Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.05.2018 року у справі №904/8293/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8293/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство "Завод Дніпропрес",

відповідач - Приватне підприємство "Фавор",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018

у складі колегії суддів: Пархоменко Н.В. (головуючий), Коваль Л.А., Чередка А.Є.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017

у складі колегії суддів: Панна С.П. (головуючий), Загинайко Т.В., Красота О.І.

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"

до Приватного підприємства "Фавор"

про визнання недійсним договору поставки, застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 12.04.2005 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Кредит-Дніпро", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі -ПАТ "Банк Кредит Дніпро") та Відкритим акціонерним товариством "Завод "Дніпропрес" (далі - ВАТ "Завод "Дніпропрес") укладено договір кредитної лінії №120405-Л, відповідно до якого банк надає кредитну лінію у сумі еквівалентній 1 000 000 доларів США за курсом НБУ.

2. 11.10.2006 з метою забезпечення повного і своєчасного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" та ВАТ "Завод "Дніпропрес" укладено договір застави №111006-3 предметом застави відповідно до умов якого є в тому числі токарно-карусельний двустоєчний станок, моделі КУ 477 інвентарний номер 052022.

3. Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2 договору застави застовадавець зобов'язується не передавати, іншим особам не відчужувати предмет застави (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження.

4. 30.12.2008 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №Б15/365-08 про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес".

5. 20.04.2010 на засіданні Наглядової ради "Завод "Дніпропрес" прийнято рішення, оформлене протоколом №15 про надання згоди та дозволу генеральному директору укласти договір поставки з Приватним підприємством "Фавор" (далі - ПП "Фавор") токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 під інвентарним номером 052022, який був в експлуатації, за ціною 3 700 000 грн з урахуванням ПДВ.

6. 28.04.2010 між ВАТ "Завод "Дніпропрес" (постачальник) та ПП "Фавор" (покупець) укладено договір поставки №122/юр, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити токарно-карусельний двостійковий верстат моделі КУ 477 під інвентарним номером 052022, найменування, одиниця виміру, комплектація якого визначена Сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до Договору.

7. Судами встановлено, що н виконання умов договору ПП "Фавор за платіжним дорученням №7070 від 29.04.2010 перерахувало на рахунок ВАТ "Завод "Дніпропрес" 437 000 грн, а 30.04.2010 перерахувало 3 263 000грн, що підтверджується копією платіжними дорученнями №7077.

8. 28.05.2010 між постачальником та покупцем було підписано відповідний акт приймання-передачі.

9. 12.07.2011 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б15/365-08 визнано банкрутом ВАТ "Завод "Дніпропрес", відкрито ліквідаційну процедуру.

10. 25.02.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі Б15/365-08 припинено повноваження арбітражного керуючого Барановського О.М. як ліквідатора ВАТ "Завод "Дніпропрес", призначено ліквідатором ВАТ "Завод "Дніпропрес" арбітражного керуючого Левченка В.В.

Обґрунтування позовних вимог

11. 06.09.2017 ВАТ "Завод "Дніпропрес" в особі ліквідатора Левченка В.В. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Фавор" та просило суд визнати недійсним договір поставки №122/ЮР від 28.04.2010 укладений між ВАТ "Завод Дніпропрес" та ПП "Фавор" та застосувати наслідки недійсності правочину - реституцію та зобов'язати повернути банкруту ВАТ "Завод "Дніпропрес" токарно-карусельний станок, моделі КУ 477 інвентарний номер 052022. Позовні вимоги мотивовані тим, що переданий за договором поставки станок є заставним майном, яке відчужене боржником за відсутності згоди заставодержателя, з огляду на що договір поставки суперечить пункту 2.1.1 Договору застави та частині 2 статті 586 Цивільного кодексу України. Також ліквідатором ВАТ "Завод "Дніпропрес" подано клопотання про відновлення процесуального строку для подачі позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що ліквідатор нещодавно дізнався про укладення договору поставки, після того як ПАТ банк "Кредит-Дніпро" звернулося зі скаргою на дії ліквідатора у справі про банкрутство, в якій зазначалося про проведення перевірки предмета застави та встановлено відсутність однієї із одиниць обладнання, а саме токарно-карусельного двустоєчного станка, моделі КУ 477 інвентарний номер 052022, заводський №1. За результатами розгляду скарги у справі про банкрутство, судом зобов'язано ліквідатора подати позов до господарського суду.

12. 23.10.2017 ПП "Фавор" подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про застосування позовної давності, в якій заявник зазначає, що про перебування спірного майна в заставі на момент укладення спірного правочину відповідачу не було відомо. Разом з тим, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод "Дніпропрес" було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 у справі № Б15/365-08, а визнано банкрутом ще у 2011 році, тобто про те, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" є кредитором, розпорядник майна/ліквідатор знав, як і про наявність заставного майна. Відповідач вважає, що подальша заміна ліквідатора не є підставою для відновлення строків позовної давності. Таким чином, як вважає відповідач, з моменту укладення договору - 28.04.2010 до 28.04.2013 (закінчення строку позовної давності) позивач мав право звернутися за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. 12.12.2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018, в позові відмовлено. Суди дійшли висновку про те, що порушення при укладенні договору дійсно були, оскільки відбулося відчуження майна, яке перебувало у заставі, без згоди заставодержателя, що є порушенням Закону України "Про заставу" та п. 2.1 договору застави, однак пропуск позовної давності позивачем є підставою для відмови в задоволенні позову, а призначення ліквідатора або його заміна новим не є підставою для поновлення строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

14. 28.04.2018 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

15. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Скаржник, посилаючись на не дослідження судами матеріалів справи та невірну їх кваліфікацію, стверджує, що ліквідатор Левченко В.В., який призначений ліквідатором вже у розпочатій ліквідаційній процедурі не знав та не міг знати про порушення прав боржника та кредитора; прийняв до свого відання та в управління юридичну особу боржника, на балансі якої не обліковувалось майно за оскаржуваним договором поставки, а тому ліквідатором пропущено строк позовної давності з поважних причин.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

17.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

17.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

18.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Цивільний кодекс України

19.1. Стаття 215. Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

19.2. Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

19.3. Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суд з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

19.4. Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

19.5. Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

19.6. Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19.7. Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

19.8. Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

19.9. Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави

2. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

20. Закон України "Про заставу"

20.1. Стаття 1. Поняття застави Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

20.2. Стаття 17. Право розпорядження заставленим майном

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

23. Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання ВАТ "Завод "Дніпропрес" своїх зобов'язань як позичальника перед ПАТ "Банк Кредит-Дніпро" за кредитним договором, між ними було укладено договір застави майна від 11.10.2006, предметом застави, відповідно до умов якого, є в тому числі токарно-карусельний двостійковий верстат моделі КУ 477 інвентарний номер 052000. При цьому, при укладенні 28.04.2010 між ВАТ "Завод "Дніпропрес" та ПП "Фавор" договору поставки зазначеного майна, за яким позичальник здійснив відчуження спірного майна на користь відповідача, банк, як заставодержатель, не надавав свою згоду на такий правочин. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що спірний договір поставки від 28.04.2010, укладений між ВАД "Завод "Дніпропрес" та ПП "Фавор" не відповідає вимогам чинного законодавства та укладений з порушенням частини другої статті 586 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про заставу", а також пункту 2.1 договору застави

24. В той же час судами встановлено, що звертаючись у 2017 році із позовною заявою про визнання спірного договору від 28.04.2010 недійсним, позивачем було пропущено строк позовної давності, а відповідачем, у свою чергу, зроблено у суді першої інстанції відповідну заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

25. Слід зазначити, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

26. Враховуючи те, що спірний договір було укладено та виконано у 2010 році, а з позовом ВАТ "Завод "Дніпропрес" звернулося у 2017 році та, з огляду на наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог на підставі частини четвертої статті 257 Цивільного кодексу України.

27. При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності через те, що у справі про банкрутство був призначений новий ліквідатор позивача, з огляду на те, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового не є підставою для поновлення строку позовної давності. Стороною у справі є ВАТ "Завод "Дніпропрес" як юридична особа, а дії арбітражного керуючого (прирівняного до службової особи підприємства-боржника) у цій справі є здійсненням прав і обовязків цієї юридичної особи відповідно до положень статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Глави 17 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № Б3/081-12/24.

28. Також вірним є зауваження суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не скористалось своїм правом, передбаченим п.3.4. договору застави від 11.10.2006, в будь-який час протягом строку дії цього договору здійснювати перевірки документальної та фактичної наявності предмету застави. Банк скористався своїм правом тільки 29.03.2016 і склав акт перевірки наявності майна, внаслідок чого встановлено відсутність спірного токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022.

29. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

31. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі № 904/8293/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук