Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №910/11820/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської ради

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019

у справі № 910/11820/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

до Київської міської ради

про стягнення 5 902 626,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у справі № 910/11820/18 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено та стягнуто з Київської міської Ради на користь ТОВ "Укрінвестресурс" основний борг 5 120 508 грн., 596 938,21 грн. інфляційних втрат, 185 180,02 грн. 3 % річних та 88 539,39 грн. судового збору.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції від 24.01.2019 Київська міська Рада подала до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати зазначене судове рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 910/11820/18 апеляційну скаргу Київської міської Ради на зазначене рішення господарського суду першої інстанції від 24.01.2019 залишено без руху у зв`язку з неподанням апеляційному господарському суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору № 68 від 30.01.2019 на суму 132 811, 50 грн. та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, але не пізніше 19.03.2019.

В подальшому, 12.03.2019 Київська міська Рада подала до апеляційного суду клопотання про усунення недоліків, в якому зазначила про безпідставність вимог апеляційного суду щодо надання відповідачем оригіналу платіжного доручення від 30.01.2019 № 68, як доказу на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, оскільки перед відкриттям провадження у справі, суд перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України й такий обов`язок покладено саме на суд. Крім цього, Київська міська Ради є бюджетною установою, яка є розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем в процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів, що здійснюється органами Казначейства. Відповідно до п.1.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309, в процесі реєстрації та обліку бюджетних коштів тощо може застосовуватися система дистанційного обслуговування "Клієнт казначейства - Казначейство" з використанням засобів криптографічного захисту інформації Держказначейської служби України, в такому разі обмін документами здійснюється в електронному вигляді, в тому числі електронними документами, з урахуванням зазначеного відповідач вважає, що надання завіреної копії вищезгаданого платіжного доручення є неможливим й просив відкрити апеляційне провадження у справі за наявним, долученим до апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/11820/18 (судді : Дикунська С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А.) повернуто без розгляду апеляційну скаргу Київської міської Ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у справі № 910/11820/18.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги й не виконано вказівок апеляційного суду незважаючи на наслідки такого невиконання та не подано доказу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а додано лише до апеляційної скарги ксерокопію платіжного доручення від 30.01.2019 № 68 про сплату судового збору в розмірі 132 811,50 грн., а тому враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174, 258, 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції повернув зазначену апеляційну скаргу відповідача без розгляду.

В касаційній скарзі Київська міська Рада, просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/11820/18 скасувати, направивши справу на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції щодо повернення без розгляду апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, тому на думку скаржника, факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України має бути перевірено відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" і обов`язок здійснення такої перевірки покладено саме на суд.

Також, скаржник у касаційні скарзі зазначає про неврахування апеляційним судом того, що Київська міська Ради є бюджетною установою, яка є розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем в процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів, що здійснюється органами Казначейства, а враховуючи вимоги Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309 в процесі реєстрації та обліку бюджетних коштів може застосовуватися система дистанційного обслуговування "Клієнт казначейства - Казначейство" з використанням засобів криптографічного захисту інформації Держказначейської служби України, в такому разі обмін документами здійснюється в електронному вигляді, внаслідок чого відповідач не може надати завірену копію платіжного доручення про оплату судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 29.03.2019 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Кушнір І.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської Радина ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/11820/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України зазначено, що до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу .

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як вбачається із матеріалів справи, Київська міська рада звертаючись до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2019, надала на підтвердження сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги копію платіжного доручення про сплату судового збору № 68 від 30.01.2019 на суму 132 811,50 грн. та копію виписки Державної казначейської служби України від 31.01.2019 про зарахування судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.03.2019 апеляційну скаргу Київської міської Ради на зазначене рішення господарського суду першої інстанції від 24.01.2019 залишено без руху у зв`язку з неподанням апеляційному господарському суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору № 68 від 30.01.2019 на суму 132 811,50 грн., надано скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, 12.03.2019 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків, в якому зазначив про неможливість надання оригінали чи завіреної належним чином копії цього платіжного доручення, з мотивів викладених у цьому клопотанні, та просив відкрити апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою, прийнявши надані ним докази про сплату судового збору, як належні.

Проте, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Київською міською Радою не усунено недоліки апеляційної скарги та не подано суду належних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, при цьому апеляційний суд послався на неналежність доказу - не засвідчення належним чином платіжного доручення № 68 від 30.01.2019 на суму 132 811,50 грн., у відповідності ст. 91 ГПК України, що унеможливлює встановити факт зарахування судового збору за подання апеляційної скарги, внаслідок чого наявні підстави для залишення апеляційної скарги відповідача без розгляду.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

За п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Таким чином, принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення гарантує конституційне право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком законодавчо встановленої заборони на таке оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

За ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і неподання стороною зазначених судом виписок не може бути підставою для повернення апеляційної скарги як такої, що не відповідає встановленим вимогам.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 760/4105/14-ц, від 28.02.2018 у справі № 800/473/17 та від 19.03.2019 № 910/3788/18.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку , що суд апеляційної інстанції не здійснивши відповідних дій щодо перевірки зарахування судового збору, сплаченого Київською міською радою за подання апеляційної скарги, до спеціального фонду Державного бюджету України, передчасно повернув без розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у зв`язку з неприйняттям апеляційним судом наданих відповідачем доказів на підтвердження сплати ним судового збору.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За ч. 3 ст. 304 ГПК України, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/11820/18 про повернення без розгляду апеляційної скарги Київської міської ради підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/11820/18 скасувати.

Справу № 910/11820/18 направити на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Кушнір І.В.