Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №908/3262/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 908/3262/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра" - Паніотова О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (у складі колегії суддів: Татенко В.М. (головуючий), Радіонова О.О., Стойка О.В.)

у справі № 908/3262/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра"

про зобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"

про визнання недійсним договору та стягнення 1 396 282,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (далі - ТОВ "АББ ЛТД") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра" (далі - ТОВ "Електра") про зобов'язання виконати умови договору поставки від 15.04.2016 № 96/1 (далі - Договір) і прийняти обладнання.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору ТОВ "АББ ЛТД" (постачальник) поставило ТОВ "Електра" (покупець) обладнання. Проте відповідач у порушення умов Договору не створив необхідних умов для прийняття обладнання у місці поставки в день його фактичного прибуття, не забезпечив доступу транспорту на територію місця поставки, завчасно письмово не повідомив позивачеві про відсутність можливості прийняти товар у день поставки із зазначенням причини, а також строку, в який поставку буде прийнято.

ТОВ "Електра", заперечуючи проти позову, у січні 2017 року подало зустрічний позов до ТОВ "АББ ЛТД", в якому просило визнати Договір недійсним з підстав, передбачених статтею 229 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), як укладений під впливом помилки, та стягнути з ТОВ "АББ ЛТД" на користь ТОВ "Електра" попередню оплату в розмірі 1 396 282,64 грн, перераховану на виконання умов Договору, застосувавши правові наслідки недійсності правочину в порядку частини 1 статті 216 ЦК.

Зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що внаслідок недбальства ТОВ "АББ ЛТД" при формуванні комерційної пропозиції, яка передувала укладенню Договору, ТОВ "Електра" при вчиненні оспорюваного правочину помилилося щодо його істотної умови - товару, що має поставлятися, оскільки до специфікації, як і до комерційної пропозиції, було включено лише назву продукції відповідно до маркування виробника, однак не було наведено опису технічних характеристик, що сприяло помилці покупця.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2017 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову ТОВ "АББ ЛТД" відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "Електра" задоволено. Визнано недійсним Договір, укладений між ТОВ "АББ ЛТД" і ТОВ "Електра". Стягнуто з ТОВ "АББ ЛТД" на користь ТОВ "Електра" 1 396 282,64 грн попередньої оплати та 22 544,24 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Рішення суду з посиланням на положення статей 216, 229, 638 ЦК мотивовано тим, що з огляду на специфіку господарської діяльності ТОВ "АББ ЛТД" відповідальність за правильність підготовки комерційної пропозиції, підбір запитуваної продукції та її відповідність замовленим покупцем технічним характеристикам покладено саме на позивача.

Унаслідок недбальства ТОВ "АББ ЛТД" при формуванні комерційної пропозиції стосовно вимог покупця, викладених у замовленні та опитувальних листах, до Договору (Додаток 1) було включено лише назву продукції відповідно до маркування виробника, без опису її технічних параметрів, що вплинуло на правильність розуміння предмета договору зі сторони ТОВ "Електра", а тому сприяло помилці покупця. Отже, зазначені обставини є підставою для визнання Договору недійсним і повернення покупцю попередньої оплати, сплаченої на виконання Договору. У зв'язку із задоволенням зустрічного позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "АББ ЛТД".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "АББ ЛТД" задоволено. Зобов'язано ТОВ "Електра" виконати умови Договору та прийняти обладнання, визначене у Додатку 1 до Договору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Електра" відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Електра" на користь ТОВ "АББ ЛТД" витрати зі сплати судового збору: 1 600,00 грн - за подання позовної заяви, 27 300,00 грн - за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд, приймаючи нове рішення, керувався статтями 6, 11, 203, 204, 215, 229, 509, 627, 628, 638, 655, 712 ЦК, статтями 173, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК), умовами укладеного між сторонами Договору та виходив із того, що ТОВ "Електра" не спростовано презумпції правомірності правочину, тому всі права, набуті сторонами за оспорюваним Договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли, підлягають виконанню.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у вересні 2017 року ТОВ "Електра" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 203, 215, 229, 638 ЦК) та порушення норм процесуального права (статей 43, 43, 49, 811, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017), просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2017 залишити в силі.

Свою касаційну скаргу ТОВ "Електра" аргументує неналежною оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи щодо обґрунтованості заявлених вимог про визнання Договору недійсним, зокрема:

- апеляційний суд неправильно застосував положення статті 229 ЦК, оскільки дійшов висновку про те, що ТОВ "Електра" допущено помилку з неуважності, і що з огляду на це Договір не підлягає визнанню недійсним;

- апеляційний суд, задовольняючи позов ТОВ "АББ ЛТД", не навів обставин, на підставі яких дійшов такого висновку; вирішуючи спір, вийшов за межі позовних вимог ТОВ "АББ ЛТД" у частині зобов'язання відповідача прийняти обладнання, оскільки постановив зобов'язати ТОВ "Електра" прийняти обладнання, безпосередньо визначене у Додатку 1 до Договору, чим порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017

- у порушення вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції належним чином не вирішив клопотання представника ТОВ "Електра" про долучення до матеріалів справи поданих у судовому засіданні 06.09.2017 додаткових доказів (документів);

- вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд порушив правила, встановлені статтею 49 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, та статтею 7 Закону України «Про судовий збір», що призвело до збільшення суми судового збору, яку було стягнуто з ТОВ "Електра" на користь ТОВ "АББ ЛТД".

Позивач ТОВ "АББ ЛТД" не скористався наданим йому процесуальним законом правом подати заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Електра", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі встановлено таке:

- 15.04.2016 між ТОВ "АББ ЛТД" (постачальник) і ТОВ "Електра" (покупець) укладено Договір, за умовами якого постачальник постачає покупцю електротехнічне обладнання (далі - Обладнання) за типами, ціною, технічними характеристиками та у кількості згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Обладнання відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1);

- відповідно до пункту 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 31.08.2016 до Договору) ціну за одиницю обладнання зазначено у Додатку 1. Загальна вартість Обладнання становить 1 163 568,87 грн, крім того, податок на додану вартість становить 232 713,77 грн. Загальна вартість Обладнання з ПДВ - 1 396 282,64 грн, що є гривневою складовою вартості Обладнання;

- згідно з пунктом 2.2 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 31.08.2016 до Договору) оплата Обладнання покупцем здійснюється виключно на підставі наданого рахунка постачальника шляхом перерахування безпосередньо на рахунок постачальника грошових коштів у два етапи: І етап - попередня оплата у розмірі 704 871,00 грн, у тому числі ПДВ - 117 478,50 грн, - сплачено 26.04.2016, за курсом Міжбанку на 25.04.2016 28,55 грн за 1 євро (пункт 2.2.1); ІІ етап - попередня оплата у розмірі 691 411,64 грн, у тому числі ПДВ - 115 235,27 грн, - підлягає сплаті не пізніше 31.08.2016, згідно з курсом Міжбанку на 30.08.2016 28,70 грн за 1 євро (пункт 2.2.2); пунктом 2.3 передбачено перерахування гривневої складової загальної вартості Обладнання у разі зміни курсу продажу іноземної валюти;

- відповідно до пункту 3.2 постачальник постачає Обладнання (поз. 1, 2) не пізніше ніж через 21 тиждень від дати отримання попередньої оплати за І етапом (за умови виконання пункту 2.3), але за умови, що у цей же строк отримає попередню оплату за ІІ етапом (за умови виконання пунктів 2.3 і 2.2.2);

- Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 (пункт 9.1).

У пункті 10.8 сторони передбачили, що після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри, що стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Згідно з Додатком 1 до Договору, в якому наведено специфікацію і технічні дані, предметом поставки є електротехнічне обладнання, а саме: ввід BRIT-R-90-110-550/800 (KH1.9.004RУ) (артикул 1.9.004RY) та ввід BRIT-R-90-170-750/800 (KH1.9.020) (артикул BRIT170(KH1.9.020).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що покупець - ТОВ "Електра" умови Договору щодо оплати товару виконав у повному обсязі.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання, зокрема, наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Електра" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним Договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що зазначений правочин вчинено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов'язань, які виникли з правочину і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у період із лютого по квітень 2016 року, який передував укладенню оспорюваного Договору, між ТОВ "АББ ЛТД" і ТОВ "Електра" велися переговори та листування з питань узгодження технічних характеристик і вартості обладнання, термінів поставки та інших умов, під час яких сторони обмінювалися запитами на відповідний товар та комерційними пропозиціями. Крім того, відповідна інформація стосовно характеристик, типу, виду, габаритних креслень обладнання розміщувалася у відкритому доступі на офіційному сайті виробника.

За наслідками цих переговорів 11.04.2016 ТОВ "АББ ЛТД" було сформовано і надіслано на адресу покупця загальну комерційну пропозицію для ТОВ "Електра" на поставку обладнання для ПАТ "Кіровоградобленерго" на загальну суму 49 680,00 євро, яка містила такі позиції:

1. Назва продукції: ВRIТ-R-90-110-550/800 (КН1.9.004RУ) - 3 шт., ціна за одиницю - 4 600,00 євро, усього 13 800 євро (крім того, ПДВ - 2 760,00 євро);

2. Назва продукції: ВRІТ-R-90-170-750/800 (КН1.9.020) - 3 шт., ціна за одиницю - 9 200,00 євро, усього 27 600 євро (крім того, ПДВ - 5 520,00 Євро) (т. 1 а.с. 85).

Будь-яких зауважень або заперечень на зазначену комерційну пропозицію зі сторони ТОВ "Електра" на адресу ТОВ "АББ ЛТД" не надходило.

У подальшому 15.04.2016 між сторонами у справі було укладено оспорюваний Договір, предметом поставки якого сторони визначили наведене вище електротехнічне обладнання, специфікацію і технічні дані якого було включено до Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору. Цей Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено печатками.

При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, сторони у пункті 7.1 Договору передбачили умову, за змістом якої постачальник не несе відповідальності за помилки у виборі чи неправильне використання Обладнання покупцем.

Суд першої інстанції визнав Договір недійсним, вважаючи підставою для цього недбальство постачальника при складанні комерційної пропозиції.

Проте поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що джерело помилки не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним, а має значення, у разі спростування презумпції правомірності правочину та доведеності передбачених законом підстав його недійсності, лише для застосування додаткових майнових наслідків, установлених частиною 2 статті 229 ЦК.

Натомість апеляційний суд на підставі встановлених фактичних обставин у справі правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що ТОВ "Електра" не доведено в контексті статті 229 ЦК і відповідно до положень статей 32, 33 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, істотність помилки стосовно властивостей та якостей придбаного товару і неможливості його використання за цільовим призначенням.

Водночас інших обставин, які б свідчили про те, що на момент укладення Договору сторони неправильно сприймали фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що правочин не був би вчинений, судами встановлено не було.

Разом із тим можливість невиконання ТОВ "Електра" власних зобов'язань за договором, укладеним із третьою особою, не є підставою для визнання оспорюваного у справі Договору недійсним.

У сукупності оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо помилковості зазначених висновків суду апеляційної інстанції спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний суд відповідно до умов Договору (розділ 3 "Строки та умови постачання, несвоєчасна поставка/прийняття поставки") та вимог чинного законодавства, які регулюють виконання відповідних зобов'язань (статті 173, 265 ГК, статті 712, 655 ЦК), установив належне виконання ТОВ "АББ ЛТД" своїх зобов'язань щодо поставки товару в порядку і строки, передбачені Договором, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 09.09.2016 № 4826, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.09.2016 № ОУ-0000171, а також неналежне виконання ТОВ "Електра" зобов'язань за Договором щодо організації прийняття обладнання у місці поставки в день його фактичного прибуття, забезпечення доступу транспорту на територію місця поставки та завчасного повідомлення постачальника про відсутність можливості прийняти товар у день поставки із зазначенням причини, а також строку, в який поставку буде прийнято.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ "АББ ЛТД" щодо зобов'язання покупця ТОВ "Електра" виконати умови Договору і прийняти обладнання

Доводи скаржника стосовно того, що апеляційний суд при вирішенні позову ТОВ "АББ ЛТД" порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, спростовуються тією обставиною, що предметом позову ТОВ "АББ ЛТД" є вимога останнього про зобов'язання покупця виконати умови саме Договору та прийняти обладнання. Оскільки перелік обладнання, що підлягало поставці, наведено у Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору та виконання умов якого є обов'язком сторін, немає підстав вважати, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог ТОВ "АББ ЛТД".

Крім того, частиною 1 статті 101 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, було передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо прийняття у судовому засіданні додаткових доказів представника ТОВ "Електра", не встановив причин об'єктивної неможливості своєчасного подання цих доказів у суді першої інстанції, тому правомірно не задовольнив відповідне клопотання представника відповідача за первісним позовом, зазначивши мотиви відмови в описовій частині постанови.

Посилання ТОВ "Електра" у касаційній скарзі на недоліки протоколу судового засідання апеляційного суду від 06.09.2017 суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів того, що скаржник у порядку, передбаченому статтею 811 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, подавав до суду письмові зауваження з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 312 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Стосовно доводів ТОВ "Електра" про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 49 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, та положень Закону України "Про судовий збір" щодо стягнення з відповідача за первісним позовом надміру сплаченої суми витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ "АББ ЛТД" слід зазначити наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції стягнув з ТОВ "Електра" на користь ТОВ "АББ ЛТД" витрати зі сплати судового збору: 1 600,00 грн - за подання позовної заяви, 27 300,00 грн - за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 2 статті 105 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій зазначає, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Порядок розподілу судових витрат передбачено статтею 49 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017. За змістом цієї норми стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

За змістом статті 44 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання первісного позову (грудень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено мінімальну заробітну плату з 01.01. 2016 року у місячному розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання первісної позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, ставка судового збору за подання первісної позовної заяви немайнового характеру становила 1 378,00 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання зустрічного позову (січень 2017 року) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01. 2017 року у розмірі 1 600,00 грн (стаття 7).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання зустрічної позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до господарського суду зустрічної позовної заяви в частині вимог немайнового характеру ставка судового збору становила 1 600,00 грн.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання зустрічної позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зустрічній позовній заяві ТОВ "Електра", крім вимог про визнання договору недійсним, було заявлено майнову вимогу про стягнення попередньої оплати в розмірі 1 396 282,64 грн. Отже, ставка судового збору за подання позовної заяви в частині вимог майнового характеру становила 20 944,24 грн, саме цю суму і було сплачено ТОВ "Електра" при поданні зустрічної позовної заяви (т.1 а.с. 139).

За змістом підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання ТОВ "АББ ЛТД" апеляційної скарги на рішення суду) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося ТОВ "АББ ЛТД" у цілому, тому при поданні апеляційної скарги на це рішення ставка судового збору становила 26 314,46 грн (із них 1 515,80 грн - 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні первісної позовної заяви немайнового характеру; 1 760,00 грн - 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви в частині вимог немайнового характеру; 23 038,66 грн - 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви в частині вимог майнового характеру ).

За таких обставин при розподілі судових витрат апеляційний суд мав стягнути з ТОВ "Електра" на користь ТОВ "АББ ЛТД" витрати зі сплати судового збору: 1 378,00 грн - за подання первісної позовної заяви, 26 314,46 грн - за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Ураховуючи наведене, резолютивна частина постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає зміні без передачі справи на новий розгляд.

У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 908/3262/16 слід залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 908/3262/16 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини цієї постанови в такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра", м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 19276348), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД", м. Київ (ЄДРПОУ 21664678), витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 378,00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 26 314,46 грн".

3. У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 908/3262/16 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий