Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8351/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг"

представник позивача - Лихопек Д.П.

відповідачі - (1) товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив 21" (2) товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія"

представник відповідача-1 - не з'явився

представник відповідача-2 - Чижов К.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Чимбар Л.О.- головуючий, Березкіна О.В., Іванов О.Г. від 27 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Юзіков С.Г. - головуючий, Новікова Р.Г., Панна С.П. від 11 вересня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив 21" (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія" (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача частину основної заборгованості в сумі 3 000 грн. та стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1 269 200,01 грн. боргу у вигляді передоплати за непоставлений товар.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем-2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1074/14.09.15, умовами якого передбачено порядок оплати отриманого товару шляхом перерахування повної вартості товару по факту його отримання. Проте за окремою домовленістю сторони погодили інший порядок поставки, внаслідок чого позивачем на підставі рахунку відповідача-2 від 14.09.2015 № 2 було здійснено 100% попередню оплату за товар в сумі 163 992 грн. і товар на суму передплати був отриманий позивачем повністю, що підтверджується видатковою накладною від 16.09.2015 №ВН/59864.

2.1. У подальшому на підставі рахунку від 11.11.2015 № 179 позивач вдруге здійснив 100% попередню оплату товару на суму 1 274 200,01 грн. Проте повністю оплачений товар позивачу поставлений відповідачем-2 не був, у зв'язку з чим попередня оплата підлягає поверненню останнім на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

3. У зв'язку з тим, що зобов'язання відповідача-2 за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-1 в межах суми 3 000 грн., то вказана сума підлягає також стягненню з поручителя, як солідарного боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2017 року, позов задоволений.

4.1. Стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 3 000 грн. боргу; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 1 269 200,01 грн. боргу.

5. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем двічі здійснювалась повна попередня оплата товару. Так, оплачений товар на суму 163 992 грн. був отриманий останнім за видатковою накладною від 16.09.2015 №ВН/59864, що не заперечується сторонами. Одночасно відповідач-2 стверджує про виконання ним зобов'язань з поставки товару позивачу на суму передплати 1 274 200,01 грн., про що свідчить підпис представника та печатка позивача на видатковій накладній від 06.01.2016 № ВН/78727. При цьому спірна поставка товару 06.01.2016 на суму 1 274 200,01 грн. відображена у податковій та бухгалтерській звітності відповідача-2 та відповідна податкова накладна була підтверджена головним бухгалтером позивача.

6. Проте відповідно до висновку проведеної у справі судової технічної експертизи на видатковій накладній від 06.01.2016 № ВН/78727 відтиск печатки нанесено не кліше печатки позивача, проте печатки на обох накладних від 16.09.2015 №ВН/59864 та від 06.01.2016 № ВН/78727 нанесені тотожним кліше, яке відрізняється від зразка кліше печатки позивача, наданого на дослідження експерту.

7. У той же час суди констатували, що оскільки підпис особи на видатковій накладній від 06.01.2016 № ВН/78727 не ідентифіковано, а позивач заперечує факт видачі будь-кому довіреності на отримання товару, то тотожність відтисків кліше на обох накладних не може свідчити, що відповідна печатка проставлена однією особою на обох накладних. За таких обставин вказана видаткова накладна не підтверджує факт поставки товару.

8. Щодо відображення операції з отримання товару у податковій звітності, то має місце помилка бухгалтерії позивача. Більше того, податкова накладна не є первинним документом, а тому не може беззаперечно підтверджувати факт здійснення відповідної господарської операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. По факту поставки товару відповідачем-2 було видано податкову накладну від 06.01.2016 № 682 на різницю між оплаченою позивачем та фактично відвантаженою вартістю товару в сумі 13,99 грн., яка була підтверджена підписом головного бухгалтера позивача та включена останнім до податкової звітності за січень 2016 року. Вказане безумовно свідчить про фактичне отримання позивачем товару, що не враховано судами.

11. При цьому автомобіль позивача під керуванням водія-експедитора ОСОБА_12 прибув на підприємство відповідача-2 ще 13.11.2015, перебував на території підприємства майже два місяці та 06.01.2016 після оформлення товаросупровідних документів (видаткової накладної від 06.01.2016 №ВН/78727) виїхав завантажений спірним товаром, що також підтверджується відповідними записом в журналі обліку вивезення продукції.

12. Висновок експертизи щодо тотожності печаток позивача на обох видаткових накладних - як на тій, за якою позивач підтверджує отримання товару, так і на тій, за якою заперечує, є прямим підтвердженням виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором щодо поставки продукції, а відмінність печаток від досліджуваного експертом кліше лише свідчить про наявність у позивача двох комплектів печаток.

13. Суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та прийняв оскаржувану постанову без участі його представника, чим позбавив відповідача-2 можливості реалізувати надані статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) процесуальні права.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Позивач не уповноважував жодну особу на отримання товару від відповідача-2, який не довів жодним доказом факту передачі товару.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 05.02.2009 зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.

16. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003).

17. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001).

18. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

19. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

20. Проте у порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства та практики Європейського суду з прав людини як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору надали мотивовану оцінку лише доводам та обставинам, наведеним позивачем, а відносно аргументів та доказів відповідача-2 лише формально послались на їх необгрунтованість.

21. Так, викладені в пункті 11 цієї Постанови доводи щодо обставин відвантаження товару та наявні у справі докази цього були відображені у вступній частині рішення суду першої інстанції, проте жодної їм оцінки не було надано у мотивувальній частині судового рішення. Зазначене підлягало оцінці у сукупності з висновком проведеної у справі судової експертизи, якою підтверджено тотожність печаток позивача на обох видаткових накладних, як на тій, за якою позивач отримав товар, так і за тією, за якою отримання товару заперечує.

22. Таким чином, суди припустились грубого порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, не дослідивши всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

23. Більше того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що договір поруки укладений між позивачем та відповідачем-1 у той же день, що і договір купівлі-продажу від 14.09.2015 між позивачем та відповідачем-2. При цьому договір купівлі-продажу укладено у місті Черкаси, тоді як договір поруки у цей же день - у місті Дніпропетровськ, а обсяг відповідальності поручителя становить лише символічну суму в 3 000 грн., при ціні основного договору понад 1 мільйон гривень. Так, основний боржник - ТОВ "ТД "Черкаська продовольча компанія" знаходиться у м. Черкаси, а місцезнаходження поручителя - м. Дніпро. Отже, як позивач, так і поручитель (відповідач-1) зареєстровані в одному населеному пункті - м. Дніпро і даний спір розглянуто за місцезнаходженням не основного боржника в господарському суді Черкаської області, а саме поручителя - в господарському суді Дніпропетровської області. При цьому оскаржувані судові рішення не містять відомостей про дослідження судами оригіналу відповідного договору поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Допущені порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

25. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене у пунктах 20, 21 цієї Постанови, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам та встановленим обставинам у сукупності та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства. Одночасно, з урахуванням зазначеного у пункті 23 Постанови, суду першої інстанції слід з'ясувати наявність ознак зловживання позивачем процесуальними правами шляхом штучної зміни територіальної підсудності вказаного спору із застосуванням, у випадку необхідності, процесуальних наслідків, передбачених статтею 43 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 310, 314, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року у справі № 904/8351/16 скасувати.

3. Справу №904/8351/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Чумак Ю.Я.