ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл"

відповідач - Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 23.12.2019

у складі колегії суддів: Білецька А.М. (головуючий), Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

у справі №922/3578/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 660 273, 68 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (далі - ТОВ "Астар Оіл", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (далі - ПНВК "Інтербізнес") про стягнення заборгованості на загальну суму 780 083, 82 грн., з яких 119 810, 14 грн. основного боргу, 654 163, 36 грн. - 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами та 6 110, 32 грн. інфляційних втрат.

1.1. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів №107-Н від 16.03.2018 відповідачу було поставлено партію товару (нафтопродукти) на суму 119 810, 14 грн. Разом з тим, відповідач за поставлені нафтопродукти у повному обсязі та у строки, передбачені умовами договору, не розрахувався. Тому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.01.2019 вих. №2301/1 (вх. суду №2585 від 29.01.2019, том 1, а.с. 90-91), просив стягнути з відповідача нараховані відповідно до пунктів 5.1., 5.3. Договору №107-Н інфляційні втрати та 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі статтею 536 та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Також, позивач просив суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору на суму 11 701, 27 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи (том 1, а.с. 5-8).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням 09.09.2019 Господарський суд Харківської області позов задовольнив; стягнув з ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ ВП: 41943225) на користь ТОВ "Астар Оіл" (код ЄДРПОУ 39647230) 2% від суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 654 163, 36 грн., інфляційні втрати на суму 6 110, 32 грн. та судовий збір на суму 9 904, 11 грн.

2.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд встановив, що 16.03.2018 між ТОВ "Астар Оіл" (продавець) та Філією "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" (покупець) укладено Договір №107-Н поставки нафтопродуктів (далі - Договір), у порядку та на умовах якого продавець зобов`язувався передати нафтопродукти, масла (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти нафтопродукти та повністю оплатити їх ціну (вартість). Також, місцевим судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.4., 3.6., 3.7. Договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Разом з тим, сторони передбачили право продавця відвантажити товар покупцю до отримання 100% попередньої оплати; партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передплати, підлягала повній оплаті в термін, що не перевищує 3-х банківських днів від дати поставки (том 1, а.с. 34-37).

2.2. Місцевим судом встановлено, що на виконання умов Договору №107-Н ТОВ "Астар Оіл" здійснило поставку, а Філія "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" без зауважень прийняла Товар (UN 1203 Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, 3, ІІ УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) загальною вартістю 119 810, 14 грн., що підтверджується підписаними представниками і скріпленими печатками сторін видатковою накладною №180316/01/Н від 16.03.2018 (том 1, а.с. 38), а також товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №180316/01/Н від 16.03.2018 (том 1, а.с. 39). За фактом відвантаження товару ТОВ "Астар Оіл" також зареєструвало податкову накладну 16032018 на суму 119 810, 14 грн. (том 1, а.с. 40-41).

2.3. Оплату отриманого 16.03.2018 від ТОВ "Астар Оіл" товару (UN 1203 Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, 3, ІІ УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) загальною вартістю 119 810, 14 грн. відповідач здійснив 22.01.2019, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 3.7. Договору №107-Н. Місцевий суд також встановив, що за умовами пункту 5.3. Договору №107-Н поставки нафтопродуктів, у випадку поставки товару продавцем згідно з пунктом 3.6. цього Договору та неотримання оплати згідно з пунктом 3.7. цього Договору покупець зобов`язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% (два відсотки) від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно із статтею 536 та частиною другою статті 625 ЦК України); відсотки сплачуються за весь період прострочки платежу.

2.4. Аналізуючи частину другу статті 625 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку, що у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність саме відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до несвоєчасно виконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, визначена у процентному відношенні методом розрахунку за один день, що не перешкоджало сторонам перевести його у річні, оскільки кількість днів у календарному році є сталою. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Астар Оіл" у частині стягнення з ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" інфляційних нарахувань є обґрунтованими, арифметично правильними, тому підлягають задоволенню.

2.5. Досліджуючи правову природу процентів, передбачених статтею 536 ЦК України, та виходячи зі змісту положень статей 692, 693, 694 ЦК України, а також положень статей 1057, 1214 цього Кодексу, місцевий суд дійшов висновку, що такі проценти нараховуються у випадку користування чужими грошовими коштами саме як плата за неправомірне користування грошовими коштами про що, зокрема, зазначено в пункті 5.3 договору №107-Н.

Також, місцевий суд дійшов висновку, що пеня, передбачена статтею 549 ЦК України, та проценти за статтею 536 ЦК України жодним чином не збігаються за обсягом понять, з огляду на те, що перша є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності, а проценти - встановленою законом або договором платою за користування чужими грошовими коштами, тобто правова природа понять "пеня" та "проценти за користування чужими грошовими коштами" є різною.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що пунктом 5.3. Договору сторони, керуючись статтею 536 ЦК України, чітко визначили, що у випадку неотримання оплати за поставлений товар відповідач зобов`язався сплатити позивачу 2% від суми боргу за кожен день прострочки, здійснивши посилання на статтю 625 ЦК України та визначивши правову природу такої міри відповідальності, як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Водночас, місцевий суд зазначив, що подібність способів обчислення пені та плати за користування коштами у вигляді процентів за кожен день прострочення виконання зобов`язання не свідчить про те, що вони підпадають під визначення поняття "пеня", виходячи з відмінної правової природи понять "пеня" та "проценти за користування коштами" та різних підстав виникнення їх застосування.

2.6. Місцевий суд, з урахуванням положень статей 6, 627, 628 ЦК України, дійшов висновку, що свобода договору є одним із вихідних принципів цивільного права України, тому в суду відсутні підстави вважати, що умови пункту 5.3. Договору, яким сторони чітко та однозначно кваліфікували спірні 2% від суми боргу саме як відсотки за користування чужими грошовими коштами у порядку статті 625 ЦК України, суперечать вимогам чинного законодавства. Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22.03.2018 по 19.12.2018, суд зазначив, що такі нарахування є арифметично правильними, а отже, позовні вимоги ТОВ "Астар Оіл" у цій частині є такими, що підлягають задоволенню, та стягнув 654 163, 36 грн.

2.7. Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд зазначив, що жодних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату Луговій Г.А. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №2904 від 09.07.2019) та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанції про оплату послуг адвоката, видаткові касові ордери, платіжні доручення про передачу коштів адвокату, виписки рахунків тощо), матеріали справи не містять, тому відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача у справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Постановою 23.12.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково; рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №922/3578/18 змінив; виклав абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

"Позовні вимоги ТОВ "Астар Оіл" до ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" задовольнити частково.

Стягнути з ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ ВП: 41943225) на користь ТОВ "Астар Оіл" (код ЄДРПОУ 39647230) суму боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 334, 42 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 110, 32 грн. та судовий збір в розмірі 561, 56 грн.".

В частині позовних вимог ТОВ "Астар Оіл" до ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" про стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 622 828, 94 грн. у позові відмовив.

Стягнув з ТОВ "Астар Оіл" (код ЄДРПОУ 39647230) на користь ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" (код ЄДРПОУ ВП: 41943225) 14 013, 83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги".

3.1. Апеляційний суд погодився з правильністю нарахування інфляційних збитків на суму 6 110, 32 грн.

3.2. Апеляційний судом взято до уваги доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що відповідальність, передбачена пунктом 5.3. Договору (сума 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що підлягає сплаті за невиконання умов договору), фактично, є пенею. Так, апеляційний суд зазначив, що визначені проценти за своєю правовою природою не охоплюють поняття процентів за користування чужими грошовими коштами, а являють собою санкцію, настання якої зумовлено простроченням боржником грошового зобов`язання зі сплати товару у визначений сторонами строк, оскільки за способом обчислення її визначено у певній пропорції від суми боргу за кожен день користування, тому така санкція охоплюється визначенням пені згідно статті 549 ЦК України.

Також, апеляційний суд, здійснивши аналіз статей 536, 692 ЦК України, дійшов висновку, що в розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що зі змісту цих статей вбачається, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційним судом ураховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №917/63/18, а також правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13.

3.3. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення грошової суми, як пені, та враховуючи період початку виникнення прострочення оплати товару за накладною №180316/01/Н від 16.03.2018, у межах заявлених позовних вимог, за період з 22.03.2018 по 19.12.2018, апеляційний суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 31 334, 42 грн. за користування чужими грошовими коштами. Зазначені розрахунки здійснені судом апеляційної інстанції шляхом обрахування із суми заборгованості у розмірі 119 810,14 грн., як пені, та в межах подвійної облікової ставки НБУ за період з 22.03.2018 по 19.12.2018.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

4. 24.01.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у даній справі, подана шляхом надіслання поштового відправлення.

4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3578/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Багай Н.О. - головуюча, Волковицька Н.О., Зуєв В.А., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2020.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 колегією суддів у складі Багай Н.О. - головуючої, Волковицької Н.О., Зуєва В.А. відкрито касаційне провадження у справі №922/3578/18 за касаційною скаргою ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у порядку письмового провадження.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2020 у складі колегії суддів Багай Н.О. - головуючої, Волковицької Н.О., Зуєва В.А. справу №922/3578/18 разом із касаційною скаргою ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3578/18 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020; у зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. та виходом з відпустки судді Ткача І.В. для розгляду справи №922/3578/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020.

4.5. Ухвалою 15.05.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв касаційну скаргу ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №922/3578/18 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалив здійснити перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №922/3578/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

5. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2020 справу №922/3578/18 разом із касаційною скаргою ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зазначена ухвала мотивована тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги позивача у справі №922/3578/18, спір у якій виник щодо обґрунтованості нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за поставлений позивачем за договором товар, дійшла висновку про необхідність визначення наявності підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2213/17 про застосування у подібних правовідносинах положень статті 536 ЦК України у взаємозв`язку із статтями 549, 625, 692 цього Кодексу щодо обґрунтованості способу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення платежу.

5.1. Колегія суддів Верховного Суду у справі №922/3578/18 зауважила, що у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2213/17 колегія суддів Касаційного господарського суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в пункті 7.1. укладеного між сторонами спору договору №АГ-135/У від 07.04.2015, визначено обов`язок покупця (у випадку здійснення поставки покупцю товару та відсутності оплати за поставлений товар) сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що являє собою плату за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 та частини другої статті 625 ЦК України.

5.2. Під час розгляду справи №922/3578/18 колегія суддів касаційного суду зазначила, що у справах №922/3578/18 та №922/2213/17 мають місце подібні правовідносини, так як умови договорів поставки у зазначених справах передбачають сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються за кожен день прострочення платежу. Водночас, існують різні підходи до тлумачення та застосування статті 536 ЦК України у разі визначення у договорі плати за користування чужими коштами у відсотках за кожен день прострочення: в одному випадку таку умову договору трактують як пеню та перераховують за правилами обчислення пені; в іншому випадку касаційний суд погодився, що це міра відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України.

5.3. Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що правильне вирішення спору у справі №922/3578/18 залежить від правильної кваліфікації передбачених у пункті 5.3. Договору 2% від суми боргу за кожний день прострочення, які сторони назвали платою за користування чужими грошовими коштами згідно статей 536 та частини другої статті 625 ЦК України. Важливим є вирішення питання щодо обґрунтованості способу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення платежу, та чи є така умова Договору "зміною способу нарахування процентів" з огляду на те, що порядок їх нарахування статтею 536 ЦК України не визначено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача

6. Не погоджуючись з прийнятою у справі №922/3578/18 постановою апеляційного суду, позивач звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 (том 3, а.с. 52-56).

6.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що єдиним аргументом суду апеляційної інстанції в своїй позиції щодо перерахування суми відсотків за користування грошовими коштами, нарахованої позивачем, судом визначено те, що "договором може бути встановлено інший розмір процентів, а не інший спосіб їх обчислення". Ця теза суду апеляційної інстанції, на думку ТОВ "Астар Оіл", не підкріплена нічим окрім суб`єктивної думки суду. Разом з тим, законодавством не передбачено імперативності вимоги про нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами саме як відсотків річних. Також, скаржник зазначив, що відповідно до Конституції України та цивільного законодавства принцип свободи договору є переважним правом сторін, а законом не заборонено визначати розмір відсотків за користування чужими коштами у такий спосіб, який зручно сторонам.

6.2. На думку скаржника, місцевим судом обґрунтовано визначено, що у даному випадку за порушення виконання грошового зобов`язання сторонами договору визначено міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до несвоєчасно виконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час незаконного користування грошима позивача в іншому розмірі, ніж 3% річних, що допускається диспозицією частини другої статті 625 ЦК України. Також, скаржник зазначив, що у статтях 549, 536, 692 ЦК України відсутні застереження чи виключення законодавця щодо можливості їх застосування у випадку визначення методики розрахунку відсотків за 1 день, що не перешкоджало їх переведенню у річні (шляхом множення на 265 днів у році).

6.3. Скаржник аргументував, що подібність способів обчислення пені та плати за користування коштами у вигляді процентів за кожен день прострочення виконання зобов`язання не свідчить про тотожність їх правової природи, а також про те, що вони підпадають під визначення одного поняття - "пеня". На думку скаржника, свобода договору є одним із вихідних принципів цивільного права України, тому в суду відсутні підстави вважати, що умови пункту 5.3. Договору, яким сторони чітко та однозначно процитували диспозицію частини другої статті 625 ЦК України та кваліфікували спірні 2% від суми боргу саме, як відсотки за користування чужими грошовими коштами, може суперечити вимогам статті 625 ЦК України та надавати підстави для визнання спірної суми пенею, згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України. Тому правова позиція апеляційного суду є помилковою, а рішення місцевого суду, на думку ТОВ "Астар Оіл", є таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Астар Оіл" зазначив, що нарахування позивачем 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є сплатою за користування чужими коштами у розмірі 654 163, 36 грн., є необґрунтованим, оскільки з умов Договору не зрозуміло правову природу цієї суми. Разом з тим, відповідач, з посиланням на частину другу статті 343 ГК України, статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", зазначив, що пунктом 5.3. Договору, незалежно від способу її визначення у договорі як міри відповідальності за незаконне користування грошовими коштами позивача відповідно до статей 536, 625 (частини другої) ЦК України, фактично, передбачена пеня, тому її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. На підтвердження своїх доводів відповідач аргументував з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №25/187, від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

8. Господарський кодекс України

Частина перша статті 230 - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина шоста статті 231 - штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина перша статті 233 - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина друга статті 233 - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина перша статті 265 - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина четверта статті 265 - сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

9. Цивільний кодекс України

Пункт 3 частини першої статті 3 - загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.

Частина третя статті 6 - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частина перша статті 536 - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частина друга статті 536 - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 549 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина третя статті 549 - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина перша статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина третя статті 693 - на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частина перша статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина друга статті 712 - до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

10. Господарський процесуальний кодекс України

Частина перша статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина п`ята статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

11. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень у касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу позивача щодо доводів про неправильне застосування апеляційним судом положень статей 6, 536, 549, 625, 627, 628, 629 ЦК України, визначену в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій та мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

12. Спір у справі №922/3578/18 виник між ТОВ "Астар Оіл" та ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, яка, як визначено умовами пункту 5.3. Договору, являє собою "плату за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 та частини 2 статті 625 ЦК України".

13. За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір поставки (стаття 712 ЦК України, стаття 265 ГК України). Загальні умови поставки визначаються ГК України, ЦК України, а також до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Аналіз приписів частин другої, третьої статті 692, частини третьої статті 693 ЦК України дозволяє дійти висновку, що на покупця покладено обов`язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Водночас, за умови, якщо покупець був зобов`язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Отже, при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами.

14. Розглядаючи спір по суті, місцевий та апеляційний суди встановили, що на підставі укладеного між сторонами спору Договору поставки нафтопродуктів №107-Н від 16.03.2018, позивач 16.03.2018 здійснив відповідачу поставку товару (UN 1203 Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, 3, ІІ УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) на загальну суму 119 810, 14 грн. Однак, відповідач фактично здійснив оплату за поставлений товар лише 22.01.2019 вже після відкриття провадження у справі з простроченням строків, передбачених сторонами у пунктах 3.4., 3.6., 3.7. Договору на 10 місяців (том 1, а.с.107).

Зазначене стало підставою для нарахування позивачем відповідачу плати за користування чужими коштами на суму 654 163, 36 грн. (2% за один день, що становить 730% річних) з урахуванням пункту 5.3. Договору, відповідно до умов якого сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими коштами та здійснюється згідно із статтею 536 ЦК України та частиною другою статті 625 ЦК України. Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий суд погодився з доводами позивача про те, що сторони договору можуть по-іншому, визначити як розмір річних, так і спосіб їх розрахунку, виходячи із встановлення проценту за один день незаконного користування грошима відповідно до статті 627 ЦК України, що надає сторонам свободу у визначенні умов договору.

15. Апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що даний пункт договору слід тлумачити як санкцію за невиконання договірних зобов`язань, що є за своєю правовою природою пенею, бо визначена у спосіб розрахунку за один день, яка передбачена статтею 549 ЦК України. Тому її нарахування обмежується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, вбачається наявність спору між сторонами щодо правильності застосування положень статей 536, 549, 625 ЦК України щодо нарахування за договором поставки плати за користування чужими грошовими коштами, які всупереч умовам договору не були сплачені у строк.

16. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що сторони відповідно до положень статей 3, 536, 625, 627 ЦК України можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, а зокрема, з можливістю встановлення розміру процентів за один день від загальної суми річних процентів, з огляду на таке.

17. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

18. Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

19. Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20. З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з тим, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.

21. Касаційний суд зазначає, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

22. Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

23. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3. Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а також щодо можливості застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13.

24. Як вбачається за змістом постанови Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14, судом встановлено, що відповідно до умов пункту 6.6. договору поставки №190912, сторони передбачили, що за невиконання грошових зобов`язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

За змістом постанови Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №3-37гс13 також вбачається, що у пункті 6.6. договору поставки №190912-1 сторони передбачили, що за невиконання грошових зобов`язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

25. Отже, у справах №3-32гс14 та №3-37гс13 сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому, в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.

26. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вбачає, що обставини визначення річних у справах №3-32гс14 та №3-37гс13 та у справі №922/3578/18 є подібними та не вбачає необхідності відступу від зазначеної правової позиції Верховного Суду України, погоджуючись з нею.

27. З огляду на таке, касаційний суд відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

28. Апеляційний суд здійснив власний розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ згідно з пунктом 5.3 Договору за період з 22.03.2018 по 19.12.2018, з порушенням приписів частини шостої статті 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

29. Отже, правильним є нарахування такої санкції за період шести місяців, а зокрема, з 22.03.2018 по 22.09.2018, що відповідно до здійсненого касаційним судом розрахунку від суми боргу 119 810, 14 грн. становить 20 935, 59 грн.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України у постанові від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13.

31. З огляду на те, що апеляційним судом неправильно розраховано розмір санкції за невиконання грошових зобов`язань, як пені за період з 22.03.2018 по 19.12.2018, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає правильним здійснити перерахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 119 810, 14 грн. за період з 22.03.2018 по 22.09.2018, що відповідно до проведеного касаційним судом розрахунку становить 20 935, 59 грн., в порядку частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України змінити розподіл судових витрат за розгляд справи в місцевому й апеляційному судах та змінити в цій частині мотивувальну та резолютивну частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019.

32. У задоволенні касаційної скарги ТОВ "Астар Оіл" необхідно відмовити.

В. Судові витрати

33. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №922/3578/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до висновків мотивувальної частини цієї постанови Верховного Суду, резолютивну частину постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №922/3578/18 викласти у такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі №922/3578/18 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення боргу за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В, код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Польова, будинок 3, код ЄДРПОУ ВП: 41943225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (61001, місто Харків, провулок Байкальський, будинок 2, 4 поверх, кімната 4, код ЄДРПОУ 39647230) 20 935 (двадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. боргу за користування чужими грошовими коштами, 6 110 (шість тисяч сто десять) грн. 32 (тридцять дві) коп. інфляційних втрат та 405 (чотириста п`ять) грн. 69 (шістдесят дев`ять) коп. судового збору за розгляд справи в місцевому суді.

У решті позовних вимог про стягнення боргу за користування чужими грошовими коштами на суму 633 227, 77 грн. відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (61001, місто Харків, провулок Байкальський, будинок 2, 4 поверх, кімната 4, код ЄДРПОУ 39647230) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Польова, будинок 3; код ЄДРПОУ ВП: 41943225) 14 247 (чотирнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 07 (сім) коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Доручити Господарському суду Харківської області видати накази".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Селіваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко