Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.04.2019 року у справі №905/684/17
Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №905/684/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/684/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018

(головуючий суддя Білоусова Я.О., судді Пуль О.А., Фоміна В.О.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2018

(суддя Зекунов Е.В.)

у справі №905/684/17

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Завод обважнювачів"

про стягнення 208 629,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2017 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (далі - ПАТ "Завод обважнювачів") про стягнення 208 629,64 грн інфляційних втрат та 3% річних.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2003, про стягнення з ПАТ "Завод обважнювачів" на користь ДК "Газ України" 192 633,83 грн - боргу, 46 246,65 грн - інфляційних втрат, 14 122,06 грн - пені, 4 778,13 грн - 3% річних, 1 700 грн - держмита та 118 грн - витрат на забезпечення судового процесу.

Позивач вказує на те, що рішення на теперішній час не виконано, тому наявні підстави для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 17 337,04 грн за період прострочення з 24.03.2014 по 23.03.2017, інфляційних втрат у розмірі 191 292,60 грн за період прострочення з квітня 2014 року по лютий 2017 року.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2003, позовні вимоги ДК "Газ Україна" до ВАТ "Завод обважнювачів" про стягнення 405 423,88 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 192 633,83 грн боргу, 46246,65 грн інфляційних втрат, 14 122,06 грн пені, 4 778,13 грн 3% річних, 1 700,00 грн витрат на держмито та 118,00 грн витрат на забезпечення судового процесу.

2.2. 24.03.2003 між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" (кредитором) та ВАТ "Завод обважнювачів" (новим кредитором) укладено угоду про уступку вимоги №13/03, відповідно до якої кредитор уступає, а новий кредитор набуває право вимоги до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за угодою про уступку вимоги №3/03 від 14.03.2003 між ВАТ "Сумигаз" і ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед", договором №06/02-999 від 24.07.2002 на транспортування природного газу, укладеного між ТОВ "Чернігівгаз" і ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". За цією угодою новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати послуг за транспортування природного газу в сумі 180 424,89 грн за договором на транспортування природного газу, укладеного між ТОВ "Чернігівгаз" і ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

2.3. З метою врегулювання відносин позивача та відповідача, сторони дійшли згоди укласти мирову угоду та звернулись до Господарського суду Донецької області з заявою №31/10-4982 від 09.07.2003 про затвердження мирової угоди.

Відповідно до мирової угоди від 08.07.2003 сторони домовились про таке:

"1. Господарським судом Донецької області прийнято рішення від 25.02.2003 по справі №23/689 за позовом ДК "Газ України" до Заводу обважнювачів. Відповідно до рішення з Заводу обважнювачів має бути стягнуто 257 780,67 грн боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання договору №10/16-337 від 14.03.2000, а саме: 192 633,83 грн - основний борг, 14 122,06 грн - пеня, 4 778,13 грн - річні, 46 246,65 грн - збитки від інфляції, 1 700,00 витрат на держмито, 118,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Основний борг Заводу обважнювачів по зазначеному в п. 1 цієї Мирової угоди договору становить 12 206,94 грн.

3. ДК "Газ України" має заборгованість перед Заводом обважнювачів відповідно до договору про уступку права вимоги від 14.03.2003 №3/03 в розмірі 180 424,89 грн.

4. Станом на 08.07.2003 сторони підтверджують розмір взаємної заборгованості, зазначений в п.п. 2, 3 цієї Мирової угоди.

5. Враховуючи наведене, сторони дійшли згоди про погашення взаємних вимог по рішенню Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689 та договору про уступку права вимоги від 24.03.03 №13/03 в розмірі, що дорівнює сумі залишку основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат по рішенню суду від 25.02.2003 по справі №23/689 та складає 79 171,78 грн.

6. Ця мирова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та затвердження господарським судом.

7. Сторони домовились, що всі права та обов'язки, які ґрунтуються на даній угоді, зберігають свою дію для правонаступників".

2.4. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2003 у справі № 23/689 затверджено мирову угоду, укладену на стадії виконання рішення між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Завод обважнювачів", відповідно до якої сторони дійшли згоди про погашення взаємних вимог за рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689 та договору про уступку права вимоги від 24.03.2003 №13/03 у розмірі, що дорівнює сумі залишку основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат за рішенням суду та складає 79 171,78 грн.

2.5. 09.06.2003 між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" (кредитором) та ВАТ "Завод обважнювачів" (новим кредитором) укладено угоду про розірвання угоди №13/03 від 24.03.2003 про уступку вимоги між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" та ВАТ "Завод обважнювачів".

2.6. 31.10.2003 між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" (кредитором) та Комунальним підприємством теплозабезпечення м. Коростень (новим кредитором) укладено угоду про уступку вимоги №4/10, відповідно до якої кредитор уступає, а новий кредитор набуває право вимоги першого до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за угодою про уступку вимоги №3/03 від 14.03.2003 між ВАТ "Сумигаз" і ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" про уступку з боку ВАТ "Сумигаз" на користь кредитора права вимоги до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за транспортування природного газу за договором №06/02-999 від 24.07.2002 на транспортування природного газу. За цією угодою новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати послуг за транспортування природного газу в сумі 180 000,00 грн за договором на транспортування природного газу №06/02-999 від 24.07.2002.

2.7. Доказів погашення суми основного боргу у розмірі 12 206,94 грн матеріали справи не містять.

2.8. 18.12.2017 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів відповідача у зв'язку зі зміною повного та скороченого найменування з Публічного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" на Приватне акціонерне товариство "Завод обважнювачів".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 13 червня 2017 року рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 191 292,60 грн інфляційних, 17 337,04 грн 3% річних.

3.2. 11 вересня 2017 року постановою Донецького апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.3. Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2017 скасовано, справу №905/684/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанції не встановили юридичну природу правовідносин, які виникли між сторонами, наявність або відсутність боргу ПАТ "Завод обважнювачів" перед позивачем.

3.4. 17 липня 2018 року рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Завод обважнювачів" на користь ДАК "Газ України" 3% річних у розмірі 1 098,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 121,95 грн. Здійснено розподіл судового збору.

3.5. 20 грудня 2018 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 в частині відмови Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" 179 170,65 грн інфляційних та 16 238,42 грн 3% річних залишено без змін.

3.6. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що частина суми основного боргу у розмірі 180 000,00 грн відповідача перед позивачем була погашена після затвердження 04.11.2003 судом мирової угоди, а залишок основного боргу за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору №10/16-337 від 14.03.2000, станом на час розгляду справи №905/684/17 складає 12 206,94 грн.

Отже, господарські суди на підставі ст. 625 ЦК України та з урахуванням того, що залишок непогашеної суми основного боргу складає 12 206,94 грн, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по лютий 2017 року в розмірі 12 121,95 грн та 3% річних за період з 24.03.2014 по 23.03.2017 у розмірі 1 098,62 грн.

Крім того, суди дійшли висновку, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, 3% річних стягуються за кожний день прострочки виконання грошового зобов'язання, інфляційні нарахування - за кожний повний місяць такої прострочки.

Відтак, позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов'язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов'язання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 11 січня 2019 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2018 в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача 179 170,65 грн інфляційних втрат та 16 238,42 грн 3% річних. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 179 170,65 грн інфляційних втрат та 16 238,42 грн 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 залишити без змін.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Зобов'язання за договором не було виконане, тому позивач звернувся з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму 192 633,83 грн основного боргу, обґрунтовуючи його тим, що сам факт укладання мирової угоди між позивачем та відповідачем щодо порядку виконання рішення господарського суду про стягнення основного боргу за договором жодним чином не змінює юридичну природу заборгованості, а є виключно процедурним актом, відповідно до якого встановлені конкретні періоди часу, протягом яких боржнику надано право здійснити оплату без настання для нього негативних наслідків у вигляді примусових заходів щодо стягнення боргу із залученням виконавчої служби.

У цьому зв'язку скаржник послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7 та постанови Вищого господарського суду України.

4.2.2. Позивач вважає, що мирова угода, затверджена на стадії виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України (в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди у вказаній справі №23/689) спрямована виключно на виконання рішення суду, не є правочином (угодою) у цивільно-правовому розумінні, як наслідок, не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

4.2.3. Крім того, скаржник звертає увагу, що під час розгляду справи відповідач жодним чином, крім просто заперечення наявності заборгованості, не надав інформації про факт погашення боргу або про дату документу, який би містив підтвердження виконання такого зобов'язання зарахуванням, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання рішення суду належним чином чи закриття у зв'язку з цим виконавчого провадження.

Отже, висновки суду про припинення зобов'язань між сторонами шляхом укладення мирової угоди про порядок виконання рішення суду зарахуванням однорідних вимог за відсутності доказів зарахування є передчасними.

4.3. Відзив від відповідача у справі до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689 в частині стягнення з нього суми основного боргу.

5.2.2. Судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 098,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 121,95 грн не оскаржуються.

З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 179 170,65 грн інфляційних втрат та 16 238,42 грн 3% річних.

5.2.3. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.2.4. Верховний Суд вбачає, що позивач, звертаючись з позовом, зазначив, що сума заборгованості відповідача за спожитий природний газ за договором №10/16-337 від 14.03.2000 залишилась незмінною з моменту прийняття рішення Господарського суду Донецької області від 03.06.2003 по справі №23/689 та складає 192 633,83 грн.

В свою чергу відповідач заперечив щодо наявності такої заборгованості в повному обсязі та зазначив, що рішення у справі №23/689 було прийнято у 2003 році, внаслідок чого у нього відсутні первинні документи, які були пов'язані з його виконанням, через збіг строку зберігання цих документів.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Господарські суди врахували наведені вимоги ГПК України і відхилили наведені заперечення відповідача щодо відсутності у нього первинних документів, пов'язаних з виконання рішення суду від 03.06.2003, оскільки неможливість підтвердження факту погашення заборгованості не може розцінюватись судом як доказ її фактичної відсутності.

5.2.5. Водночас господарські суди врахували як доказ наявної заборгованості відповідача подану сторонами у справі укладену та затверджену судом мирову угоду від 08.07.2003, в якій сторони на той час зафіксували, що сума основного боргу відповідача за рішенням від 25.02.2003 по справі №23/689 становить 12 206,94 грн.

Отже, оскільки з моменту прийняття рішення у справі Господарського суду Донецької області від 25.02.2003 у справі №23/689 та на час звернення позивача з позовом у цій справі минуло більше 14 років, наявність заперечень відповідача щодо наявності такої заборгованості взагалі, суди з урахуванням умов укладеної сторонами мирової угоди від 08.07.2003 встановили, що доказів погашення суми основного боргу у розмірі 12 206,94 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що залишок непогашеної суми основного боргу складає 12 206,94 грн, господарські суди, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшли цілком обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по лютий 2017 року в розмірі 12 121,95 грн та 3% річних за період з 24.03.2014 по 23.03.2017 у розмірі 1 098,62 грн.

5.2.6. Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7.

Так, у зазначеній постанові викладено позицію, що мирова угода на стадії виконання судового рішення, не може вважатись правочином у цивільно-правовому розумінні, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення. Укладена між сторонами у справі та затверджена судом мирова угода не є новацією в розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди зобов'язання відповідача оплатити поставлений позивачем природний газ не було замінено на будь-яке інше зобов'язання, умов про припинення первісного зобов'язання, що виникло за договором купівлю-продаж природного газу мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні ст. 604 ЦК України.

Відповідна позиція також викладена у постановах Вищого господарського суду України, на які є посилання у касаційній скарзі.

Водночас у справі №905/684/17 господарські суди не вважали укладену сторонами мирову угоду новацією в розумінні ст. 604 ЦК України, а посилання судів у рішеннях, що є предметом оскарження, на мирову угоду здійснюється лише в контексті встановлення доказу наявної заборгованості відповідача у розмірі 12 206,94 грн.

5.2.7. Отже, попередні судові інстанції, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 526, 59, 611, 625 ЦК України, та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 179 170,65 грн інфляційних втрат та 16 238,42 грн 3% річних.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову у зазначеній частині та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 179 170,65 грн інфляційних втрат та 16 238,42 грн 3% річних обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення, а рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2018 у справі №905/684/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко