Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.05.2019 року у справі №916/2253/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р.

у складі колегії суддів: М. А. Мишкіна - головуючий, Л. О. Будішевська, С. В. Таран

та на рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2019р.

суддя: Н. В. Рога

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області

про стягнення1 993 828,38 грн.

за участю представників учасників:

за участю представників учасників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (далі - КП "Чорноморськтеплоенерго", відповідач) боргу в розмірі 1 993 828,38грн., з яких: 1 220 180,08грн. - пеня, 63 386,63грн. - 3 % річних, 710 261,67грн. - інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №4007/15-БО-23 від 27.11.2014р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. у справі №916/2253/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р. у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ у 2015 році погашена у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 3 ст. 7 цього Закону, відповідно до яких у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2019р., постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р. у справі №916/2253/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії " та ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначає, що застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних відносин є неправомірним, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення - без змін.

Відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та посилається на правову позицію Верховного Суду у справах: №904/10736/16, №904/11325/16, №619/3054/16, №911/3945/16, №904/9976/17.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

27 листопада 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Іллічівськтеплоенерго", яке рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 10.06.2016р. перейменовано у КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (покупець), укладено договір купівлі-продажу природного газу №4007/15-БО-23, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом 2 610тис.куб. метрів.

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами встановлено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало відповідачеві природний газ обсягом 2 610тис.куб.м. на загальну суму 14 861 889,75грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області остаточно розрахувалося за отриманий у 2015 році за договором №4007/15-БО-23 від 27.11.2014р. природний газ 05.01.2016р.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким регламентовано комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом періоду з січня по грудень 2015 року, за договором від 27.11.2014р. погашена повністю 05.01.2016р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Таким чином з дня набрання чинності Законом не підлягали нарахуванню неустойка, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на погашену 05.01.2016р. заборгованість за поставлений природний газ.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неправомірне застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" з підстав не включення відповідача до реєстру, оскільки вказані доводи зводяться до довільного тлумачення позивачем норм закону.

Крім того, Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №908/3211/16, оскільки висновок щодо застосування норм права у вказаній постанові по суті не відрізняється від висновку у даній справі.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 р. у справі №908/3211/16 зазначив, що нормами ч. 3 ст. 7 Закону право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Таким чином господарськими судами попередніх інстанцій правильно застосовано наведені норми права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р. у справі №916/2253/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Г. О. Вронська

Суддя І. В. Ткач