Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.09.2019 року у справі №912/3394/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/3394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - Константінова О. Ф. (адвокат),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Олександрівське"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (судді: Вечірко І. О., Кузнецов В. О., Чус О. В. ),

і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2019 (суддя:

Вавренюк Л. С. ), у справі

за позовом Фермерського господарства "Олександрівське"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання незаконним рішення, визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Фермерське господарство "Олександрівське" (далі - ФГ "Олександрівське") звернулося до суду з позовом про визнання незаконним рішення, викладеного у листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.07.2018 № Ф-9281/0-4654/0/17-18 (далі - лист від 10.07.2018) щодо відмови в укладенні додаткової угоди, та про визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ФГ "Олександрівське" додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009, зареєстрованого в Олександрійському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від
29.04.2009 № 040938000007.

1.2. Позовні вимоги аргументовано тим, що з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі від 29.04.2009 позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додав проект додаткової угоди. Однак відповідач, отримавши цей лист, вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не виконав і в листі від
10.07.2018 запропонував позивачу звернутися із листом-повідомленням про поновлення терміну дії договору виключно не раніше ніж за 30 днів до його закінчення. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують право ФГ "Олександрівське" на поновлення договору, яке підлягає захисту в судовому порядку за визначеним позивачем способом захисту.

1.3. У відзиві Головне управління Держгеокадастру просить у задоволенні позову відмовити, оскільки лист від 10.07.2018 є не відмовою в укладенні додаткової угоди про поновлення договору, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а пропозицією орендодавця звернутися щодо поновлення договору у передбачені ним строки. За твердженням відповідача, позивач не довів порушення переважного права на поновлення договору та не надав належних доказів на підтвердження виконання умов договору.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
15.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що право позивача як орендаря не є порушеним, а тому не підлягає захисту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У поданій касаційній скарзі ФГ "Олександрівське" просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, через що дійшли помилкових висновків про відсутність порушеного права позивача.

3.3. Заявник, зокрема, вважає, що саме з моменту отримання ним листа відповідача від 10.07.2018 необхідно констатувати порушення права позивача (орендаря) на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

3.4. Крім того, скаржник наголошує, що суди помилково не визнали наведеного у листі від 10.07.2018 рішення відповідача відмовою в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, тому поза увагою судів залишився факт грубого порушення вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що, у свою чергу, суперечить нормам матеріального та процесуального права і свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру просить залишити її без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 09.02.2009 між Олександрійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФГ "Олександрівське" (орендар) підписано договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 19,77 га, у тому числі рілля - 19,77 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради, кадастровий номер 3520380400:02:000:9039.

4.3. Договір зареєстровано в Олександрійському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від
29.04.2009 № 040938000007.

4.4. Договір укладено на десять років; у пункті 7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.5. За актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.04.2009 позивачу передано в оренду відповідну земельну ділянку.

4.6.04.07.2018 ФГ "Олександрівське" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із листом-повідомленням від 04.07.2018 про поновлення договору оренди землі. До цього листа-повідомлення додано проект додаткової угоди про поновлення договору терміном на 10 років на тих самих умовах, що передбачені договором.

4.7. Позивач за змістом додаткової угоди пропонував поновити договір на 10 років (на той самий строк) і залишити інші умови незмінними.

4.8. Лист-повідомлення позивача від 04.07.2018 відповідач отримав 04.07.2018, про що свідчить відповідна відмітка Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на цьому листі.

4.9. У відповідь на лист-повідомлення Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслало на адресу ФГ "Олександрівське" лист від
10.07.2018, в якому запропонувало позивачеві звернутися у строк, визначений договором оренди землі, та подати документи відповідно до вимог законів і прийнятих до них нормативно-правових актів.

4.10. Спір у цій справі виник через те, що позивач вважає зазначений лист відповідача від 10.07.2018 відмовою від поновлення договору та укладення додаткової угоди.

4.11. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статті 15 Цивільного кодексу України.

4.12. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.13. Право на звернення до господарського суду в установленому статті 2 Господарського процесуального кодексу України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1 , 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

4.14. Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

4.15. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

4.16. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

4.17. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.18. Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.

4.19. Так, згідно з статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

4.20. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

4.21. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

4.22. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

4.23. частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

4.24. Таким чином для застосування положень частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

4.25. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

4.26. Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

4.27. Колегія суддів зазначає, що законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

4.28. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проєкті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

4.29. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

4.30. Суди попередніх інстанцій установили факт направлення орендарем (ФГ "Олександрівське") 04.07.2018 повідомлення про поновлення договорів оренди земельних ділянок за 8,5 місяців до закінчення строку договору (29.04.2019).

4.31. Отже, орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк.

4.32. При цьому суди з'ясували, що орендодавець у місячний термін у листі від
10.07.2018 запропонував позивачеві звернутися у строк, визначений у договорі оренди землі, та подати документи відповідно до вимог законів і прийнятих до них нормативно-правових актів.

4.33. Отже, суди на підставі аналізу поданих сторонами доказів дійшли висновку, що за результатами розгляду листа-повідомлення орендаря рішення про заперечення щодо поновлення оренди землі не прийнято.

4.34. За наведених обставин, з урахуванням меж касаційного перегляду справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що лист відповідача від 10.07.2018 не є безпосередньо рішенням управління Держгеокадастру, яке може бути оскаржено в суді, та який породжує будь-які юридичні наслідки для позивача.

4.35. Крім того, колегія суддів наголошує, що виходячи із системного аналізу наведених правових норм, реалізували переважне право на поновлення договору оренди, передбачене у частинах 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можна лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків, а також за наявності волевиявлення на це сторін договору.

4.36. При цьому суди встановили, що будь-яких змін до чинного договору або нових істотних його умов відповідач взагалі не пропонував, як і не було відмовлено орендареві в укладенні додаткової угоди до договору, а відтерміновано розгляд питання про таке поновлення на деякий час.

4.37. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди, передбачене у частинах 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", погодження істотних умов договору є обов'язковим незалежно від наявності порушень з боку орендодавця, у тому числі ненадання відповіді на листа-повідомлення орендаря у встановлений законом строк.

4.38. Також, колія суддів зазначає, що саме лише визнання відмови протиправною також не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 16.09.2019 у справі №908/2314/18.

4.39. Ураховуючи викладене, господарські суди, зважаючи на зазначені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які послався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Олександрівське" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2019 у справі № 912/3394/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова