Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.11.2019 року у справі №913/82/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 913/82/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Случ О. В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників

позивача: Романишен Р. М. (ордер серії КВ № 442823 від 17.10.2019),

відповідача: Зеленський В. В. (ордер серії ЗП № 51193 від 29.11.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Агродар"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019

та рішення Господарського суду Луганської області від 18.06.2019

у справі № 913/82/19

за позовом Селянського фермерського господарства "Агродар"

до Фермерського господарства "Мирна Долина"

про стягнення 1 286 181,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Селянське фермерське господарство "Агродар" (далі - СФГ "Агродар") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Мирна долина" (далі - ФГ "Мирна долина") про відшкодування 1 286 181,30 грн. збитків, завданих неправомірними діями відповідача.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.06.2019 (суддя Фонова О. С. ) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 (колегія суддів у складі: Склярук О. І. - головуючий, Дучал Н. М., Слободін М. М. ) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав, викладених у постанові.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підтвердження своїх доводів позивач посилається на матеріали кримінального провадження № 12017130550000475 від
19.10.2017 та висновок судово-інженерної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 3373-3377 від 20.12.2018.

Так в матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінального провадження від 19.10.2017, з тексту якої вбачається, що в ході досудового розслідування було з'ясовано, що громадянин ОСОБА_1 в період з 2016 по 2017 з матеріалів та комплектуючих придбаних у приватних осіб, на авторинку та магазинах, власноруч виготовив двомісний мотодельтаплан. Виготовлення мотодельтоплану проводилося на території та за допомогою Запорізького обласного клубу надлегких літальних апаратів. Після виготовлення мотодельтоплана, технічна комісія Запорізького обласного клубу НЛА перевірила його технічний стан та виконала льотні випробування. Згідно зі складеним 12.04.2017 актом виготовлення мотодельтоплана, останній був признаний придатним до експлуатації та йому було надано тимчасовий обліковий знак "МД-0249". Після чого, ОСОБА_1 без відповідної державної реєстрації та необхідних дозволів вирішив використовувати свій літальний апарат для авіаційно-хімічних робіт. 05.07.2017 ОСОБА_1 було запрошено для авіаційно-хімічної обробки земельних ділянок до ФГ "Мирна Долина".
08.07.2019, приблизно о 21 годині, в той час, як стався захід сонця, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на належному йому літальному апарату, після завершення робіт з чергової авіаційно-хімічної обробки земельних ділянок гербіцидами, повертався на земельну ділянку, з якою виконувалися польоти, вибрав небезпечну висоту, внаслідок чого відбулася аварія і він загинув.

При виконанні авіаційно-хімічних робіт з обробки посівів ФГ "Мирна долина"
08.07.2017 на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області здійснено ураження десикантом "Альфа-Дикват" посівів соняшника на частині контуру № 28 та частині контуру № 26, які належать СФГ "Агродар".

Відповідний факт ураження зафіксовано актом обстеження посівів сільськогосподарських культур від 13.07.2017.

При комісійному збиранні врожаю було встановлено, що різниця врожайності уражених та неуражених ділянок на масиві № 26 складає 79 тон соняшнику, на масиві № 26 складає 71,5 тон соняшнику.

Разом з тим, згідно з п. 1.2 розпорядження Голови Луганської державної адміністрації керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації № 311 від 19.05.2017 з 01.07.2017 і до окремого розпорядження на території Луганської області введено тимчасові обмеження для її мешканців, окрім військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та осіб, залучених в установленому порядку до проведення антитерористичної операції, на здійснення будь-яких польотів безпілотних, легкомоторних летальних апаратів.

Для визначення розміру втрат активів позивач звернувся до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку експерта № 3222 від 12.09.2018 сума втрат активів СФГ "Агродар", завданих втратою посівів, підтверджується частково у сумі 1 286 181,30 грн.

Позивач 18.10.2017 на адресу відповідача направив лист із пропозицією про відшкодування завданих діями останнього збитків в натуральному або грошовому еквіваленті, проте останній у відповіді не визнав своєї провини в нанесенні збитків та відмовився від їх відшкодування, що і стало підставою для звернення до суду позивача з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідач є власником або на іншій правовій підставі володіє літаком, аварія якого спричинила витік хімічної речовини та пошкодження врожаю. Крім того, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між аварією літака, пошкодженням врожаю і діями відповідача щодо домовленості з пілотом літака, відносно обробки власних посівів, як однієї зі складових елементів збитків.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, однак, з підстав, викладених у постанові, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач, який є власником хімічних речовин, доручив фізичній особі, яка була власником та керувала летальним апаратом, здійснити оброблення земельних ділянок. При цьому це доручення було здійснено в порушення п. 1.2 розпорядження Голови Луганської державної адміністрації, яким до окремого розпорядження на території Луганської області введено тимчасові обмеження для її мешканців, окрім військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та осіб, залучених в установленому порядку до проведення антитерористичної операції, на здійснення будь-яких польотів безпілотних, легкомоторних летальних апаратів. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність протиправності дій відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та спричиненою шкодою. Разом з тим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено як розмір пошкоджених ділянок, так і розмір шкоди, яка була спричинена діями відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім цього, місцевим господарським судом через неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, та внаслідок неповноти дослідження доказів було зроблено хибний висновок про причину ураження і, відповідно, про його зв'язок зі збитками, які поніс позивач, у зв'язку з чим він дійшов помилкового висновку щодо відсутності причино-наслідкового зв'язку між аварією літака, неправомірним використанням відповідачем хімічних речовин для обробки власних посівів та пошкодженням врожаю, який належить позивачу. В свою чергу, за твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції правомірно вказав про доведеність протиправності дій відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями останнього та спричиненою шкодою, однак незаконно та необґрунтовано дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як розміру пошкоджених ділянок, так і розміру шкоди, яка була спричинена діями відповідача.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.11.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.11.2019.

Ухвалою від 19.11.2019 відкладено розгляд касаційної скарги на 03.12.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.12.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий поза межами встановленого в ухвалі від
21.10.2019 строку (а саме - 30.11.2019), у якому представник відповідача просить поновити строк на подання відзиву і в обґрунтування причин його пропуску посилається на те, що фактично текст скарги він отримав лише 26.11.2019.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. У ч. 4 ст. 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки зазначене клопотання подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, відзив на касаційну скаргу, відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За положеннями ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суди обох інстанцій, встановивши, що між сторонами у справі не існувало договірних відносин, дійшли правильних висновків, що правовідносини щодо відшкодування шкоди у даній справі регулюються главою 82 ЦК України "Відшкодування шкоди".

Так, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Разом з тим, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання хімічних речовин за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності. В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст. 1166 ЦК України, особою, яка її завдала.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

При цьому ч. 2 ст. 1188 ЦК України встановлює, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Так судами обох інстанцій встановлено та не спростовано сторонами у справі, що відповідач не є власником літального апарату за допомогою якого здійснювалося обробка полів відповідача, а фізична особа, яка керувала зазначеним літальним апаратом не перебувала з відповідачем у трудових відносинах. В той же час, під час апеляційного провадження, як встановлено апеляційним господарським судом, сторони підтвердили, що хімічні речовини, якими здійснювалася обробка полів відповідача та які потрапили на земельні ділянки якими користується позивач, були власністю відповідача.

Відповідач, як власник хімічних речовин, доручив фізичній особі, якій належав летальний апарат, здійснити оброблення полів хімічними речовинами, які належали йому на праві власності. При цьому це доручення було здійснено в порушення п.
1.2 розпорядження Голови Луганської державної адміністрації, яким до окремого розпорядження на території Луганської області введено тимчасові обмеження для її мешканців, окрім військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та осіб, залучених в установленому порядку до проведення антитерористичної операції, на здійснення будь-яких польотів безпілотних, легкомоторних летальних апаратів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що при здійсненні авіаційно-хімічних робіт для обробки пестицидами полів були задіяні два джерела підвищеної небезпеки: літальний апарат та хімічні речовини, і саме в результаті взаємодії цих двох джерел підвищеної небезпеки та порушення відповідачами регламентів і санітарних норм і правил під час застосування пестицидів було завдано шкоди позивачу, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про доведеність протиправності дій відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та спричиненою шкодою.

Враховуючи викладене, Верховним Судом відхиляються доводи позивача про помилковість висновків суду першої інстанції, які були виправлені апеляційним господарським судом і які, як сам зазначає скаржник, є правильними.

Разом з тим, для того, щоб обґрунтовані вимоги потерпілого були задоволені судом під час розгляду відповідного спору, потерпілий повинен, окрім іншого, подати докази, що підтверджують розмір завданої шкоди.

Зазначений висновок повністю узгоджується з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, який покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження розміру шкоди позивачем надано висновок експерта від 12.09.2018 за № 3222, виконаний на замовлення позивача Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. З тексту висновку вбачається, що для дослідження було надано документи: видаткова накладна № РН-00000082 від 13.03.2017, товарно- транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 82, видаткова накладна № 3220 від 15.05.2017, специфікація № 563 до договору № 3/3 від 07.11.2016, товарно-транспортна накладна № РТ 3220, видаткова накладна № 490 від 09.12.2016, товарно-транспортна накладна № 150552, видаткова накладна № 408 від 01.03.2017, товарно-транспортна накладна № РТ 408, калькуляція статті затрат на пошкодженому масиві № 28 (117 га), калькуляція статті затрат на пошкодженому масиві № 26 (82 га), акт зважування.

Згідно з висновком експерта: сума втрат активів СФГ "Агродар", завданих втратою посивів відповідно до довідки, яка надана СФГ "Агродар" за вих. № 25 від
18.05.2018, підтверджується частково у сумі 1 286 181,30 грн.

В свою чергу, вказаний висновок містить посилання на акти зважування від
26.09.2017 та від 28.09.2017, які не містять підписів сторін та не скріпленні печатками, про що, крім того, зазначено у вказаному висновку експерта. Водночас, вказані акти були покладені експертом в основу експертного дослідження, і на підставі їх, в тому числі, було зроблено висновок про розмір збитків у сумі 1 286 181,30 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія висновку № 2566-2568 за результатами проведення судової економічної експертизи від 03.08.2018, виконаного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз міністерства юстиції України, який було зроблено під час кримінального провадження.

Згідно з висновком сума втрат активів відповідає визначенню збитків і складає 1 850 249,91 грн.

Відповідач, в свою чергу, спростовуючи розмір шкоди, надав висновок експерта від
31.05.2019 за № 8/103СЕ-19, виконаний на замовлення відповідача Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, в якому зазначено, що в обсязі наданих документів розрахунок недоотриманого доходу СФГ "Агродар" вказаний у п. 1 довідки № 25 від 18.05.2018 на суму 1 483 064 грн. не підтверджується.

Крім того, відповідач надав Звіт про науково-дослідну роботу обстеження площі та визначення ступеня ураження рослин соняшнику десикантом, виконаний інститутом Сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, який було виконано на замовлення відповідача. Зазначений Висновок містить наступне: "В результаті десикації ріпаку частина десиканта потрапила на сусідні поля, що призвело до ураження листків соняшника, а саме поява на листках сухих ділянок. Ураження зазнали лише ті листки, що були наявні на момент проведення десикації. На листках та суцвітті, що з'явилися пізніше, ознак ураження не виявлено. В'янення листків станом на час дослідження, призвів лише високий рівень ураження, площа якого становить 5,13 га на обох полях. Площа з середнім та низьким рівнями ураження становить 28,65 га та 22,24 га відповідно.

Як свідчать тексти висновків, які містяться в матеріалах справи, розмір шкоди розраховувався експертами на підставі документів, які було надано позивачем.

Зокрема, предметом дослідження експертиз стала довідка позивача за № 15 від
18.05.2018, в якій зазначено наступне: "У зв'язку з потравою посівів соняшнику на масиві № 26 (82 га) та на масиві №28 (117 га) з дельтаплана, який проводив дисекцію посівів Агрофірми "Мирна Долина", згідно з висновками районної комісії було пошкоджено часткову площу 141,92 га Селянського фермерського господарства "Агродар ". СФГ "Агродар" понесло збитків на суму 2 136 640,71 грн (два мільйона сто тридцять шість тисяч шістсот сорок грн 71 коп) в тому числі: - на масиві №26 (82га) було пошкоджено 41,0684 га, при середній врожайності 17,5 ц/га недоотримано 43,85 т. насіння соняшника по ціні 110 450,00 грн., що становить недоотриманий дохід від реалізації 458232,50 грн. ; на масиві № 28 (117га) було пошкодження 69,4675 га при середній врожайності 17,5 ц/га недоотримано 98,07 т. насіння соняшнику по ціні 110450,00 грн, що становить недоотриманий дохід від реалізації 1 024 831,50 грн."

Проте, за висновком суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують, що розмір пошкоджених ділянок складав на масиві № 26 (82га) - 41,0684 га та на масиві № 28 (117га) - 69,4675га.

В матеріалах справи міститься лист начальника відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області "Про надання інформації" (датований 21.07.2017), в якому зокрема зазначено, що комісією з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері використання та охорони земель у Сватівському районі 13.07.2017 були обстежені земельні ділянки, які розташовані на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області: частину контуру № 28 орієнтовною площею 69,4675 га, в тому числі по паям (перелічуються паї), та частину контуру № 26 орієнтовною площею 41,0684 га в тому числі по паям (перелічуються паї).

При цьому, жодного посилання про те, що саме було встановлено при обстеженні, зазначений лист не містить.

В матеріалах справи міститься копія акта обстеження пошкоджених посівів сільськогосподарських культур від 13.07.2017, з тексту якого вбачається, що проведено обстеження окремих земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Куземіської сільської ради Сватівського району та земельних ділянок приватних домоволодінь у межах селища Новоселівське. Встановлено, що листя рослин соняшника та інших культур уражене невідомою речовиною, що призвело до обвуглення та скручування листя рослин, пошкодження рослин здійснено на різних земельних ділянках, що потребує окремого визначення та спеціальних знань та обладнання. В акті також зазначено, що під час обстеження відбувалася фотофіксація (фотознімки додаються), а також здійснено відбір зразків пошкоджених рослин для їх подальшого спеціального обстеження.

При цьому на акті взагалі відсутній підпис представника СФГ "Мирна Долина", який згідно з текстом самого акта був присутній при його складанні, а також відсутній акт про те, що зазначена особа відмовилася від підписання акта. Крім того, до останнього не надано фотознімків, на які міститься посилання в ньому.

В тексті акта відсутні площі обстеження окремих земельних ділянок. В той же час, з його тексту вбачається, що обстежувалися як земельні ділянки позивача, так і земельні ділянки приватних домоволодінь.

В матеріалах справи містяться копії актів вилучення зразків пошкоджених рослин з посивів сільськогосподарських культур, з текстів яких вбачається, що з масиву № 26 та з масиву № 28 відібрано зразок пошкодженого рослини соняшника, який було упаковано у поліпропіленовий мішок. Проте дані про площі враження акти не містять.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені акти не є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір пошкоджених земельних ділянок, оскільки в них відсутнє посилання на площі пошкоджених посивів. Крім того, вони не містять підпису представників відповідача.

В той же час, відповідно до Звіту про науково-дослідну роботу обстеження площі та визначення ступеня ураження рослин соняшнику десикантом від серпня 2017 року, виконаного інститутом Сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, площа високого рівня ураження листків соняшника складає 5,13 га на обох полях, площа з середнім та низьким рівнями ураження становить 28,65 га та 22,24 га відповідно.

Таким чином, розмір, пошкоджених площ земельних ділянок складає 56,02 га, в той час, як позивач стверджує, що розмір пошкоджених ділянок складає 110,54 га, про що ним зазначено у довідці № 25 від 18.05.2018.

Крім цього, в судових засіданнях під час апеляційного провадження представники сторін не надали пояснення яким саме чином було встановлено розмір пошкоджених ділянок, які належать позивачу по справі.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України, Верховний Суд обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як розміру пошкоджених ділянок, так і розміру шкоди, яка була спричинена діями відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника в цій частині зводяться до необхідності здійснення додаткової перевірки доказів та наданні переваги одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому, твердження скаржника про те, що певних документів було цілком достатньо для проведення економічної експертизи не свідчить про те, що вони будуть достатні і для суду для того аби дійти висновку про обґрунтованість розміру заподіяної шкоди, позаяк у судовому спорі рішення приймає саме суд, який відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а висновок експерта - є саме доказом, який, згідно з положеннями ч. 2 ст. 86 ГПК України, не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оскільки Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова та рішення місцевого господарських судів - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Агродар" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 18.06.2019 у справі № 913/82/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Міщенко І. С.

Случ О. В.