Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2020 року у справі №904/8052/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/8052/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська будівельна компанія «Містобудівник» про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 за нововиявленими обставинами

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»

до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник»

про стягнення 133 382,45 грн за договором постачання електричної енергії від 09.07.2008 № 7390/18-394.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (нова назва - Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» (далі - ПРАТ «ДБК «Містобудівник») 129266,74 грн боргу за активну електроенергію, спожиту у період з вересня 2015 року по червень 2016 року, 3% річних у сумі 393,11 грн та 3 722,60 грн пені на підставі укладеного сторонами договору постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ «ДБК «Містобудівник» на користь ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 129266, 74 грн, 3 % річних у сумі 393,11 грн, 2 038,68 грн пені.

Зазначене судове рішення набрало законної сили. Господарський суд Дніпропетровської області 06.12.2016 видав наказ про примусове виконання цього рішення.

2.2. 22.10.2019 ТОВ «ДБК «Містобудівник» подало до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області заяву від 17.10.2019 про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року зі справи за нововиявленими обставинами. Заявник як на нововиявлену обставину посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі (№ 904/5791/18, стверджуючи, що згідно з цими висновками встановлено факт розірвання договору постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 (далі - Договір) з 2012 року.

2.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (суддя Бєлік В.Г.) у задоволенні заяви ТОВ «ДБК «Містобудівник» від 17.10.2019 про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року у справі за нововиявленими обставинами відмовлено.

Суд, надаючи оцінку доводам заявника, виходив з того, що рішення Господарського суду від 24.11.2016, переглянути яке за нововиявленими обставинами просить заявник, набрало законної сили 06.12.2016 та не оскаржувалось відповідачем;

позов про визнання Договору розірваним (за яким порушено провадження у справі № 904/5791/18) поданий до Господарського суду Дніпропетровської області в грудні 2018 року, тобто через два роки після прийняття рішення у цій справі (№904/8052/16);

обставини стосовно розірвання Договору, яких стосується спір у справі № 904/5791/18, були відомі ТОВ «ДБК «Містобудівник» на момент розгляду цієї справи (№ 904/8052/16) про стягнення заборгованості за електричну енергію, але відповідач не заявляв про такі обставини під час розгляду справи судом. Рішення господарського суду від 24.11.2016 не оскаржувалось.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що, звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач намагається встановити обставини, які існували на момент розгляду справи та були відомі сторонам, але про які сторони не заявляли;

факт розірвання договору не змінює зобов`язання відповідача оплатити отриману електричну енергію, вартість якої стягнуто за рішенням, що переглядається.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 (колегія суддів: Подобєд І.М., Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.) апеляційну скаргу ТОВ «ДБК «Містобудівник» задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 зі справи скасовано; ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ «ДБК «Містобудівник» про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 зі справи скасовано; у задоволенні позовних вимог АТ «ДТЕК Дніпрообленерго» до ТОВ «ДБК «Містобудівник» відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням відповідачем оплати за поставлену протягом вересня 2015 року - червня 2016 року йому електричну енергію з порушенням умов укладеного сторонами договору постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 (Договору), але постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18 встановлений факт розірвання Договору з 01.08.2012, тобто Договір вважається розірваним значно раніше, ніж настав спірний період, за який позивач здійснив нарахування відповідачеві заборгованості.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 11.02.2020 (згідно з відмітками на описі поштового вкладення), тобто після внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. У касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалене у справі рішення за нововиявленими обставинами, порушив:

положення частин третьої, четвертої, сьомої статті 320, частини четвертої статті 321 ГПК, оскільки переглянув за нововиявленими обставинами ухвалене у справі рішення суду першої інстанції по суті, хоча відповідно до зазначених норм питання щодо прийняття такого рішення належить до компетенції суду першої інстанції.

Позивач стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки фактично здійснив перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області 14.11.2019 у справі, а саме: ухвалив постанову за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами; цією постановою він скасував не тільки ухвалу, але й рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, - отже, такими діями апеляційний господарський суд порушив положення пунктів 1, 3 частини другої статті 320 ГПК (підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами тим судом, який ухвалював це рішення.

4.1.2. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» також вважає, що суд апеляційної інстанції порушив положення пункту 1 частини другої статті 320 ГПК, оскільки дійшов помилкового висновку, що зазначені ТОВ «ДБК «Містобудівник» обставини є нововиявленими.

4.1.3. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», стверджуючи про помилковість висновку суду апеляційної інстанції (неправильне застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК) щодо наявності нововиявлених обставин, посилається на застосування цією інстанцією норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 зі справи № 815/6834/15 (яка, у свою чергу, містить посилання на зміст інших постанов, ухвалених в адміністративних справах: від 16.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 14.05.2019 у справі № 826/14797/15, від 20.02.2020 у справі № 815/6834/15), в якій, зокрема, зазначено:

нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення;

нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

У зв`язку з цим позивач зауважує, що незаконність оскаржуваного судового рішення полягає в тому, що Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18 (на яку посилається відповідач у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та суд апеляційної інстанції) дійшов висновку, що Договір є розірваним в 2012 році з огляду на обставини, які існували у 2016 році, коли справа про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію розглядалася Господарським судом Дніпропетровської області. Проте відповідні обставини були відомі ТОВ «ДБК «Містобудівник» на момент розгляду у суді цієї справи (№ 904/8052/16). Отже, в апеляційного суду не було підстав для висновку про наявність істотних для справи обставин, встановлених у справі № 904/5791/18, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

4.1.3.1. Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для перегляду рішення суду відповідно до пункту 1 частини другої статі 320 ГПК, оскільки залишив поза увагою доводи позивача про те, що відповідач не вважав за доцільне брати участь у судових засіданнях у справі, надати відзив на позовну заяву та докази, якими спростовуються вимоги позивача, а також оскаржити рішення господарського суду першої інстанції про стягнення заборгованості з відповідача. Відповідач не надав до Центрального апеляційного господарського суду доказів поважності причин, які заважали йому взяти участь у судових засіданнях під час розгляду справи № 904/8052/16 та надати докази, які він надав у процесі розгляду справи № 904/5791/18 за його позовом про визнання договору про постачання електроенергії недійсним.

При цьому позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не взяті до уваги такі висновки постанов Верховного Суду від 17.04.2018 року у цивільній справі № 1510/2-1411/11 (в ЄДРСР внесена як справа №1519/2-1411/11) та від 08.08.2018 у господарській справі № 916/2719/16:

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40);

процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама собою не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Prcivednaya v. Russia», пп.27, 28).

4.1.3.2. Позивач у контексті того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність нововиявлених обставин також зазначає, що не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У зв`язку з цим АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 зі справи № 454/3003/14-ц (ЄДРСРУ № 72378039) у якій зазначено: «Отже, неподання стороною або особою, яка бере участь у справі доказу про який їй було відомо, та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами».

На думку позивача, відповідач звернувся із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з наміром нового слухання справи про стягнення з нього заборгованості за спожиту електричну енергію та ухвалення у цій справі нового рішення, а суд апеляційної інстанції фактично здійснив апеляційний перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016, що суперечить застосуванню норм права, наведеним у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 1510/2-1411/11.

4.1.4. Позивач зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи справу, не застосував практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, позивач вважає помилковим висновок, який містить оскаржуване судове рішення про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 не є остаточним відповідно до положень ГПК, оскільки не переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанцій, оскільки це суперечить змісту рішень ЄСПЛ.

4.2. Аргументи зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. ТОВ «ДБК «Містобудівник» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

4.2.2. Відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки установлених судом обставин;

касаційна скарга не містить посилань на підстави скасування судового рішення, передбачені частинами першою та третьою статті 310 ГПК;

ціна позову у справі - 133 382, 45 грн, тому відповідно до частини третьої статті 287 ГПК рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Водночас немає жодних підстав вважати, що касаційне оскарження стосується випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5.1. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи, висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пункті 21 частини першої статті 255 цього Кодексу, після її перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 21 статті 255 ГПК окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано статтею 320 ГПК, відповідно до якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Водночас нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: їх наявність на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ДБК «Містобудівник» від 17.10.2019 про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року за нововиявленими обставинами, виходив з того, що:

обставини, які були предметом розгляду в справі № 904/5791/18 стосовно розірвання Договору, були відомі ТОВ «ДБК «Містобудівник» на момент розгляду справи про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію. Проте відповідач не заявив про такі обставини під час розгляду справи судом. Рішення господарського суду від 24.11.2016 не оскаржувалось;

отже, звернувшись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач намагається встановити обставини, які існували на момент розгляду справи та були відомі сторонам, але про які не було заявлено сторонами.

Суд апеляційною інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини стосовно розірвання Договору у 2012 році можуть мати істотне значення для розгляду справи щодо обов`язку відповідача оплати на підставі Договору поставлену протягом вересня 2015 року - червня 2016 року електричну енергію.

Колегія суддів касаційного господарського суду зауважує, що такий висновок може вважатися обґрунтованим лише за умови визнання зазначених обставин нововиявленими в установленому законом порядку, але зміст оскаржуваної постанови свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що регулюють питання перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 320 ГПК ознакою нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи, та що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт розірвання Договору 01.08.2012 встановлено 18.09.2019 постановою Верховного Суду у справі № 904/5791/18.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що з досліджених у справі обставин вбачається таке. Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18 підтверджено, що фактичні обставини про розірвання Договору 01.02.2012 не потребують визнання його розірваним судом, оскільки це не відповідає способам захисту прав, встановленим статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

Тобто обставини про розірвання Договору 01.02.2012 з`ясовувалися в суді касаційної інстанції, а не були встановлені ним.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що обставини, які були предметом розгляду в справі № 904/5791/18, стосовно розірвання Договору були відомі ТОВ «ДБК «Містобудівник» на момент розгляду справи про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію. Таким чином ці обставини не є нововиявленими.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції цього не спростовує.

Відповідно до згаданого вище рішення ЄСПЛ у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004 особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві, не можуть вважатися нововиявленими відповідно до статті 320 ГПК,

Водночас суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 зі справи не може вважатися остаточним, оскільки це рішення набрало законної сили відповідно до положень ГПК. Доказів, які б це спростовували, у справі не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє аргументи позивача, зазначені у пункті 4.1.1 цієї постанови. Відповідно до частини сьомої статті 7 статті 325 ГПК судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

5.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у даній постанові.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

5.3. Судові витрати

Відповідно до статті 315 ГПК у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 зі справи підлягає скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню, суд касаційної інстанції дійшов висновку про покладення витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 зі справи № 904/8052/16 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 зі справи № 904/8052/16 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» 3 842 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова