Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1176/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (Діброва Г.І., Колоколов С.І., Принцевська Н.М.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 (Малярчук І.А.) про зупинення провадження у справі №916/1176/17

за позовом Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів до Косівської сільської ради Подільського району Одеської області, Фізичної особи-підприємця Дегтяренка Олександра Петровича, Громадської організації рибалок-любителів "Оберіг" про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - Позивач-1), Одеського обласного управління водних ресурсів (далі - Позивач-2) до Косівської сільської ради Подільського району Одеської області (далі - Відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Дегтяренка Олександра Петровича (далі - Відповідач-2), Громадської організації рибалок-любителів "Оберіг" (далі - Відповідач-3) про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки ставок - Косівське водосховище, землю під яким згідно рішень Відповідача-1 № 123-VII від 22.12.2016 та № 75- VII від 16.05.2016 за договором оренди надано в користування Відповідачам 2 та 3, розташований на території Відповідача-1 за межами населеного пункту, тому у голови Відповідача-1 відповідно до статті 122 Земельного кодексу України були відсутні повноваження на укладення договору оренди земельної ділянки під водним об'єктом від 22.12.2016. Оскільки Відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки з порушенням статей 13, 15, 17, 18, 21 Закону України "Про оцінку землі", статті 126 Земельного кодексу України, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та без його державної реєстрації особою, яка не наділена повноваженнями на укладення цього договору, тому договір від 22.12.2016 підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено також з недодержанням сторонами в момент вчинення встановленого законом порядку і, як наслідок, земельна ділянка, яка є об'єктом договору, підлягає поверненню у відання держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 призначено проведення судової землевпорядної експертизи та зупинено провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки у справі наявні суперечливі докази стосовно знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту чи в його межах, з метою визначення фактичного місця розташування спірної земельної ділянки, її площі, межі, що має спиратися на докази, здобуті за результатами досліджень проведених особами, що володіють спеціальними знаннями, є необхідним призначення судової землевпорядної експертизи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 залишено без змін з тих підстав, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі в зв'язку з призначенням по справі судової експертизи, діяв в межах наданих йому повноважень, оскільки порушені Відповідачем-3 в клопотанні про призначення експертизи питання, пов'язані з предметом позовних вимог у даній справі та потребують спеціальних знань при їх вирішенні, провадження у справі зупинено саме в зв'язку з призначенням експертизи, і до повернення матеріалів справи до суду, її подальший розгляд по суті неможливий.

26.09.2017 Прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, в якій просить їх скасувати, а справу направити на розгляд до Господарського суду Одеської області.

В касаційній скарзі Прокурор не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій та посилається на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно не прийняли до уваги, що в матеріалах справи наявна інформація управління Держгеокадастру у Котовському районі, надана Відповідачу-1 на заяву щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що спірна земельна ділянка знаходиться саме за межами населених пунктів; встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі можливо за результатами оцінки наявних у справі доказів та витребуваних додатково, а обґрунтувань можливості встановлення вказаних обставин виключно за результатами проведення судової експертизи у справі судами попередніх інстанцій не зазначено; наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази свідчать про обґрунтованість позову Прокурора та можливість вирішення справи без спеціальних знань, а тому зупинення провадження у справі в зв'язку з необхідністю проведення судової землевпорядної експертизи для встановлення місця знаходження земельної ділянки є безпідставним та не відповідає вимогам статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку.

Під час розгляду справи Відповідач-3 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, так як позовні вимоги Прокурора ґрунтуються на тому, що повноваження у Відповідача-1 на передання спірного об'єкту в оренду відсутні через знаходження цього об'єкта за межами населеного пункту, тоді як в рішенні Котовської районної ради народних депутатів №59-ХХІ від 30.01.1992, рішенні Подільської районної ради № 146VІІ від 26.10.2016 спірну земельну ділянку визначено як таку, що знаходиться в межах с. Коси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 призначено проведення судової землевпорядної експертизи та зупинено провадження у справі.

Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з призначенням судової землевпорядної експертизи, місцевий господарський суд, з якими погодився і апеляційний господарський суд, виходив з наявності у справі взаємної суперечливості доказів стосовно знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту чи в його межах, визначення фактичного місця розташування спірної земельної ділянки, її площі, межі, що має спиратись на докази, здобуті за результатами досліджень проведених особами, що володіють спеціальними знаннями.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Статею 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадах призначення господарським судом судової експертизи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення судової експертизи.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, у даній справі було призначено судову землевпорядну експертизу і, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно скористався правом, наданим йому пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України та зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання Прокурора на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги наявні в матеріалах справи докази та не врахували, що ці докази свідчать про обґрунтованість позову Прокурора та можливість вирішення справи без спеціальних знань, а тому зупинення провадження у справі в зв'язку з необхідністю проведення судової землевпорядної експертизи для встановлення місця знаходження земельної ділянки є безпідставним та не відповідає вимогам статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не береться до уваги, оскільки дані доводи, фактично, зводяться до недоцільності призначення судової експертизи, і, як наслідок, зупинення провадження у справі. Оскарження ухвали суду про призначення експертизи Господарським процесуальним кодексом України (в редакції до 15.12.2017) на час прийняття оскаржуваних судових рішень не було передбачено, а свої заперечення проти цього учасники процесу вправі викласти в скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи.

Стосовно доводів Прокурора, що встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі можливо за результатами оцінки наявних у справі доказів та витребуваних додатково, а тому призначення судової експертизи не є обов'язковим, слід звернути увагу, що дії суду відносно призначення у справі зазначеної вище експертизи спрямовані саме на дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи та дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, твердження Прокурора про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, а доводи, викладені в касаційній скарзі фактично зводяться до обґрунтування відсутності обставин, необхідних для проведення експертизи, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Прокурора.

Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 916/1176/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.