Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.10.2018 року у справі №922/1205/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Замніус М. В.,

відповідача - Каракоці О. Р.,

третьої особи - Цуварева О. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (судді:

Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (суддя Привалов А. І.) у справі

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада,

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (наразі і далі - АТ "КБ "ПриватБанк") про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є замовником реконструкції приміщень відділення банку за адресою: вул. 23 Серпня, 51 у місті Харкові, проте у порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від
22.05.2013 № 319 (далі - Порядок), ухиляється від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

1.2. У відзиві на позов АТ "КБ "ПриватБанк" заперечило проти задоволення позовних вимог, оскільки товариство не здійснювало забудову земельної ділянки, а провело реконструкцію внутрішньої частини нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі і, відповідно, обов'язку укласти договір про пайову участь, передбачений положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у відповідача немає.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2018 цю справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (суддя Привалов А. І.) позов задоволено. Визнано укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та АТ "КБ "ПриватБанк" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова у редакції, запропонованій позивачем до укладення, викладено у резолютивній частині рішення її зміст.

Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є замовником будівельних робіт і здійснена ним реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, тому відповідач зобов'язаний взяти участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, як то передбачено у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", однак АТ "КБ " ПриватБанк" цього не зробило; відповідного договору із позивачем не уклало, отже наявні підстави для визнання укладеним спірного договору у судовому порядку.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (судді: Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г. ) рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. АТ "КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень у справі АТ "КБ "ПриватБанк" вважає порушення судами норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинами справи. Зокрема, скаржник наголошує, що відповідач фактично здійснив перепланування нежитлового приміщення, жодної надбудови або забудови, яка би змінювала геометричні розміри приміщення, проведено не було, тому немає передбачених у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав для виникнення у відповідача обов'язку укласти договір про пайову участь. Водночас АТ "КБ "ПриватБанк" акцентує на неправомірності збільшення у спірному договорі ставки розміру пайової участі на 10 %.

3.2. Від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач акцентував необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.

3.3. Від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також надійшли пояснення у справі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Як установили суди, згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 09.06.2017 № ХК 142171600532 АТ "КБ "ПриватБанк" здійснило реконструкцію приміщень відділення банку по вул. 23 Серпня, 51 у місті Харкові, код згідно з класифікатором будівель 1220.2.; ІІ категорія складності; нежитлова будівля за зазначеною адресою прийнята в експлуатацію 09.06.2017; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 269,17040 тис. грн, у т. ч. витрати на будівельні роботи - 227,27785 тис. грн.

Суди попередніх інстанцій також установили, що між сторонами у справі велося листування з приводу укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова (листи від 22.09.2017 № 1479/0/124-17, від
21.11.2017 № Е. НА.0.0.0.0/17-1931); на підставі зведеного кошторисного розрахунку позивач підготував проект договору із розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста, який здійснено на підставі поданого замовником зведеного кошторисного розрахунку; у запропонованому позивачем проекті договору кошторисну вартість будівництва об'єкта визначено в сумі 518
719,00 грн, а розмір пайової участі - в сумі 57 059,09 грн.

Проте оскільки договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між сторонами у справі укладено не було, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

У частині 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частині 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини 5, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

У розумінні положень частини 5, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у наведених у частини 5, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.

Строк, визначений у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у виді звільнення від платежу та надання майнових переваг порівняно із законослухняною особою.

До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні положень Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об'єкта, чи то у зв'язку зі зміною відповідних показників цього об'єкта внаслідок його реконструкції.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас за змістом частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова визначає умови та встановлює процедуру залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури замовниками будівництва на території міста Харкова.

За змістом наведених у Порядку визначень, термін "будівництво" охоплює нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва; об'єкти будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси; замовник будівництва - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та має намір здійснити будівництво або змінити об'єкт будівництва, у тому числі, під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Також за визначенням, наведеним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Поза тим у пункті 25 Переліку об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від
08.10.2019 у справі № 911/594/18 констатувала, зокрема, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюють пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні положень статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.2. Як уже зазначалося, позивач звернувся із позовом у цій справі про визнання укладеним між сторонами у справі договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова у редакції, запропонованій позивачем і наведеній ним у позовній заяві.

Зазначені позовні вимоги суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими та задовольнили їх.

Проте такі висновки господарських судів колегія суддів визнає передчасними. Так, обмежившись застереженням, що відповідач є замовником будівельних робіт і здійснена ним реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, тому він зобов'язаний взяти участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, як то передбачено у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суди попередніх інстанцій не з'ясували характеру проведених відповідачем робіт із реконструкції спірних приміщень, не дослідили переліку та видів таких виконаних робіт, того, чи змінилися/не змінилися площа та зовнішня конфігурація об'єкта будівництва в результаті проведених відповідачем робіт, зважаючи на наявні у справі докази, хоча встановлення наведених обставин має суттєве значення для правильного вирішення цього спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.

Як свідчать матеріали справи, відповідач упродовж усього розгляду спору наголошував, що здійснена ним реконструкція внутрішньої частини нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, що виключає намір забудови земельної ділянки, за своєю суттю є переплануванням наявного об'єкта; проведені відповідачем роботи, які хоча і мають ознаки внутрішньої реконструкції і належать до загального поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме тими роботами, з огляду на виконання яких, зважаючи на цільове тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов'язок укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста; фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійснених відповідачем реконструкції банківських приміщень у наведеному випадку не відбулося.

Зазначені доводи має перевірити та оцінити суд під час розгляду справи.

5.3. З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову без установлення всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.2. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду; касаційну скаргу потрібно задовольнити частково.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі № 922/1205/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак