні особливості програмного забезпечення, що використовувалось для обліку заборгованостей за відновлювальними кредитними лініями з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро. До операційної системи банку, для обліку заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008, у зв'язку з тим, що банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з повною/частковою конвертацією у долари США та Євро, було внесено інформацію про "генеральний договір", з інформаційними полями: номер договору "49.8.2/01/2008-ВКЛ."; від - "11/02/2008" та інформацію про "транш", з інформаційними полями: номер договору - "49.8.2/01/2008-ВКЛ. "; від - "12/02/2008 ", тобто в інформації про "транш" фігурує дата першої видачі грошових коштів за кредитним договором від
11.02.2008. Програмне забезпечення, що використовується банком, під час формування виписок та платіжних документів (меморіальних ордерів), використовує інформацію про "транш". А тому у виписках та меморіальних ордерах по вказаних рахунках, які відкриті для обліку заборгованості за кредитним договором від
11.02.2008 фігурує дата "12/02/2008" та номер договору "49.8.2/01/2008-ВКЛ.".

Тобто, у зв'язку з тим, що кошти за кредитним договором були видані позичальнику не в день підписання договору (11.02.2008), а 12.02.2008 то у програмному забезпеченні банку зазначається фактична дата видачі кредитних коштів в графі "дата кредитного договору" і, відповідно, зазначена в додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги.

36. На підставі рішення правління Національного банку України № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 віднесено банк до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015, а потім на шість до 02.09.2015 (рішенням від 08.04.2015 № 71). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по
02.10.2015 включно.

37. Також судами попередніх інстанції встановлено, що скаржник листом від
06.11.2015 року №1-11/15 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. із заявою щодо визнання кредиторських вимог, якою просив визнати грошові вимоги ТОВ "Український фінансовий альянс" до ПАТ "Дельта Банк" на суму 281 000 000,00
грн, надавши разом із заявою підтвердження наявності відповідних вимог до ПАТ "Дельта Банк". Відповідач підтверджував свої вимоги договором про відступлення прав вимоги від 10.08.2015 №1-В/15-ДБ, укладеного між ТОВ "Классік-Ассістанс" та відповідачем.

38. Відповідно до листа ПАТ "Дельта Банк" від 06.03.2018 № 1824 в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ТОВ "Український фінансовий альянс" відсутнє.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

40. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній з 08.02.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

42. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судами першої і апеляційної інстанції доказів, наявних у справі, необхідність надання повторної оцінки доказам та повторного встановлення фактичних обставин справи.

Щодо суті касаційної скарги

43. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Фінансова оферта" як правонаступника ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Український фінансовий альянс" про стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів, отриманих відповідачем за кредитним договором, а також відсотків за користування кредитними коштами, пені, 3% річних на загальну суму 572 504 189,43 грн.

44. Відповідно до частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

46. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1048 ЦК України).

47. За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів, суди першої і апеляційної інстанцій правомірно вважали зазначені договори належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.

49. Відповідно до положень статті 202 ГК України, статті 509 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

50. Діючи в межах визначеної законом компетенції, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, суди установили отримання відповідачем кредитних коштів саме за кредитним договором та з урахуванням викладеного у пунктах 33-35 цієї Постанови дійшли висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі основного боргу складає 271 368 199,96 грн, за відсотками - 227 602 714,20
грн.

51. Будь-яких доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до приписів статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судами таких обставин не встановлено.

52. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

53. Відповідно до частин 1 , 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

54. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

55. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованим наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 35 909 819,34 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 30 118 386,56 грн; 3% річних від суми простроченого кредиту - 4 081 675,12 грн; 3% річних від суми прострочених відсотків - 3 423 394,25 грн.

56. З урахуванням наведеного суди першої і апеляційної інстанції дійшли висновку про доведеність позовних вимог, наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 572 504 189,43 грн.

57. Підставою касаційного оскарження рішення і постанови у цій справі скаржник на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 514, 517, 654 ЦК України, зокрема щодо розміру заборгованості відповідача за відступленим правом вимоги.

58. Так відповідач зазначає, що суди всупереч положень статей 514, 517, 654 ЦК України дійшли висновків про наявність парових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому розмірі, в той час як за договором купівлі-продажу прав вимоги до позивача по відношенню до боржника перейшло право вимоги що у кількісному вимірі становить 0,00 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині отриманих після 27.09.2013 від ПАТ "Дельта Банк" кредитних коштів у сумі 1 228 000,00 грн.

59. Разом з тим, з урахуванням встановлених судами у цій справі обставин щодо обізнаності відповідача про заміну кредитора за укладеним між сторонами кредитним договором, підписання між позивачем і відповідачем додаткових угод до кредитного договору якими, зокрема, сторони погодили розмір кредитного зобов'язання, порядок та строки його погашення, отримання відповідачем кредитних коштів саме за кредитним договором від 11.02.2008 № 49.8.2/01/2008-ВКЛ, які були видані останньому ПАТ "Кредитпромбанк" як первісним кредитором (в період до
26.09.2013 включно) і ПАТ "Дельта Банк" як новим кредитором (в період з
28.09.2013), а також несплату відповідачем у передбачених законом і договором порядку цих коштів (пункти 28-35 цієї Постанови), колегія суддів приходить до висновку, що встановлені фактичні обставини справи унеможливлюють формування касаційним судом відповідного висновку.

60. Так судами встановлено, а відповідачем у передбаченому процесуальним законом порядку не спростовано, наявність заборгованості останнього за кредитним договором, яка була відступлена ПАТ "Дельта Банк" у передбаченому законодавством порядку, в тому числі з урахуванням досліджених судами технічних особливостей програмного забезпечення та реєстрації дати договору в операційній системі банку, що також було відображено в додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги, а тому заперечення відповідача щодо розміру відступленого права вимоги та необхідність формування касаційним судом відповідного висновку у спірних правовідносинах про необхідність внесення змін до договору купівлі-продажу прав вимоги щодо розміру відступленого права вимоги на підставі нотаріально посвідченої угоди є необґрунтованими.

61. З урахуванням наведеного, не підтвердилася підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

62. Щодо інших доводів касаційної скарги (щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості, а також припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), то вони (1) не були обґрунтовані передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження (не були підставою відкриття касаційного провадження у цій справі), (2) фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити по-новому фактичні обставини справи, визнавши доведеними факти, покладені скаржником в основу касаційної скарги (пункт 10 цієї Постанови), що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, визначеними частинами 1 , 2 статті 300 ГПК України.

63. Суд також не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від
29.05.2018 у справі № 910/12608/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17, оскільки у цих справах судами встановленні обставини щодо акцептування вимог кредитора банку та включення їх до реєстру, що свідчить про неподібність правовідносин у вказаних справах та у справі, яка переглядається (пункт 38 цієї Постанови).

64. Доводи скаржника про наявність підстав для передачі справи № 910/20186/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є декларативними і взагалі не містять обґрунтувань необхідності такої передачі в розумінні положень частини 5 статті 302 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

66. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 910/20186/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил