Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.01.2019 року у справі №921/74/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 921/74/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 (суддя Чопко Ю.О.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 (головуючий суддя: Кордюк Г.Т., судді: Галушко Н.А., Кравчук Н.М.)

за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль

про врегулювання переддоговірного спору,

За участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль про врегулювання переддоговірного спору щодо укладення Договору № 65/1 про закупівлю послуг за державні кошти, прийнявши п. 3.10 Договору в редакції позивача, та Договору № 65/2 про закупівлю коштів за державні кошти, прийнявши п. п. 3.11,3.14 Договору в редакції позивача.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами у справі існує переддоговірний спір, який стосується надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який виник у зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо усіх умов договору.

3. Відповідач в свою чергу проти позову заперечував, вказуючи на те, що КП "Тернопільводоканал" безпідставно та самовільно змінило Типовий договір, включивши в нього ряд вимог, які не ґрунтуються на законодавчих приписах та фактичних обставинах.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 липня 2018 року позов задоволено частково. Судом вирішено вважати укладеним договір №65/1 від
09.02.2018 року про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - договір № 65/1) в наступній редакції пункту 3.10: "3.10. У випадку проведення виконання грошового зобов'язання Споживачем не в повному обсязі в першу чергу сума платежу зараховується Виробником на погашення процентів та неустойки (зокрема, пені), після чого кошти зараховуються на погашення суми основного зобов'язання вартості наданих послуг з водопостачання. У випадку наявності у Споживача заборгованості за отримані послуги з водопостачання, при сплаті таких послуг, спочатку сплата зараховується на погашення заборгованості попередніх періодів. ".

Також судом вирішено вважати укладеним договір №65/2 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - договір № 65/2) без пункту 3.14 і з пунктом 3.11 в наступній редакції: "3.11. У випадку проведення виконання грошового зобов'язання Споживачем не в повному обсязі в першу чергу сума платежу зараховується Виробником на погашення процентів та неустойки (зокрема, пені), після чого кошти зараховуються на погашення суми основного зобов'язання вартості наданих послуг з водопостачання. У випадку наявності у Споживача заборгованості за отримані послуги з водопостачання, при сплаті таких послуг, спочатку сплата зараховується на погашення заборгованості попередніх періодів. ".

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі №921/74/18 - змінено. Доповнено резолютивну частину Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі №921/74/18 пунктом 3.1.: "у частині позовних вимог Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, про укладення п. 3.10 договору № 65/1 від
09.02.2018 про закупівлю послуг за державні кошти в наступній редакції: "зарахування згідно даного пункту договору проводиться виробником одноособово, незалежно від призначень платежів, які було зазначено споживачем у своїх платіжних документах"; у частині позовних вимог Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, щодо укладення п.3.11 договору № 65/2 від
09.02.2018 про закупівлю послуг за державні кошти в наступній редакції: "зарахування згідно даного пункту договору проводиться виробником одноособово, незалежно від призначень платежів, які було зазначено споживачем у своїх платіжних документах"; та у частині позовних вимог Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, щодо укладення п. 3.14 договору № 65/2 від
09.02.2018 про закупівлю послуг за державні кошти в наступній редакції: "споживач сплачує виробнику також 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% при загальносплавній системі каналізації за тарифами послуг з водовідведення, затвердженими уповноваженим органом. У разі виявлення розбитих кришок люків колодязів, провалів ґрунту біля люків колодязів на території споживача, останнім сплачується на користь виробника 100% загальної кількості стічних вод, що потрапляють в каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення за період з дати виписування останнього рахунку.

Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території Споживача за нормативами ДСТУ3013-95 "Правил контролю за відведенням дощових і снігових вод з територій міст і промислових підприємств", даними гідрометеослужби та інформацією Споживача, які наведені у відповідній таблиці"" - відмовити.

Викладено пункт 4 резолютивної частини Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі №921/74/18 у наступній редакції: "Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м Тернопіль, м. Тернопіль, вул.

Галицька, буд. 1 (код ~organization0~) на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню судового збору за подання позову. У стягненні з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль, 881 (вісімсот вісімдесят одної) гривні судового збору за подання позову на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, - відмовити".

В іншій частині Рішення Господарського суду Тернопільської області від
16.07.2018 у справі №921/74/18 - залишено без змін.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6.24.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №921/74/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
10.01.2019 року у справі №921/74/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8.14.01.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 07.02.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.02.2019.

9. Ухвалами від 31.01.2019 та від 05.02.2019 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань Комунального підприємства "Тернопільводоканал" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №921/74/18.

10. В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову, в зазначеній частині прийняти нове рішення про задоволення позову та викладення спірного пункту у редакції позивача.

12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) зазначає, що виключивши з договору №65/2 його істотну умову суди порушили статтю 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Наголошує, що позовні вимоги ґрунтуються на пунктах
4.10-4.13 Правил №190, пункті 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі -Правила приймання), статті 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". При цьому вважає, що суди невірно керувалися п. 5.29 Правил №190.

13. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було вручено представнику Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль по два примірники проектів Договорів №65/1 та №65/2 про закупівлю послуг за державні кошти.

15.09.02.2018 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль зазначені договори розглянув, підписав їх разом із протоколом розбіжностей і листом №14/289 повернув зазначені позивачу з проханням підписати зазначені договори та протоколи розбіжностей та по одному примірнику повернути в КЕВ м. Тернопіль (а. с. 25 Т.1).

16. КП "Тернопільводоканал" не погодилося із запропонованими Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль пропозиціями, у зв'язку з чим звернулося до суду з даним позовом про врегулювання переддоговірного спору.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

17. Місцевий господарський суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що при укладенні договорів №65/1 і 65/2 між сторонами виникли розбіжності з приводу відповідних пунктів, котрі регулюють порядок зарахування поточних платежів у випадку наявності заборгованості. Сторони розходяться в питанні механізму такого зарахування. Місцевий суд вказав, що умова договору про зарахування платежів "незалежно від призначень платежів, які було зазначено споживачем у своїх платіжних документах" не відповідає вимогам чинного законодавства.

При частковому задоволенні позову місцевий суд частково відхилив пропозиції кожної з сторін переддоговірного спору, судові витрати покладено на обидві сторони.

Відмовляючи частково у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визначення в проекті Договору №65/2 об'єму стічних вод у спосіб, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання, врахувавши також аналогічні висновки в постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року по справі №905/1078/13-г.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції вказавши, що місцевий суд задовольнив позовні вимоги частково та в резолютивній частині зазначив, у якій частині позовні вимоги задоволено, проте не зазначив, в якій саме частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Апеляційний суд вказав, що як вбачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, суд не погодився в окремих частинах із запропонованою позивачем редакцією договору, у зв'язку з чим позов судом першої інстанції задоволено частково.

Зокрема, як встановлено, суд першої інстанції не включив в остаточну редакцію відповідних пунктів договору (п. п. 3.10., 3.11.) положення про те, що "зарахування згідно даного пункту договору проводиться виробником одноособово, незалежно від призначень платежів, які було зазначено споживачем у своїх платіжних документах", а також вказав, що п.3.1.4 проекту договору № 65/2 не відповідає вимогам законодавства. Крім того, в п. 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, у якому судом вирішено питання про стягнення судового збору, не зазначено особи (сторони), на користь якої слід стягнути з КЕВ м.

Тернопіль судовий збір.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну резолютивної частини суду першої інстанції шляхом її доповнення щодо вирішення питання про відмову в позові в частині позовних вимог.

VІІ. Позиція Верховного Суду

19. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. "

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

20. Судові рішення оскаржуються позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову про включення п. 3.14 до договору 65/2 та викладення даного пункту у редакції позивача.

21. З урахуванням приписів наведеної ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції переглядає дану справу саме в межах доводів та вимог касаційної скарги.

22. Позивач у п. 3.14 проекту договору № 65/2 пропонував відповідачу сплатити 20% від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100% при загально сплавній системі каналізації за тарифами послуг з водовідведення, затвердженими уповноваженим органом. Загальна кількість таких стічних вод повинна була визначатися розрахунковим методом відповідно то території Споживача за нормативами ДСТУ, даними гідрометеослужби та інформацією Споживача про площу і покриття належних йому земельних ділянок.

При цьому позивач посилався на формули, викладені в п. п.4.10-4.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (надалі Правила №190).

23. Відповідач проти включення п.3.14. до Договору 65/2 заперечував на тій підставі, що розрахунковий метод обрахунку об'єму стічних вод не передбачений діючими регламентами і на тій підставі, що на його території немає водозабірників дощової каналізації. При цьому посилався на п.5.29 Правил №190.

24. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

25. Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення між підприємством водопостачання та споживачем договору на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

26. Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила N 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Згідно з п.3.1. Правил N 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил N 190, користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил N 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил N 190 встановлено, що:

"У разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби; 5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником і споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних. "

Вказана норма Правил №190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, п.5.29 Правил № 190 не розмежовує методи обліку стічних вод залежно від виду стічних вод.

Таким чином, визначення в проекті Договору №65/2 об'єму стічних вод у спосіб, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Аналогічна правова позиція відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку на каналізаційних випусках викладена у постановах Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі №9/2пд, від 29.04.2014 у справі №905/1078/13-г, від 13.07.2016 у справі №917/164/15 та в постанові Верховного Суду від
12.04.2018 у справі №905/675/17.

27. Також колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, вважає за необхідне відмітити наступне.

Пункти 4.10-4.13 Правил №190, на які посилається позивач у своїй касаційній скарзі, містяться в главі IV. Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", в той час як вищенаведені п. п.3.1,3.14. в главі III. "Розрахунки за відпущену питну воду та приймання стічних вод", а п. п.5.1., 5.29 в главі V. "Система обліку водопостачання та водовідведення".

У вищевказаній постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №905/675/17, прийнятій цією ж колегією суддів, був викладений наступний правовий висновок:

"Оскільки посилання позивача в тому числі у касаційній скарзі на те, що його розрахунок відповідає положенням пунктів 4.10-4.13 Правил №190 вірно відхилені апеляційним судом через те, що ці пункти застосовуються при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів, тобто не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами даного позову за договором №162, суд підставно вказав, що визначення у договорі об'єму стічних вод у спосіб, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання. "

28. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII:

"5. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. "

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК:

"При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. "

29. Відповідно до ч.1 ст.302 ГПК:

"Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. "

Згідно з абз.1 п.п.7 п.1 Розділу 11 "ПЕРЕ10 ІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК:

"Установити, що зміни до п.п.7 п.1 Розділу 11 "ПЕРЕ10 ІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК вводяться в дію з урахуванням таких особливостей:

7) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

30. Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаними правовими позиціями, викладеними у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них.

31. На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволені позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, а також до встановлених обставин справи.

32. При цьому, касаційний суд доходить висновку, що апеляційним судом було вірно відмічено, що, скаржник/позивач в апеляційній скарзі покликається на Рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 650 від 14.07.2004, однак позивач не покликався на таке Рішення в позовній заяві, таке не було предметом розгляду в суді першої інстанції в сукупності з іншими доказами, копія такого Рішення не долучена скаржником ані до позовної заяви, ні до апеляційної скарги.

В силу положень ст.ст.13, 14, 74 ГПК саме КП "Тернопільводоканал", як позивач і як саме та особа, яка займається діяльністю з надання послуг водопостачання та водовідведення, мав ще при подачі позову та розгляді справи в суді першої інстанції принаймні обґрунтувати свої позовні вимоги інформуванням суду та посиланням на фактичне існування такого регіонального нормативно-правового акту, діючого виключно в межах м. Тернопіль.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

33. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. "

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. "

34. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

35. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2018 у справі № 921/74/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський