Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.04.2021 року у справі №873/110/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 873/110/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників сторін:

ТОВ "Автомобільна група "Богдан" - Романченка Р. О.,

АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" - Панчука М. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021

у справі № 873/110/20

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020

у третейській справі № 14/20

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан"

про звернення стягнення на предмет застави.

За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (далі - АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", позивач) звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" (далі - ТОВ "Богдан "АГ", відповідач) про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від
02.07.2020 у справі № 14/20 позов АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про звернення стягнення на предмет застави задоволено у повному обсязі. Вирішено звернути стягнення на рухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Автомобільна група "Богдан" і становить предмет застави за договором застави товарів в обороті № 83.15-СBD/PL від 04.12.2015, а саме товари в обороті (згідно переліку), для задоволення вимог АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" за кредитним договором № 83.15- СBD від 02.12.2015 на суму 1 303 253,79 дол. США шляхом проведення публічних торгів із початковою ціною реалізації, визначеною відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від
02.07.2020 у справі № 14/20.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №873/110/20 заяву АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі № 14/20 - задоволено. Постановлено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20 після набрання даною ухвалою законної сили наступного змісту: "Звернути стягнення на рухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" і становить предмет застави за Договором застави товарів в обороті від 04.12.2015 №83.15-СВD/РL, а саме товари в обороті (визначено перелік) для задоволення вимог АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" за Кредитним договором від 02.12.2015 №83.15-СВD на суму 1 303 253 доларів 79 центів США, шляхом проведення публічних торгів із початковою ціною реалізації, визначеною відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала мотивована відсутністю законодавчо визначених статтею 355 ГПК України, частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду. На момент винесення цієї ухвали суду не подано жодних належних і допустимих доказів (вони відсутні в матеріалах справи) того, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20 скасовано компетентним судом; дана справа не була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято не у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ "Богдан "АГ" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 873/110/20, в якій просить скасувати цю ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" у видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі № 14/20.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "Богдан "АГ" зазначає про не підвідомчість третейському суду справи, рішення у якій неможливо виконати добровільно, а лише із втручанням суб'єктів, які реалізують власні чи делеговані владні повноваження.

Скаржник вважає, що звернення стягнення на рухоме майно шляхом проведення публічних торів із початковою ціною реалізації, визначеною відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" можливе лише у примусовому порядку через ДП "Сетам" шляхом реалізації ним делегованих повноважень Міністерства юстиції України. В той же час, визначення початкової ціни реалізації відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" для проведення публічних торгів та обов'язкове залучення приватних/державних виконавців до таких дій, суперечить пункту 13 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки виконання судового рішення є функцією держави відповідно до Конституції України.

У зв'язку з наведеним ТОВ "Богдан "АГ" зазначає про наявність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20 на підставі пункту 1 частини 2 статті 350 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

За правилами пункту 11 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2,3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Частиною 2 статті 25 ГПК України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного Кодексу.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі № 14/20

Відповідно до статей 55, 56 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 ГПК України та пункту 11 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Частиною 2 статті 352 ГПК України передбачено, що заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Згідно з частиною 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених частиною 3 статті 354 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".

За усталеною правовою позицією, що неодноразово викладалася Верховним Судом, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України (постанови Верховного Суду від
12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від
27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від
13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19).

У апеляційній скарзі в якості підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду скаржник вказує про непідвідомчість третейському суду спорів, рішення яких неможливо виконати добровільно, а лише за втручанням суб'єктів, які реалізують владні повноваження.

Відхиляючи такі заперечення проти видачі наказу Верховний Суд зазначає, що питання непідвідомчість третейському суду даної справи як підстави для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі № 14/20 було предметом розгляду у господарській справі № 873/115/20 за заявою ТОВ "Автомобільна група "Богдан" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020.

За наслідком розгляду ухвалою Північного апеляційного господарського суду від
28.10.2020 у задоволенні заяви ТОВ "Автомобільна група "Богдан" відмовлено, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від
02.07.2020 у третейській справі №14/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.01.2021 ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 873/115/20 залишена без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд визнав твердження ТОВ "Автомобільна група "Богдан" про те, що третейському суду не підвідомчі спори, рішення яких неможливо виконати добровільно, а лише за втручанням суб'єктів, які реалізують владні повноваження, необґрунтованими. За висновком Верховного Суду, третейським судам підвідомчі справи, рішення у яких можуть як виконуватись добровільно, так і потребувати виконання в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством та, зокрема, статтею 6 Закону України "Про третейські суди" (пункти 35,36 постанови).

Також у справі № 873/115/20 встановлено, що рішення прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою, укладеною між сторонами, та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, третейська угода (застереження) не визнана недійсною компетентним судом, питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі третейським судом не вирішувались.

Враховуючи зазначені вище обставини, прийняття третейським судом рішення у третейській справі № 14/20 у спорі, передбаченому третейською угодою, укладеною між сторонами, що встановлені Північним апеляційним господарським судом та Верховним Судом у справі № 873/115/20 за участю тих самих сторін, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції у даній справі про відхилення вказаних заперечень відповідача як підстав проти видачі наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі № 14/20.

За наведеного вище Верховний Суд вважає правильним висновок Північного апеляційного господарського суду про задоволення заяви позивача та видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі № 14/20, оскільки суду не подано жодних належних і допустимих доказів того, що це рішення третейського суду скасовано компетентним судом; дана справа не була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято не у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, або третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що передбачені статтею 355 ГПК України, частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду у даній справі відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 1 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Розподіл судових витрат

У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 25, 129, 240, 253, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського від 03.03.2021 у справі №873/110/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Пєсков В. Г.

Ткаченко Н. Г.