Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.07.2019 року у справі №909/95/18
Ухвала КГС ВП від 12.03.2019 року у справі №909/95/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/95/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участю помічника судді Гріщенко О.В. (за дорученням судді)

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя -О.В. Рочняк) від 27.08.2018 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог в розмірі 1 145 916 грн 56 коп.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - О.Л. Мирутенко, судді: О.І. Матущак, Г.Г. Якімець) від 23.01.2019 у справі

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті Груп"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник боржника - не з`явився,

представник кредитора Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області - Воришко М.В.

1. Короткий зміст вимог

1.1 09.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті Груп" (далі - Боржник) подало заяву про порушення справи про банкрутство Боржника в порядку норм статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) та про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

1.2 19.03.2018 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Боржника тощо.

1.3 29.03.2018 Господарський суд Івано-Франківської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити щодо Боржника ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Москву Юлію Орестівну тощо.

1.4 30.04.2018 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області (далі - ДФС) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 8 331 294 грн 37 коп.

1.5 Заява мотивована існуванням у Боржника податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, зі сплати податку на додану вартість, зі сплати податку на прибуток приватних підприємства, що виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, ухваленими за результатами документальної позапланової виїзної перевірки підприємства Боржника, а також існуванням боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих по кожному з вказаних податків, та обов`язку Боржника сплатити суму пені, нараховану на суми несплаченого податкового боргу.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 27.08.2018 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019) про часткове задоволення заяви ДФС, визнання грошових вимог ДФС до Боржника в сумі 3 039 грн 45 коп. - із задоволенням у першу чергу, в сумі 5 743 663 грн 06 коп. - із задоволенням у третю чергу, в сумі 1 441 714 грн 75 коп - із задоволенням у шосту чергу; та відмову в задоволенні решти вимог.

2.2 Рішення судів мотивовані обґрунтованістю грошових вимог ДФС в сумі 7 185 377 грн 81 коп. як таких, що, документально підтверджені належними доказами, що містяться у матеріалах справи, заявлені в строк, встановлений законом для їх подання, в зв`язку з чим підлягають визнанню, через що відповідно до статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) грошові вимоги ДФС в сумі 5 743 663 грн 06 коп підлягають віднесенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів, а в сумі 1 441 714 грн 75 коп. - до шостої черги. Відмова в задоволенні грошових вимог в сумі 1 145 916 грн 56 коп. пені обґрунтована ненаданням ДФС ні до заяви з грошовими вимогами, ні на неодноразові вимоги суду щодо надання індивідуальної картки платника - Боржника, доказів щодо правомірності та правильності нарахування цієї суми пені, які б свідчили про правомірність та правильність нарахування пені, а суд позбавлений можливості самостійно перевірити правомірність нарахування заявленої суми пені. Суд відхилив як доказ у справі наявну в матеріалах справи довідку про борг Боржника з огляду на те, що ця довідка є внутрішнім документом ДФС та не містить інформації щодо підстав для нарахування пені, не містить розрахунків, проведених належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а тому не може бути єдиною підставою для визнання вимог на спірну суму пені. Також ця довідка містить інформацію про існування заборгованості Боржника станом на 25.04.18, тоді як постанову про визнання Боржника банкрутом було ухвалено 29.03.18, а отже з цієї дати відповідно до статті 38 Закону припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені).

3. Встановлені судами обставини

3.1 Згідно з довідкою від 25.04.2018 борг за платежами Боржника станом на 25.04.2018 становить 8 331 294 грн 37 коп., з яких:

1) податок на додану вартість, всього на суму 160 050 грн 16 коп., з них: податкові зобов`язання 71 474 грн 06 коп.; штрафні санкції 17 871 грн; пеня, що обліковується за особовим рахунком 66 061 грн 12 коп.; пеня, розрахована на суму податкового боргу 4 643 грн 98 коп.;

2) податок на нерухоме майно, всього на суму 26 931 грн 26 коп., з них: податкові зобов`язання 14 974 грн 00 коп., штрафні санкції 3914 грн; пеня, що обліковується за особовим рахунком 7 061 грн 49 коп., пеня, розрахована на суму податкового боргу 981 грн 77 коп.;

3) податок на прибуток підприємств, всього на суму 8 144 312 грн 95 коп., з них: податкові зобов`язання 5 657 215 грн 00 коп., штрафні санкції 1 414 304 грн; пеня, що обліковується за особовим рахунком 1 072 793 грн 95 коп.

3.2 За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Боржника з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.10.2017 ДФС складено акт №1306/09-19-14-01/34694915 від 28.11.2017.

На підставі цього акта прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0010081401 від 12.12.2017, згідно з яким нараховано за платежем ПДВ 71 482 грн - податкове зобов`язання та 17 871 грн - штрафні санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0010091401 від 12.12.2017, згідно з яким нараховано за платежем податок на нерухомість 14 974 грн - податкове зобов`язання та 3 744 грн штрафні санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0010101401 від 12.12.2017, згідно з яким нараховано 170 грн штрафних санкцій;

- податкове повідомлення - рішення №0010071401 від 12.12.2017, згідно з яким нараховано за платежем податок на прибуток 5 657 215 грн - податкове зобов`язання та 1 414 304 грн штрафних санкцій.

3.3 29.12.2017 Боржнику направлено податкову вимогу №476-55 від 28.12.2017 на суму 8 000 181 грн 10 коп, про що свідчить поштова квитанція та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Рішенням ДФС України від 15.03.18№8826/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0010071401 від 12.12.2017, а скаргу Боржника без задоволення.

3.4 Згідно з інформаційною довідкою щодо пені, розрахованої на суму несплаченого боргу станом на 29.03.2018 Боржнику на суму податкового боргу з ПДВ нараховану пеню в розмірі 4 643 грн 98 коп. за період 26.12.2017 по 28.03.2018 та на суму податкового боргу з податку на нерухоме майно за аналогічний період нараховано суму 981 грн 77 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 17.05.2019 ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 в частині відмови і задоволені грошових вимог в сумі 1 145 916 грн 56 коп. та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ДФС в сумі 1 145 916 грн 56 коп. пені, що обліковується за особовим рахунком Боржника.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди дійшли помилкового висновку, що довідка, яка надана ДФС, та містить інформацію щодо нарахованої Боржнику суми пені, не є тим доказом, що підтверджує обґрунтованість нарахування Боржнику пені та її розрахунок, оскільки суди не врахували та не застосували норми діючого податкового законодавства, які визначають порядок оформлення (фіксації) контролюючим органом існування/відсутності заборгованості у платника податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету тощо, відповідно до якого інформація щодо існування/відсутності у платника заборгованості (податкового боргу), яка міститься в інформаційних системах контролюючих органів, оформляється довідкою та/або повідомленням, а спірна сума пені, яка обліковується за особовим рахунком Боржника, нарахована в порядку, передбаченому пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.1 Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Нормами статті 95 Закону про банкрутство не визначені вимоги до змісту і документів, що додаються до заяви кредитора, що заявляє у ліквідаційній процедурі свої вимоги до боржника, що ліквідується, а тому Суд дійшов висновку, що до цієї заяви підлягають застосуванню загальні норми Закону про банкрутство, які визначають вимоги до заяви та документів, що додаються до заяви кредитора, що подається у процедурі банкрутства.

6.2 Відповідно до частини 3 статті 23 Закону про банкрутство до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

За змістом частини 3 статті 23 цього закону заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (стаття 25 Закону про банкрутство).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.

Суд звертається до правової позиції, викладеної постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15.

6.3 Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6.4 Пунктом 3 частини 2 статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

6.5 Предметом спору згідно з поданою ДФС заявою про визнання кредиторських вимогу цій справі, зокрема стала визначена податковим органом сума пені - 1 145 916 грн 56 коп., що обліковується за особовим рахунком Боржника.

6.6 Пунктом 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 14.1.169 цієї статті ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок нарахування пені визначений нормами статті 129 ПК України, яким зокрема, визначені обмеження при визначенні періоду, за який нараховується пеня на грошове зобов`язання у розумінні цього кодексу.

Зокрема нормою пункту 129.3.3 статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Ця норма кореспондується із нормою частини 3 статті 19 Закону про банкрутство, відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

6.7 Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 1 глави 1 Розділу ІІ Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб.

6.8 У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що для перевірки правомірності визначення податковим органом суми пені, нарахованої на зобов`язання, та заявленої як вимога кредитора у справі про банкрутство, суд має надати оцінку та перевірити підстави для нарахування боржнику суми пені та розрахунок суми пені, який проводиться податковим органом з наданням обґрунтування щодо нарахованої (нарахованих) сум пені за кожним грошовим зобов`язанням (стаття 129 ПК України).

Відсутність доказів, що підтверджують підстави для нарахування боржнику суми пені та відсутність розрахунку, у тому числі ненадання розрахунку кредитором на вимогу суду, позбавляє суд права прийняти рішення стосовно обґрунтованості заявленої у складі вимог кредитора у справі про банкрутство суми пені, оскільки позбавляє суд можливості перевірити у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України відповідність визначення податковим органом цієї суми як вимоги кредитора вимогам законодавства, зокрема нормам пункту 129.3.3 статті 129 ПК України та частини 3 статті 19 Закону про банкрутство.

6.9 З урахуванням викладеного та враховуючи встановлені судами:

- обставини невиконання ДФС неодноразових вимог місцевого суду в ухвалах від 30.05.2018, 07.06.2018 та від 19.06.2018 щодо надання інтегрованої картки платника - Боржника, як документа, що містить, зокрема інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (пункт 6.7;

- обставини ненадання ДФС інших доказів, що обґрунтовують та визначають правильність здійснених податковим органом розрахунків спірної суми пені, окрім довідки щодо нарахованої Боржнику суми пені, яка визнана недостатнім доказом;

- обставини нарахування ДФС згідно з відомостями в заяві про визнання кредиторських вимог сум пені, зокрема на суму несплаченого податкового боргу з ПДВ та податкового боргу з податку на нерухоме майно по 28.03.2018, тоді як провадження у цій справі про банкрутство було порушено 19.03.2018;

Суд дійшов висновку, що суди реалізували свої повноваження, надаючи оцінку долученим ДФС документам на підтвердження заявленої у складі кредиторських вимог суми пені - а саме довідці про борг Боржника за платежами на предмет її належності та достатності на підтвердження обґрунтованості цієї суми пені та відповідності відомостей в цій довідці вимогам пункту 129.3.3 статті 129 ПК України та частини 3 статті 19, частини 3 статті 23 Закону про банкрутство.

Зважаючи на відсутність в довідці розрахунку суму пені за кожним грошовим зобов`язанням, ненадання ДФС інших доказів на підтвердження обґрунтованості і правильності розрахунків заявленої до Боржника як кредиторська вимога суми пені, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення ДФС належними та достатніми доказами у справі кредиторських вимог в частині суми пені, нарахованої Боржнику.

6.10 Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), а також аргументи про достатність наданої ДФС довідки на підтвердження обґрунтованості вимог в частині сум пені з посиланням на те, що цією довідкою оформляється інформація щодо існування/відсутності у платника заборгованості (податкового боргу), яка міститься в інформаційних системах контролюючих органів, оскільки ці аргументи суперечать нормам частини 2 статті 300 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.11 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відхилення кредиторських вимог ДФС в частині сум пені не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

6.12 Висновки судів першої і апеляційної інстанцій в постанові та ухвалі цих судів в оскаржуваній частині зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду щодо відмови у визнанні кредиторських вимог в частині сум пені підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог в розмірі 1 145 916 грн 56 коп.) у справі № 909/95/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк