Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.10.2022 року у справі №910/13391/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13391/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Ющенко М. А.,

позивача - Плаксін М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРІНТЕРБУД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (судді: Хрипун О. О. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 (суддя Гумега О. В. ) у справі

за позовом прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України) в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРІНТЕРБУД"

про стягнення 3 772 823, 72 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року військовий прокурор Криворізького гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРІНТЕРБУД" (далі - ТОВ "БК "Укрінтербуд") 3 772 823,72 грн за договором підряду від 27.12.2018 № 455/2018/455.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду від 27.12.2018, укладеним між ТОВ "БК "Укрінтербуд" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, оскільки за договором підряду відповідачеві сплачено кошти у сумі 3 772 823,72 грн, однак фактично роботи відповідачем не виконані, що підтверджується висновками комплексних судової будівельно-технічної та економічної експертиз (висновки експертів від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3-37), призначених в межах кримінального провадження № 42019041750000050, що завдало шкоди економічним інтересам держави та призвело до звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

1.3. Господарський суд міста Києва у підготовчому засіданні 22.03.2021 відповідно до інформації з реєстру встановив, що юридичну особу - Східне територіальне квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код 26614946) припинено 27.01.2021 на підставі рішення щодо реорганізації, і правонаступником Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління є Міністерство оборони України, який є єдиним позивачем у справі.

1.4. У відзиві на позовну заяву ТОВ "БК "Укрінтербуд", заперечуючи проти її задоволення, просило відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, вказуючи на те, що товариством належним чином виконані зобов`язання за договором, а висновки судових експертиз, на які посилався прокурор, є неналежними доказами і не повинні братися судом до уваги.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ТОВ "БК "Укрінтербуд" на користь Міністерства оборони України 3 772 823,72 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що висновками експертів від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37, які суд першої інстанції визнав належними, допустимими і достовірними доказами у справі, підтверджено безпідставне перерахування Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, правонаступником якого станом на час розгляду справи по суті є Міністерство оборони України, грошових коштів у розмірі 3 772 823,72 грн ТОВ "БК "Укрінтербуд" на фінансування будівельних робіт за договором підряду від 27.12.2018 № 455/2018/455 за будівельні роботи з капітального ремонту будівлі, які фактично проведені не були.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021, ТОВ "Укрінтербуд" у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Так, скаржник зазначає, що оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносин, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно перераховані (кошти за фактично невиконані відповідачем роботи), набуті відповідачем за наявності правової підстави, тому їх не може бути стягнуто (витребувано) на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції установив, що договір підряду було розірвано на підставі положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, встановивши розірвання договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком (авансом). Однак з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. З посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України апеляційний суд дійшов висновку, що особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій майно було набуто, згодом відпала.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування у цьому випадку положень статті 849 Цивільного кодексу України у сукупності з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак ТОВ "Укрінтербуд" вважає, що зазначені норми застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.2. Заявник касаційної скарги зазначає, що у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови щодо порушення з боку підрядника умов договору. Законність відмови замовника від договору на підставі зазначеної норми у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, однак не були враховані судами під час розгляду справи.

3.1.3. ТОВ "Укрінтербуд" наполягає на тому, що правовідносини сторін у цій справі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, який не враховано судами під час розгляду справи.

3.1.4. Обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Укрінтербуд" вважає, що оскільки існує різний підхід до застосування приписів частини 2 статті 849 та статті 1212 Цивільного кодексу України, то наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

3.1.5. ТОВ "Укрінтербуд", обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у сукупності норм частини 2 статті 849 та статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки існує різний підхід стосовно застосування цих норм.

3.1.6. Посилаючись як на підставу для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Укрінтербуд" акцентує увагу на ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73 74 76 77 79 86 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу.

Так, скаржник вважає, що суди надали перевагу доводам позивача, а в судових рішеннях не наведено відмови (неприйняття) доводів та доказів відповідача, оскільки суди не надали оцінки аргументам відповідача щодо належного виконання ним підрядних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а також суди не взяли до уваги той факт, що замовником прийнято без зауважень виконані відповідачем роботи на суму 6 172 103,24 грн, жодних зауважень з боку замовника не надходило. Тобто ТОВ "Укрінтербуд" стверджувало, що на виконання укладеного договору підряду товариство в повному обсязі та належним чином виконало роботи, які, в свою чергу, замовником були прийняті без зауважень та повністю оплачені.

Заявник касаційної скарги також зауважує, що суди попередніх інстанцій безпідставно і необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельної експертизи, та, відхиляючи таке клопотання товариства (заявлялося як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції), суди обох інстанцій не врахували, що висновки експертиз від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37 не відображають реальний стан об`єкта.

ТОВ "Укрінтербуд" у касаційні скарзі до подання уточненої редакції касаційної скарги також вказувало на неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції скаржника про розгляд справи 10.05.2022.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить поновити строк на подання відзиву, пропущений у зв`язку із значним навантаженням військової прокуратури для виконання конституційних функцій у районі бойових дій, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, акцентуючи увагу на встановлені судами всіх обставин справи щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, що підтверджується також висновками судових експертиз, проведених у межах кримінального провадження.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.12.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (правонаступником якого станом на час розгляду справи по суті є Міністерство оборони України) (замовник) та ТОВ "БК "Укрінтербуд" (генпідрядник) укладено договір підряду № 455/2018/455, на умовах якого генпідрядник зобов`язався у строк до 31.12.2019 виконати роботи з реконструкції об`єкта та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт).

У договорі сторонами передбачено, зокрема, такі умови:

- відповідно до пункту 1.3 договору кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт викладено у додатку 1 до договору;

- генпідрядник зобов`язаний у строки, встановлені договором, виконати передбачені цим договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва, проектній документації та умовам договору (пункт 2.1, підпункт 6.3.2 договору);

- договірна ціна становить 24 206 000,01 грн, є твердою, складається генпідрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві (пункти 3.1, 3.2 договору);

- термін завершення робіт на об`єкті - не пізніше 31.12.2019 (пункт 5.1 договору). У подальшому на підставі пункту 1.4 додаткової угоди від 14.03.2019 № 2 до договору термін завершення робіт на об`єкті був визначений не пізніше 30.09.2020 року.

Додатком 3 до договору є календарний графік виконання робіт на 2018- 2019 роки, в якому зазначені усі роботи, які необхідно виконати на об`єкті протягом відповідного етапу, та строки їх виконання.

Суди установили, що у пункті 5.2 договору сторони погодили порядок приймання-передачі виконаних робіт.

Так, за змістом підпунктів 5.2.1, 5.2.2 договору приймання-передача виконаних робіт на об`єкті здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів, якими регламентовано прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію. Якщо при здійсненні будівництва об`єкта, при введенні його в експлуатацію чи передачі замовнику виникнуть зауваження до стану (якості) робіт на об`єкті, сторони зобов`язані скласти акт виявлених недоліків та дефектів з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків (недоробок і порушень) та строків щодо їх усунення.

Передача виконаних робіт по об`єкту генпідрядником та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість будівельних робіт та витрат (форма № КБ-2В, № КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем тощо (підпункт 5.2.4 договору).

Згідно з підпунктами 5.2.5 та 5.2.6 договору недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі їх приймання-передачі та при введенні об`єкта в експлуатацію, які виникли з вини генпідрядника, повинні бути усунуті генпідрядником протягом строків, визначених комісією, яка приймає об`єкт. У разі відмови генпідрядника усунути такі недоліки, замовник може усунути їх самостійно або із залученням третіх осіб. При цьому витрати, пов`язані з усуненням недоліків, компенсуються генпідрядником протягом 5-ти календарних днів з дня пред`явлення замовником письмової вимоги до генпідрядника. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені генпідрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитися від приймання об`єкта та вимагати компенсації збитків.

У пункті 4.1 договору сторони погодили порядок здійснення оплати за виконані роботи та передбачили, що розрахунки за виконані роботи на об`єкті проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (п. 4.1.1). Після виконання генпідрядником робіт на об`єкті (повністю або частково) та надання замовнику документів, зазначених в підпункті 4.1.1 договору, замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовам договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються генпідряднику для усунення зауважень та коригування (підпункт 4.1.2). Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються генпідрядником, погоджуються інженером з технічного нагляду та передаються замовнику, який зобов`язаний протягом 3-х (трьох) календарних днів після отримання цих документів приступити до їх перевірки та приймання виконаних робіт (підпункт 4.1.3). У разі виявлення невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що генпідрядник повідомляється письмово (підпункт 4.1.4). У разі виявлення у розрахунках за виконані роботи (форма № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та форма № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню замовником, про що генпідрядник повідомляється письмово (підпункт 4.1.5). Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об`єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам договору (п. 4.1.6). Проміжні платежі за фактично виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг (підпункт 4.1.7).

Відповідно до підпунктів 5.6.2, 6.3.16, 6.2.4 договору генпідрядник зобов`язаний інформувати замовника, зокрема, про виконання робіт, наявність обставин, що перешкоджають їх виконанню, сприяють погіршенню якості робіт, а також про заходи, необхідні для їх усунення. Замовник, зі свого боку, має право вимагати від генпідрядника своєчасного та якісного виконання робіт на об`єкті, передачі об`єкта відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з підпунктом 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши генпідрядника (цінний лист із описом вкладення) за 10 календарних днів до дати розірвання, зокрема, у разі, якщо генпідрядник більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів порушив строк завершення виконання робіт, визначений у підпункті 5.1.1 договору.

Договір вважається розірваним в односторонньому порядку через 10 днів з моменту відправлення замовником на адресу генпідрядника повідомлення, зазначеного в підпункті 6.2.1 договору (підпункт 11.9 договору).

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що 28.11.2019 згідно з повідомленням № 516/3/5248 замовник відповідно до положень чинного законодавства та підпункту 6.2.1 договору повідомив генпідрядника про розірвання договору в односторонньому порядку з 09.12.2019, зазначивши про порушення генпідрядником строків виконання робіт.

Факт розірвання договору з 09.12.2019 сторонами не заперечувався та не спростовувався.

4.5. Суди попередніх інстанцій також установили, що на виконання умов договору генпідрядником були оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 на загальну суму 6 172 103,24 грн були підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками замовника та генпідрядника.

При цьому суди установили, що на виконання підпункту 4.1.1 договору замовник здійснив оплату робіт на об`єкті на підставі актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму 6 172 103,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

4.6. Суд першої інстанції, рішення якого про задоволення позову залишено без змін судом апеляційної інстанції, установив, що, як свідчать матеріали справи, в межах кримінального провадження № 42019041750000050 від 17.05.2019 було призначено судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення яких було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ.

Згідно із висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 07.06.2019 № 32-19 фактична вартість виконаних робіт на об`єкті на момент дослідження 17.05.2019 становить 60 097 грн. Фактично виконані ТОВ "БК "Укрінтербуд" будівельні роботи на об`єкті становлять 60 097 грн. Заявлені в актах приймання виконаних робіт № 1 за березень та № 2 за квітень 2019 року вартість виконаних будівельних робіт становить 1 406 294,5 грн, що на 1 346 197,50 грн більше фактично виконаних.

На підставі постанови від 14.02.2020 у межах кримінального провадження була проведена будівельно-технічна експертиза, оформлена висновком експерта від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47, та економічна експертиза, оформлена висновком експерта від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37.

У висновку експерта від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 встановлено, зокрема різницю між фактичною вартістю виконаних робіт згідно із договором та актами приймання виконаних будівельних робіт, а висновком експерта від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37 встановлено, що в обсязі наданих на дослідження документів документально підтверджується надлишкове перерахування Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням ТОВ "БК "Укрінтербуд" грошових коштів у сумі 3 772 823,72 грн на фінансування будівельних робіт за договором підряду від 27.12.2018 № 455/2018/455.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання ТОВ "БК "Укрінтербуд" на те, що висновки судових експертиз є неналежними доказами, зазначивши, зокрема, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені у висновках експертів 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37. ТОВ "БК "Укрінтербуд" не доведено, що висновки експертів є неповними чи неясними, або наявні обґрунтовані сумніви в їх правильності.

4.8. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про стягнення з ТОВ "БК "Укрінтербуд" 3 772 823,72 грн, сплачених за договором підряду від 27.12.2018 № 455/2018/455 за роботи, які фактично відповідачем не виконані, що підтверджується висновками комплексних судової будівельно-технічної та економічної експертиз (висновки експертів від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3-37), призначених в межах кримінального провадження № 42019041750000050.

4.9. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якою у свою чергу передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суди попередніх інстанцій установили, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини 1 статті 853 зазначеного Кодексу замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 525 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.10. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про підтвердження матеріалами справи вимог прокурора та наявність правових підстав для стягнення грошових коштів з ТОВ "БК "Укрінтербуд" 3 772 823,72 грн, сплачених за договором підряду за роботи, які фактично відповідачем не виконані, що підтверджується, зокрема, висновками комплексних судової будівельно-технічної та економічної експертиз, призначених в межах кримінального провадження.

4.11. При цьому за змістом частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як вже зазначалося, судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з повідомленням від 28.11.2019 № 516/3/5248 замовник відповідно до положень чинного законодавства та підпункту 6.2.1 договору повідомив генпідрядника про розірвання договору в односторонньому порядку з 09.12.2019, зазначивши про порушення генпідрядником строків виконання робіт та про розірвання договору з 09.12.2019, що сторонами не заперечувалося та не спростовувалося під час розгляду справи.

Згідно із частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Водночас, як зазначено судом апеляційної інстанції, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позову, дійшов висновку про можливе застосування до спірних правовідносин положення статті 849 в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

4.12. Як вже зазначалося, ТОВ "БК "Укрінтербуд" у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі, посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що, дійшовши висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення статті 849 в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

4.13. Так, у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" про стягнення 200 000,00 грн авансового платежу за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 03.08.2016 № 03-08/16-ТФП2-ЗРГ, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, зазначив таке:

"… у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

… Для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, за вимогами ТОВ "БК "Укрбудінвест" про стягнення з ТОВ "Зорг Біогаз Україна" 200 000,00 грн авансового платежу за договором, заявлених позивачем саме на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, необхідно з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).

Суди мають надати належну оцінку листу ТОВ "БК "Укрбудінвест" від 23.07.2018 № 23/07-1 та з`ясувати, чи є зазначений лист відмовою замовника від договору підряду, здійсненою ним у порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, положення якої визначено як підставу позову, з урахуванням умов договору, а отже і правову природу заявленої до стягнення суми (збитки чи безпідставно збережене майно).

… умови договору суди залишили поза увагою, відповідних обставин не з`ясовували, як і не з`ясували питання про дотримання замовником умов договору (пункт 5.1) щодо надання вихідних даних для початку робіт, отже і наявності правових підстав у замовника для відмови від договору та стягнення збитків відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, в порядку якої заявлено позовні вимоги".

Отже, у справі № 910/2051/19, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав на необхідність дослідження судами обставин справи, зокрема, щодо здійснення замовником робіт відмови від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені відповідні позовні вимоги, та правової природи спірної суми, заявленої до стягнення.

У той же час у справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення грошових коштів, сплачених на виконання договору підряду за роботи, які фактично не виконані підрядником відповідно до умов договору, факт припинення якого з 09.12.2019 (на підставі повідомлення замовника) не заперечувався і не спростовувався сторонами.

4.14. У справі № 922/3961/20 (постанова Верховного Суду від 02.02.2022, на неврахування якої посилався скаржник) предметом розгляду були вимоги Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект" про розірвання укладеного між сторонами договір про спільне будівництво багатоповерхових житлових будинків.

У справі № 911/1433/18 (постанова Верховного Суду від 13.09.2019) предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмир" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору підряду, оформлено листом відповідача.

У справі № 915/212/20 (постанова Верховного Суду від 18.11.2021) предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України та Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання недійсним правочину від 12.12.2019 про розірвання договору підряду з будівництва причалу, визнання незаконними вимог щодо гарантії повернення авансового платежу та банківської гарантії та визнання відсутнім у відповідача права на отримання грошових коштів на підставі гарантії повернення авансового платежу банківської гарантії.

У той же час у справі, яка розглядається, предмет позову стосується стягнення з генпідрядника грошових коштів, сплачених на виконання договору підряду за роботи, які фактично ним не виконані, а факт припинення договору підряду (на підставі повідомлення замовника) не заперечувався і не спростовувався сторонами та не був предметом судового розгляду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.15. З приводу наведеної заявником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судові рішення у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки у справах, які наведені заявником касаційної скарги, предметом розгляду були вимоги щодо законності (чи навпаки) односторонньої відмови замовника за договором підряду від договору, у той час як у справі, яка розглядається, предметом позову були вимоги про стягнення з підрядника грошових коштів, сплачених на виконання договору підряду за роботи, які фактично ним не виконані, а факт припинення договору підряду (на підставі відповідного повідомлення замовника) не заперечувався і не спростовувався сторонами та не був предметом судового розгляду.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "БК "Укрінтербуд" в частині зазначеної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.16. Як вже зазначалося, ТОВ "БК "Укрінтербуд", оскаржуючи судові рішення у справі № 910/13391/20 з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "БК "Укрінтербуд" зазначило про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, не навівши при цьому вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в зазначеній скаржником постанові, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), а тому підстави для задоволення касаційної скарги в цій частині вимог відсутні.

4.17. Щодо підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування у сукупності норм частини 2 статті 849 та статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки існує різний підхід стосовно застосування цих норм, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду, у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила, що:

"6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено таке:

"… 108. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

109. Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору в силу його п.13.6, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов`язок генпідрядника повернути невикористану суму авансу, обов`язок замовника оплатити виконані роботи).

110. ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст. 1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору.

111. Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (п.6.9).

Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У пунктах 6.7- 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначено, що:

"6.7. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

6.8. Попередні судові інстанції не встановили, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від Договору або що Договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

6.9. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

6.10. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося".

4.18. Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зроблено висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України під час вирішення спорів про стягнення грошових коштів після закінчення строку дії договору, односторонньої відмови від договору або розірвання такого договору.

При цьому у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зроблено висновок щодо застосування положень статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України, та з урахуванням, зокрема, правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, зазначено, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, які залишилися невиконаними, а тому існування договірних правовідносин виключає можливість застосування до таких правовідносин частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

4.19. Як вже зазначалося, у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили і такі обставини не заперечувалися сторонами, згідно з повідомленням від 28.11.2019 № 516/3/5248 замовник відповідно до статей 218 219 222 Господарського кодексу України, статей 526 651 653 654 Цивільного кодексу України, пункту 6.2.1 договору повідомив генпідрядника про розірвання договору в односторонньому порядку з 09.12.2019. Факт розірвання договору з 09.12.2019 сторонами не спростовано.

При цьому, як установили суди, ТОВ "БК "Укрінтербуд" не надало доказів на підтвердження того, що після розірвання договору (з 09.12.2019) товариство продовжувало будівельні роботи на об`єкті з метою виконання всіх своїх зобов`язань за договором і для повного усунення недоліків у виконаних роботах. Натомість згідно з наказом Міністра оборони України від 10.08.2020 № 275 для закінчення ремонтно-будівельних робіт об`єкт було передано на баланс військової частини НОМЕР_1 , якою проведено закупівлю матеріальних засобів, устаткування для закінчення ремонтно-будівельних робіт та провела будівельні роботи на об`єкті.

Таким чином, з 09.12.2019 між сторонами перестали існувати договірні правовідносини внаслідок розірвання договору, будівельні роботи відповідачем не проводилися, зобов`язальні правовідносини не існували, а тому до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної у справі постанови, суд апеляційної інстанції, виходячи із встановлених обставин щодо розірвання договору підряду, вказав про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 849, якою передбачені права замовника під час виконання роботи, зокрема щодо відмови від договору, в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачена можливість заявлення вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, зокрема відпадіння достатньої правової підстави (розірвання договору).

Наведене свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах і здійснене судами у справі № 910/13391/20 правозастосування повністю відповідає такому висновку.

Пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "БК "Укрінтербуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/13391/20, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

4.20. Крім того, касаційне провадження у справі № 910/13391/20 було відкрито також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 зазначеної норми передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, передбаченому, зокрема, у пункті 4, а саме якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги щодо цієї підстави касаційного оскарження зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про призначення у цій справі судової будівельної експертизи та невзяття судами до уваги посилань ТОВ "БК "Укрінтербуд" на те, що висновки експертиз від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37 не відображають реальний стан об`єкта.

Суди попередніх інстанцій установили, що у межах кримінального провадження проведені будівельно-технічна експертиза, оформлена висновком експерта від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47, та економічна експертиза, оформлена висновком експерта від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37.

За змістом частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до cтатті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Суд апеляційної інстанції установив, що отримані в межах кримінального провадження висновки експертів від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37 були оцінені місцевим господарським судом під час розгляду справи у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76- 79 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що висновки стосовно прийняття висновку судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження як належного, допустимого і достовірного доказу при розгляді подібних справ, Верховний Суд дійшов у постановах від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, від 28.03.2018 у справі № 911/1529/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв доводи ТОВ "БК "Укрінтербуд" стосовно того, що висновки експертів від 19.06.2020 № 19/104-10/4/47 та від 26.06.2020 № 19/104-10/3/37 не є належними доказами у справі, вказавши на наявність в матеріалах справи інших доказів та недоведення відповідачем своїх доводів, оскільки ТОВ "БК "Укрінтербуд" не надало жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені у зазначених висновках судових експертів, та не доведено, що висновки експертів є неповними чи неясними, або наявні обґрунтовані сумніви у їх правильності.

Отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що у цьому випадку відсутні у сукупності умови, визначені статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для призначення експертизи у справі.

4.21. Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на надання судами переваги доводам прокурора та залишення поза увагою аргументів та доказів відповідача, то колегія суддів зазначає таке.

У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункти 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань ТОВ "Укрінтербуд" у касаційні скарзі до подання нової редакції касаційної скарги на неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції скаржника про розгляд справи 10.05.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційне провадження у справі було відкрито згідно з ухвалою від 26.07.2021, а матеріалами справи спростовуються доводи товариства про неповідомлення його про судове засідання, призначене на 10.05.2022.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "БК "Укрінтербуд" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/13391/20, відкрите з підстав, передбачених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/13391/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак