Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.10.2018 року у справі №911/82/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/82/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - Мєстєчкін О. В.,

відповідачів - Кучерук В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Іскра"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 (судді: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Отрюх Б. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 (суддя Наріжний С. Ю.) у справі

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоря"

до Приватного акціонерного товариства "Іскра" та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування реєстрації в базі даних державного земельного кадастру,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зоря" (далі - ОСББ "Зоря") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Іскра" (далі - ПрАТ "Іскра") та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя у м. Боярці, що належить до комунальної власності.

Позов обґрунтовано тим, що зазначена земельна ділянка площею 1,2637 га, яка належить до комунальної власності м. Боярки, зареєстрована у базі даних Державного земельного кадастру за ПрАТ "Іскра" без відповідних правових підстав, її межі накладаються на земельну ділянку позивача, внаслідок чого порушено право позивача зареєструвати належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,38 га.

1.2. Заперечуючи проти позову, ПрАТ "Іскра" акцентувало на необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, зокрема на помилковості обраного позивачем способу захисту порушеного права; відсутності порушених прав позивача у цьому випадку; пропуску позовної давності.

1.3. Водночас ПрАТ "Іскра" у заяві від 02.02.2017 просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2017 (суддя Наріжний С. Ю.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині позову до ПрАТ "Іскра". У частині позову до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області позов задоволено. Скасовано реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя у м. Боярці, що належить до комунальної власності. Стягнуто з Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області на користь ОСББ "Зоря" 1 378,00 грн судового збору.

Суд зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою площею 0,38 га у м. Боярці по вул. Лінійній з 1968 року належить Житлово-будівельному кооперативу "Зоря" (далі - ЖБК "Зоря"), правонаступником якого є позивач - ОСББ "Зоря"; право постійного користування зазначеною земельною ділянкою у позивача припинено не було та у встановленому порядку земельну ділянку у нього не вилучено; спірна земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярки, зареєстрована у базі даних Державного земельного кадастру без відповідних правових підстав, її межі накладаються на земельну ділянку позивача, внаслідок чого порушено право ОСББ "Зоря" зареєструвати належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,38 га.

Припиняючи провадження у справі щодо ПрАТ "Іскра", суд виходив із того, що це товариство не є особою, уповноваженою на вчинення відповідних дій, які є предметом спору у цій справі.

Пропуску позовної давності місцевий господарський суд не установив.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 (судді: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Отрюх Б. В.) рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 скасовано у частині припинення провадження у справі № 911/82/17 в частині позову до ПрАТ "Іскра". Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ "Зоря" до ПрАТ "Іскра" відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 залишено без змін з тих самих підстав.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові до ПрАТ "Іскра", виходив із того, що ПрАТ "Іскра" не є особою, уповноваженою на вчинення дій, які є предметом спору у цій справі, а тому ПрАТ "Іскра" є неналежним відповідачем за заявленими позивачем вимогами, у зв'язку з чим суд першої інстанції, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог до визначених у позові відповідачів, повинен був відмовити у задоволенні позову до ПрАТ "Іскра", а не припиняти провадження у цій частині із посиланням на норми пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки ПрАТ "Іскра" у зазначеній справі є неналежним відповідачем.

Залишаючи без змін судове рішення у справі в частині задоволення позову, заявленого до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про безпідставність внесення до Державного земельного кадастру оспорюваних відомостей стосовно земельної ділянки комунальної власності.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ПрАТ "Іскра", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, а справу направити на новий розгляд. Підставами для скасування рішень у справі скаржник вважає порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 16, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 781, 125 Земельного кодексу України, статей 80, 81, 102 Господарського процесуального кодексу України, посилається на неврахування судами рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2005 у справі № 121/17-05, яке має преюдиціальне значення у цьому випадку; вважає, що висновок про накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, зроблено на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що внаслідок скасування запису у базі даних Державного земельного кадастру порушено його права як орендаря спірної земельної ділянки, водночас такого способу захисту не передбачено нормами законодавства, а підстав для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, наведених у статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", у цьому випадку немає. Скаржник також наголошує на пропуску позовної давності при зверненні із цим позовом.

3.2. Від ОСББ "Зоря" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач не погоджується із доводами, викладеними у касаційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить рішення і постанову у справі залишити без змін із мотивів, викладених у судових рішеннях, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

4.2. Ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору та скасовуючи реєстрацію спірної земельної ділянки у базі даних Державного земельного кадастру, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність порушеного права позивача та про обґрунтованість і необхідність задоволення позову, зверненого саме до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області як органу, уповноваженого на внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у зв'язку із неправомірністю внесення цим органом таких відомостей.

4.3. Однак наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій слід визнати передчасними з огляду на таке.

4.4. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 23.04.1968 № 260 затверджено ЖБК "Зоря" та закріплено за кооперативом земельну ділянку площею 0,38 га у м. Боярці по вул. Лінійній.

У 1997 році Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру "Київгеоінформатика" складено технічний звіт зі встановлення зовнішніх меж землекористування ЖБК "Зоря" у м. Боярці, до якого включено кадастровий план із зазначенням схеми, конфігурації і координат земельної ділянки, абрис ділянки із зазначенням її фактичних меж, долучено акт встановлення і погодження меж землекористування від 01.07.1997. Звіт підписано суміжними землекористувачами, представником Боярської міської ради і представником госпрозрахункового бюро.

Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 08.09.1997 № 344/1 передано у постійне користування ЖБК "Зоря" земельну ділянку площею 3 789,5 м2 у м. Боярці, по вул. Гоголя, 50а для обслуговування житлового будинку, в якому зазначено, що це рішення прийнято з урахуванням рішення Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 23.04.1968 № 260 і матеріалів інвентаризації, здійсненої Інститутом "Київгеоінформатика".

Рішенням Боярської міської ради від 15.12.2010 № 14/809 ОСББ "Зоря" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для встановлення фактичних розмірів і конфігурації земельної ділянки, зайнятої багатоквартирним жилим будинком, розташованим у м. Боярці по вул. Гоголя, 50а.

ОСББ "Зоря" як на підставу позову послалося на те, що у 2013 році об'єднання замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-сервіс Україна" технічну документацію із землеустрою для внесення відомостей про земельну ділянку ОСББ "Зоря" площею 0,38 га до електронної бази Державного земельного кадастру із присвоєнням їй кадастрового номера. Однак під час проведення геодезичних робіт виявлено, що межі суміжної земельної ділянки площею 1,2637 га по вул. Гоголя у м. Боярці Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярки, накладаються на земельну ділянку ОСББ "Зоря" площею 0,38 га.

25.02.2013 виконком Боярської міської ради надав відповідь на звернення ОСББ "Зоря" та повідомив, що за наявною у виконавчому комітеті Боярської міської ради інформацією територія земельної ділянки відповідно до представленого позивачем кадастрового плану меж земельної ділянки ОСББ "Зоря" охоплює в себе частину земельної ділянки, переданої у користування на умовах оренди терміном на 49 років юридичній особі - Відкритому акціонерному товариству "Іскра" (далі - ВАТ "Іскра") згідно з рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 12.05.1986 № 70 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2006.

За змістом листа виконавчого комітету Боярської міської ради від 15.04.2016 № 02-10/682 між Боярською міською радою та ВАТ "Іскра" договору оренди земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, розташованої по вул. Гоголя в м. Боярці укладено не було.

Згідно з пунктом 1.1 Статуту ОСББ "Зоря", затвердженого рішенням загальних зборів Кооперативу "Зоря" від 24.06.2005 № 43, перереєстрованого відповідно до рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 23.09.2005 № 105/4, державну реєстрацію змін до установчих документів якого проведено 03.10.2012 за № 1339105000400209, ОСББ "Зоря" створено власниками квартир і приміщень багатоквартирного будинку № 50а по вул. Гоголя у м. Боярці відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" шляхом перейменування ЖБК "Зоря" і є його правонаступником.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, накладаються на земельну ділянку позивача.

4.5. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами, позивач звернувся із позовом у цій справі до ПрАТ "Іскра" та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя в м. Боярці, що належить до комунальної власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" установлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 цього Закону унормовано відомості про земельні ділянки, за змістом якої до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно з частиною 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною 4 цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За змістом статті 16 зазначеного Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр" відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 цього Закону).

Отже, відносини у сфері державної реєстрації земельної ділянки виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

5.2. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

5.3. Як убачається із матеріалів справи, позивач обґрунтував свої позовні вимоги наявністю у нього права (постійного користування землею) на частину спірної земельної ділянки, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, і відсутністю, відповідно, права (у цьому випадку оренди) у ПрАТ "Іскра".

Однак ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що цей спір по суті є спором про право стосовно земельної ділянки (її частини), з приводу якої заявлено позов; правової оцінки наслідкам цього не надали та їх не дослідили і не з'ясували.

Водночас задовольняючи вимоги позову, зверненого до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, та скасовуючи реєстрацію у базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя у м. Боярці, що належить до комунальної власності, попередні судові інстанції не перевірили та не з'ясували, чи буде відновлено порушені права позивача у цьому випадку у разі задоволення такого позову за рахунок суб'єкта, уповноваженого на здійснення відповідних реєстраційних дій, з огляду на наявність між сторонами спору про право на спірну земельну ділянку (її частину); крім того, не дослідили, чи вплине вирішення цього спору на права власника такої землі.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 02.10.2018 у справі № 911/488/18, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Наведене узгоджується зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржені судові рішення у справі цим вимогам не відповідають.

Таким чином, суду для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін спору і, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.2. Ураховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Іскра" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі № 911/82/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак