Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.08.2018 року у справі №910/23344/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23344/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України; далі - Військова частина)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2018

(суддя Морозов С.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018

(головуючий - суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І. і Отрюх Б.В.)

за позовом Військової частини

до дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - Підприємство),

про стягнення 515 136,20 грн. та спонукання до виконання умов договору,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення 515 136,20 грн. штрафу за порушення умов договору про закупівлю послуг за державні кошти від 18.08.2016 № 295/16 щодо якості наданих послуг та зобов'язання відповідача усунути виявлені недоліки у виробі СВЦ9С18М1 № 9551 за свій рахунок, власними силами та засобами на користь позивача відповідно до умов даного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2018.

У підготовчому засіданні 01.02.2018 судом оголошено перерву до 06.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, позовну заяву Військової частини залишено без розгляду на підставі статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Військова частина просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано таким: Військовою частиною було вжито всіх можливих заходів для відкладення розгляду справи на іншу дату, а саме направлено листа господарському суду міста Києва з проханням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з "хворобою" представника ОСОБА_5;

представником позивача багаторазово здійснювалися спроби зателефонувати до суду з метою інформувати про зазначені обставини щодо необхідності відкладення розгляду справи на іншу дату, але жодного разу на телефонні дзвінки ніхто не відповів;

електронний обмін документами між Військовою частиною та господарським судом міста Києва є неможливим, оскільки у Військової частини відсутній доступ до мережі Інтернет;

рішення суду першої інстанції про неможливість повернення судового збору у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання суперечить вимогам пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що лист позивача з проханням про відкладення розгляду справи направлено до суду першої інстанції після закінчення судового засідання, що свідчить про "формальність" такої відправки і намагання позивача ввести суд в оману щодо добросовісності своїх дій; позивач не надав належних доказів подання ним вчасно заяви про відкладення розгляду справи і не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску судового засідання; Підприємство вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення з додержанням норм процесуального права, а тому просить оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розгляд касаційної скарги Військової частини здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанцій у постановленні ухвали від 06.03.2018 у цій справі виходив з такого.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2017: прийнято позовну заяву Військової частини до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/23344/17; підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2018.

01.02.2018 у підготовчому судовому засіданні судом було оголошено перерву до 06.03.2018, про що сторони були повідомлені під розписку у приміщенні суду після закінчення засідання (копія розписки міститься у матеріалах справи).

06.03.2018 у судове засідання з'явився лише представник відповідача.

У зв'язку з тим, що представник позивача у підготовче засідання 06.03.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до початку судового засідання від позивача не надійшло, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 позовну заяву Військової частини залишено без розгляду.

Оскільки підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви Військової частини без розгляду була неявка його представника у судове засідання, то з огляду на положення частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" питання щодо повернення судового збору з державного бюджету України судом першої інстанції не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, додатково зазначив таке.

Підготовче судове засідання судом першої інстанції призначено на 06.03.2018 о 14 год. 30 хв. та розпочато о 14 год. 32 хв., що підтверджується протоколом судового засідання.

06.03.2018 представником позивача ОСОБА_5 направлено господарському суду міста Києва заяву з проханням "перенести розгляд справи на іншу дату в зв'язку з хворобою представника позивача ОСОБА_5", однак дана заява надійшла до суду першої інстанції 12.03.2018.

За твердженням Військової частини, лист з проханням про відкладення розгляду справи був "відпрацьований" до початку судового засідання, але особа, якій було доручено його відправлення, невірно зрозуміла поставлене завдання щодо терміновості його направлення і відправила його (листа) лише після закінчення робочого дня. Крім того, електронний обмін документами між Військовою частиною та господарським судом міста Києва є неможливим, оскільки у Військовій частині відсутній будь-який доступ до мережі Інтернет, а також користування мобільними телефонами на території військових частин заборонено.

Також (за твердженням позивача) представником позивача багаторазово здійснювалися спроби зателефонувати до суду з метою інформувати про зазначені обставини щодо необхідності відкладення розгляду справи на іншу дату, але жодного разу на телефонні дзвінки ніхто не відповів.

Суд апеляційної інстанції, не приймаючи дані доводи Військової частини, виходив з того, що посилання представника позивача на неможливість зателефонувати до суду, відсутність мережі Інтернет, а також заборона користуватися мобільними телефонами на території військової частини не звільняють особу від обов'язку належного повідомлення суду у разі неможливості з'явитися у судове засідання.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не знав та не міг знати про перебування представника позивача "на лікарняному" та про його неможливість з'явитися у судове засідання, призначене на 06.03.2018.

Крім того, позивачем не доведено, що у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника позивач не міг вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити в судове засідання іншого представника.

Позивачем не надано жодного документа, передбаченого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" на підтвердження тимчасової непрацездатності представника Військової частини.

Надані позивачем документи, а саме: витяг із наказу командира Військової частини А0704 (по стройовій частині); копія медичної книжки ОСОБА_5 та копія рапорту не є у розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України належними, допустимими та достатніми доказами, якими підтверджується факт "перебування на лікарняному".

До того ж суд першої інстанції був обмежений у строках проведення підготовчого провадження та у зв'язку з відсутністю позивача у судовому засіданні 06.03.2018 не міг виконати завдання підготовчого провадження, а тому подальший розгляд справи був неможливим.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із залишенням його позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 1 частини другої статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки представник Військової частини у підготовче засідання 06.03.2018, про час та місце якого був повідомлений належним чином, не з'явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до початку судового засідання не подав, то, з урахуванням строків підготовчого провадження, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції на підставі норм чинного процесуального законодавства правомірно було, зокрема, залишено без розгляду позовну заяву Військової частини.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують, оскільки вони аналогічні доводам апеляційної скарги та вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи, наведені Військовою частиною у касаційній скарзі, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки завчасне повідомлення суду про неможливість явки представника позивача у судове засідання залежало лише від суб'єктивної волі учасника справи, а не від об'єктивно непереборних обставин.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Що ж до твердження скаржника про те, судом першої інстанції не повернуто йому (позивачу) судовий збір, то Касаційний господарський суд зазначає, що позивач у порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням. Як вбачається з матеріалів даної справи, на час постановлення оскаржуваної ухвали позивачем відповідного клопотання не заявлялося.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Касаційний господарський суд бере до уваги аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з нормами процесуального права та обставинами даної справи.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм, зокрема, процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені в цілому з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/23344/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов