Історія справи

Постанова КГС ВП від 14.06.2023 року у справі №906/1418/21
Постанова КГС ВП від 14.06.2023 року у справі №906/1418/21
Постанова КГС ВП від 14.06.2023 року у справі №906/1418/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/1418/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,

Кабінету Міністрів України - не з`явився,

Головного управління

Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Злагода» - Нестерчук С. С.,

Народницької селищної ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 (у складі колегії суддів: Василишин А. Р. (головуючий), Мельник О. В., Філіпова Т. Л.)

у справі № 906/1418/21

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», Народницької селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення Народницької селищної ради № 238, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - ТОВ «Злагода») та Народицької селищної ради, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради від 28.04.2021 № 238 «Про надання ТОВ «Злагода» в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 215 га із реформованого КСП «Маяк» на території Народицької селищної ради»;

- зобов`язати ТОВ «Злагода» повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 215 га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:0001 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Народицькою селищною радою в порушення вимог земельного законодавства прийнято рішення та передано ТОВ «Злагода» земельну ділянку загальною площею 215 га із реформованого КСП «Маяк», яка не є окремо сформованою та належить до зони радіоактивно забрудненої території, без виготовлення проекту землеустрою, та без проведення земельних торгів.

В подальшому прокурор подав заяву про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ «Злагода» повернути земельні ділянки у зв`язку з поверненням ТОВ «Злагода» спірних земельних ділянок Народицькій селищній раді за актом прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Народицької селищної ради на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн судового збору та з ТОВ «Злагода» на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 змінено в частині розподілу судових витрат, викладено пункти 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: « 2. Стягнути з Народицької селищної ради на користь Житомирської обласної прокуратури 2 270,00 грн судового збору.». У решті судове рішення залишено без змін. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ «Злагода» 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у квітні 2023 року ТОВ «Злагода» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить змінити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ «Злагода» судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 906/1418/21 за касаційною скаргою ТОВ «Злагода» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.06.2023.

Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Злагода», тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до цитування норм процесуального закону та загальних висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 126 129 ГПК України, однак при цьому не містять конкретних доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, окрім висловлення незгоди з такими висновками, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народницька селищна рада не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народницька селищна рада та Кабінет Міністрів України у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи та те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Злагода», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги ТОВ «Злагода» вбачається, що предметом касаційного перегляду є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Розглядаючи заяву ТОВ «Злагода» про стягнення з Житомирської обласної прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлений до стягнення розмір судових витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям співмірності та розумності, врахувавши складність справи і обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини з статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина 7 статті 129 ГПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» («Lavents v. Latvia») вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Злагода» надано договір № 01-5/22 про надання правової допомоги від 25.01.2022 (далі - Договір) та розрахунок гонорару від 14.02.2023.

За умовами Договору, укладеного між ТОВ «Злагода» (клієнт) та адвокатом Нестерчук С. С., адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги - представництво інтересів ТОВ «Злагода» у справах № 906/959/21, № 906/1418/21 за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ТОВ «Злагода» та Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Пунктами 2.1-2.2 договору передбачено, що за надання правничої допомоги по цьому договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката, який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно рахунку клієнт сплачує аванс, остаточний розрахунок за надану правничу допомогу проводиться протягом трьох днів з моменту підписання Акту приймання- передачі наданих послуг. На визначення розміру гонорару впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг необхідної правничої допомоги. При цьому вартість послуг адвоката складає:

- проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, вивчення практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин - 5 000,00 грн;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань - 1 000,00 грн;

- збір інформації та документів, що можуть бути використанні як докази в суді - 2 500,00 грн;

- підготовка заяв по суті (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення) - 5 000,00 грн/одна заява по суті;

- підготовка заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань 1 000,00 грн/одна заява, клопотання, заперечення;

- подання/направлення заяв по суті, клопотань з процесуальних питань - 500,00 грн;

- участь адвоката в судовому засіданні місцевого суду - 1 500,00 грн;

- підготовка апеляційної скарги на рішення/відзиву на апеляційну скаргу - 7 500,00 грн;

- участь адвоката в судовому засіданні апеляційного суду - 2 000,00 грн;

- підготовка касаційної скарги на рішення/відзиву на касаційну скаргу - 10 000,00 грн;

- участь адвоката в судовому засіданні Верховного Суду - 2 500,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Закінчення дії договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами не пізніш через три робочих дні після виконання адвокатом предмету даного договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Згідно з розрахунком гонорару за Договором від 14.02.2023 адвокат надав клієнту необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів ТОВ «Злагода» в Північно-західному апеляційному господарському суді у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у справі № 906/1418/21 (пункт 1).

У пункті 2 цього розрахунку зазначено обсяг наданої правничої допомоги та її вартість згідно з умовами договору:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 7 500,00 грн;

- подання/направлення відзиву - 500,00 грн;

- участь адвоката в судовому засіданні апеляційного суду - 2 000,00 грн.

Розмір гонорару, який підлягає сплаті на користь адвоката за надану правничу допомогу згідно договору складає 10 000,00 грн (пункт 3).

Частково задовольняючи заяву ТОВ «Злагода» та стягуючи з Житомирської обласної прокуратури 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що послуги щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу та подання/направлення відзиву є одним і тим же видом послуги - підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, проаналізувавши надані ТОВ «Злагода» докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 129 ГПК України, перевіривши їх дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність, з урахуванням складності справи, дійшов правомірного висновку, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції за відсутності поданого прокурором клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки як було зазначено вище, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, що і було зроблено судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається. При цьому, суд апеляційної інстанції не застосовував положення частини 5 статті 126 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Злагода» зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 126 129 ГПК України, а також не врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 22.12.2022 у справі № 903/643/21, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 22.12.2022 у справі № 903/643/21, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній конкретній справі (доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги; наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат; обґрунтованості і співмірності відповідних витрат; наявності клопотання іншої сторони про зменшення судових витрат, його обґрунтованості), які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 906/1418/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий