Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.02.2018 року у справі №906/857/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/857/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондарчука Валентина Івановича (далі - Підприємець)

на рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2016 (суддя - Маріщенко Л.О.) та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий - суддя Маціщук А.В., судді Петухов М.Г. і Олексюк Г.Є.)

у справі № 906/857/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (далі - Енергопостачальна компанія)

до Підприємця

про стягнення 11 975,60 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Енергопостачальна компанія звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Підприємця про стягнення 11 975,60 грн. за спожиту електричну енергію без укладення відповідного договору про постачання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог пункту 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - Правила користування електричною енергією, ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, споживання електричної енергії відповідачем проводилось без укладення договору, позивач просив стягнути з останнього 12 622,82 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) вартості не облікованої спожитої електричної енергії, нарахованої на підставі акта від 19.05.2016 № 014274.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.12.2016, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017: позов задоволено; стягнуто з Підприємця на користь Енергопостачальної компанії кошти за недовраховану електричну енергію в сумі 12 622,82 грн.; стягнуто з Підприємця на користь Енергопостачальної компанії судовий збір в сумі 1 378 грн.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано наявністю у матеріалах справи доказів, які підтверджують факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.

У касаційній скарзі Підприємець, посилаючись на прийняття оскаржуваних судових рішень зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 зі справи № 906/857/16, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підприємець стверджує, що: судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено факт того, що ніякого відключення від лінії електромережі об'єкта не відбувалося, докази такого відключення відсутні в матеріалах справи; судами не досліджено "істинної" природи порушення відповідачем ПКЕЕ та того, що відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу продавець разом з правом власності на нерухоме майно продав права на користування відповідними послугами на нього, в тому числі і користування електроенергією відповідно до укладеного з енергопостачальною компанією попереднього договору № 1762, який був чинним до переукладення з відповідачем. Скаржник зазначає, що вказаним договором постачання електроенергії йому не призупинялося, а використана електроенергія оплачувалася Підприємцем, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи. Крім того, скаржник вважає посилання суду апеляційної інстанції на те, що Підприємець був присутній на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, нібито підписав акт про накладення штрафу та не оскаржив рішення комісії необґрунтованим, оскільки йому не було роз'яснено його права, а закон дозволяє оскаржити рішення комісії в суді. Також Підприємець зазначає, що факт несанкціонованого підключення скаржником морозильних камер, встановлений рішенням суду першої інстанції, не відповідає дійсності.

03.04.2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Енергопостачальної компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач стверджує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У відзиві Енергопостачальна компанія вказує на те, що:

- договір постачання електричної енергії №1798, укладений позивачем та відповідачем 13.06.2016, до моменту укладення названого договору позивач не надавав послуг з постачання електричної енергії до об'єкта скаржника;

- судом апеляційної інстанції у повній мірі надано правову оцінку тим обставинам, що в мотивувальній частині рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2016 зазначено зміст акта про порушення "… підключення морозильних камер до мережі, що є власністю енергопостачальної компанії" та встановлено фактичні обставини справи;

- скаржник помилково вважає договір про постачання електричної енергії споживачами від 25.01.2004 №1762, укладений відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Житомиробленерго" та підприємцем Кельдюшовою М.А., достатньою підставою для споживання електроенергії, оскільки споживання електроенергії без оформлення договору не допускається, при цьому договір укладається з конкретним споживачем;

- працівниками позивача за участю скаржника було здійснено перевірку, за результатами якої виявлено порушення ПКЕЕ, а саме - самовільне (бездоговірне) підключення до електричних мереж; складено акт порушення ПКЕЕ № 014274, акт підписано представниками постачальника електричної енергії та скаржником; на засіданні комісії з розгляду актів порушення Правил користування електричною енергією за участю скаржника складено протокол № 887, відповідно до якого прийнято рішення про визнання правомірним акта від 19.05.2016 № 014274 та нараховано суму вартості не облікованої електроенергії, виставлено рахунок № 153837 та попередження від 08.06.2016, що були отримані скаржником особисто.

Розгляд касаційної скарги відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 28.09.2007 Кельдюшовою Марією Адамівною (продавець), ОСОБА_8 (продавець) та Підприємцем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - павільйону громадського харчування;

- Кельдюшовою М.А передано Підприємцю договір про постачання електричної енергії споживачам від 27.01.2004 № 1762 (далі - договір № 1762), укладений відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та підприємцем Кельдюшовою М.А.;

- договір № 1762 набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від даного договору або його перегляд (пункт 9.4);

- 06.04.2016 Підприємець звернувся до Енергопостачальної компанії із заявою про проведення первинного технічного огляду для оформлення акта допуску на підключення до електричної мережі електроустановки;

- 19.05.2016 працівниками Енергопостачальної компанії за участю Підприємця проведено перевірку кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

- під час перевірки встановлено порушення Підприємцем (споживачем) пункту 5.1 Правил користування електричною енергією (шляхом самовільного, бездоговірного підключення до мереж, що не є власністю постачальника електричної енергії), про що складено акт про порушення ПКЕЕ від 19.05.2016 № 014274;

- в акті вказано схему електропостачання споживача із зазначенням місця самовільного підключення;

- в акті зазначено про необхідність для споживача з'явитися на засідання комісії в Житомирський район електричних мереж щодо розгляду даного акта 08.06.2016 о 10 год. та укласти договір на електропостачання з постачальником електроенергії;

- акт підписано чотирма працівниками Енергопостачальної компанії та Підприємцем із зауваженням: "Акт складений не об'єктивно, на об'єкті ніякого обладнання немає. Офіційного відключення електроенергії від об'єкта не відбувалось. Відповідних документів яких надано не було".

- 08.06.2016 комісія Житомирського району електричних мереж у присутності Підприємця розглянула акт про порушення ПКЕЕ від 19.05.2016 № 014274 і дійшла висновку, що вказаний акт про порушення ПКЕЕ є правомірним, що підтверджується протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ;

- відповідно до протоколу всі присутні виступили; комісія розглянула документи, надані споживачем, зокрема акт технічної готовності електромонтажних робіт від 14.04.2016 № 7/05/16, виданий приватним підприємством "Енергомодуль";

- згідно з пунктом 2 рішення комісія дійшла висновку про нарахування по акту відповідно до пункту 2.9 Методики по перерізу кабеля, що використано у схемі самовільного підключення до мереж за період (36 днів) з дати проведення електромонтажних робіт акт від 14.04.2016 № 7/05/16 по дату усунення порушення;

- обсяг та вартість не облікованої електричної енергії склав 6415 кВт. год. на суму 12 622,82 грн. (пункт 4 протоколу); до протоколу додано розрахунок по акту від 19.05.2016 № 014274; вказано, що нарахована сума повинна бути сплачена до 08.07.2016 (пункт 6 протоколу); зазначено, що споживач має право оскаржити рішення комісії в суді; протокол підписано головою комісії, трьома членами комісії та Підприємцем без зауважень;

- Підприємець одержав копію протоколу 08.06.2016, що підтверджується його підписом у протоколі; рахунок за електроенергію від 08.06.2016 №153837 та розрахунок отримав 08.06.2016, що підтверджується його підписом на попередженні від 08.06.2016;

- рішення комісії Житомирського району електричних мереж, оформлене протоколом від 08.06.2016, Підприємець в судовому порядку не оскаржив.

Сплату зазначеного боргу відповідач не здійснив, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: рішення комісії від 08.06.2016, оформлене протоколом № 887, набрало чинності та мало бути виконано протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, проте Підприємцем вказаний рахунок не оплачено; докази оскарження названого рішення комісії в суді відсутні.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: Підприємцем та Енергопостачальною компанією укладено договір про постачання електричної енергії № 1798 - 13.06.2016, тобто після проведення перевірки, складання акта про порушення ПКЕЕ від 19.05.2016 та засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 08.06.2016; надані Підприємцем докази оплати електроенергії, а саме: квитанції від 11.11.2016 № ПН2075606, від 10.10.2016 № ПН2018865, від 08.09.2016 № ПН1967057, від 08.08.2016 № ПН1914957 та від 08.07.2016 № ПН1867706 підтверджують оплату електроенергії після укладення договору від 13.06.2016 № 1798.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум.

Згідно з абзацом двадцятим статті 1 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Пункт 1.2 ПКЕЕ також визначає споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Разом з тим термін "споживач електричної енергії" необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10).

Отже, для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення Правил користування електричною енергією та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (далі - Методика).

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 ГК України).

Згідно з статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії; безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач; споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1.2 Правил користування електричною енергією (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Пунктом 1.3 ПКЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з пунктом 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Підпунктом 1 пункту 10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Відповідно до пункту 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

Пунктом 6.43 ПКЕЕ передбачено, що кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення такого порушення ПКЕЕ як підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

Згідно з пунктом 2.9 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб.с.п., кВт·год), розраховується за формулою (2.7) Методики. Кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики. У пункті 2.9 Методики визначено також, що кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики.

Як встановлено судами, акт від 19.05.2016 № 014274, в якому зафіксовані порушення пункту 5.1 ПКЕЕ, складений у присутності Підприємця та підписаний останнім із зауваженнями; споживач був повідомлений про час, дату та місце засідання комісії. Протокол засідання комісії від 08.06.2016, розрахунок по акту, здійснений відповідно до Методики, рахунок на оплату були отримані відповідачем.

За таких обставин та враховуючи, що акт про порушення ПКЕЕ від 19.05.2016 №014274 є належним доказом порушення Підприємцем ПКЕЕ, а рішення комісії від 08.06.2016 відповідач у судовому порядку не оскаржив, кошти у встановлений строк не сплатив, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення 12 622,82 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач помилково вважає договір про постачання електричної енергії споживачам від 27.01.2004 № 1762 достатньою підставою для використання/споживання електроенергії, оскільки відповідно до норм чинного законодавства споживання електроенергії без оформлення договору на енергопостачання не допускається. При цьому договір укладається із конкретним споживачем і є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін - постачальника електроенергії та конкретного споживача.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки вони зводяться до переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначених статтею 300 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, згідно з частиною другою якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені Енергопостачальної компанії у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондарчука Валентина Івановича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 06.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 зі справи № 906/857/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов