Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.04.2015 року у справі №922/2644/14
Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №922/2644/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2644/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Продукт",

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 (головуючий суддя - Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І. і Слободін М.М.)

у справі № 922/2644/14

за позовом територіального відділення АМК

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Продукт" (далі - Товариство)

про стягнення 136 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2015 (головуючий суддя - Аюпова Р.М., судді: Калініченко Н.В. і Лаврова Л.С.): заяву Товариства про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ від 12.03.2015, виданий на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 у справі № 922/2644/14 про стягнення з Товариства на користь державного бюджету України 68 000 грн. штрафу та 68 000 грн. пені.

Територіальне відділення АМК оскаржило згадану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 апеляційну скаргу повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: територіальним відділенням АМК був суттєво пропущений встановлений законом строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2015 - більше, ніж на два роки, при встановленому законом п'ятиденному строку оскарження; клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги не містить зазначення жодних поважних причин пропуску строку; правові підстави для задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.

У касаційній скарзі, зазначаючи, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 42, 129 Конституції України, статей 53, 87 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, територіальне відділення АМК просить суд касаційної інстанції: скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2017; справу №922/2644/14 передати до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно з доводами територіального відділення АМК , викладеними у касаційній скарзі:

- у ході проведення виконавчих дій наказ від 12.03.2015 у справі №922/2644/14 було втрачено при пересилці;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви територіального відділення АМК про видачу дублікату наказу від 12.03.2015 у справі №922/2644/14 з посиланням на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.2015 у цій справі, якою визнано наказ таким, що не підлягає виконанню;

- наказ господарського суду Харківської області від 12.03.2015 №922/2644/14 до територіального відділення АМК не надходив та до виконання не надсилався, тому про його недійсність у відповідності до ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2015 йому стало відомо у судовому засіданні 09.10.2017;

- відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

- за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен має право на справедливий…розгляд його справи …судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру";

- аргументом суду апеляційної інстанції для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження було те, що "представник Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 11.06.2015 був присутнім у судовому засіданні". Норму статті 87 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не можна тлумачити як таку, що передбачає відсутність у суду обов'язку направлення сторонам, які були присутні в судовому засіданні, копії судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство посилається на незаконність та безпідставність касаційної скарги і законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду й просить останню залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до аргументів, викладених у відзиві на касаційну скаргу:

- представник територіального відділення АМК був присутній під час судового засідання, яке відбулося 11.06.2015;

- територіальним відділенням АМК після спливу більше ніж двох років не обґрунтовано, що стало на заваді та перешкоджало вчасному зверненню до суду для апеляційного оскарження ухвали місцевого господарського суду від 11.06.2015;

- касаційна скарга підписана не уповноваженою на це особою, яка не додала до касаційної скарги оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Розгляд касаційної скарги територіального відділення АМК здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У червні 2014 року територіальне відділення АМК звернулося з позовом про стягнення з Товариства 68 000грн. штрафу та 68 000 грн. пені за відповідні періоди, що зазначені позивачем у розрахунку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 у справі №922/2644/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015: позов задоволено; стягнуто з Товариства в доход державного бюджету України 68 000 грн. штрафу та 68 000 грн. пені.

12.03.2015 на виконання згаданого рішення суду, яке набрало законної сили, видано відповідні накази.

02.06.2015 Товариство звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015 у справі №922/4749/13, яке набрало законної сили, за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами, визнано недійсним рішення територіального відділення АМК про накладення штрафу та пені, на підставі якого винесено рішення у даній справі, просило суд визнати наказ у справі № 922/2644/14 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2015: заяву Товариства про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ від 12.03.2015, виданий на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 у справі № 922/2644/14.

03.11.2017 територіальне відділення АМК звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило згадану ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

До апеляційної скарги заявник додав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи його, заявник посилався на те, що: оскаржувана ухвала не була надіслана на його адресу; стягувачем було втрачено судовий наказ при пересилці; у 2017 році місцевим господарським судом було відмовлено стягувачу у видачі дублікату наказу з посиланням на оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду від 11.06.2015.

Повертаючи апеляційну скаргу територіального відділення АМК на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2015 на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення клопотання заявника про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з такого: територіальним відділенням АМК був суттєво пропущений встановлений законом строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2015 - більше, ніж на два роки, при встановленому законом п'ятиденному строку оскарження; клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги не містить зазначення жодних поважних причин пропуску строку; судом апеляційної інстанції відхилені доводи позивача стосовно того, що ухвала місцевого господарського суду від 11.06.2015 не була надіслана на його адресу, оскільки представник територіального відділення АМК 11.06.2015 був присутній в судовому засіданні господарського суду Харківської області, в якому була проголошена оскаржувана ухвала; згідно з даними Державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 11.06.2015 направлена судом до Реєстру 17.06.2015 та оприлюднена в Реєстрі 22.06.2015; на оригіналі примірника оскаржуваної ухвали суду, який наявний у матеріалах справи, міститься штамп суду з відміткою про відправку документа, дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України та є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам; обставини стосовно того, що після винесення оскаржуваної ухвали стягувачем було втрачено судовий наказ при пересилці, а у 2017 році судом стягувачу було відмовлено у видачі дублікату наказу із посиланням на оскаржувану ухвалу, не є такими, які можуть бути визнані поважними при вирішенні питання про поновлення строку оскарження, оскільки ці обставини мали місце через тривалий час (більше ніж 2 роки) після ухвалення оскаржуваної ухвали та й взагалі безпосередньо не впливали на можливість стягувача подати апеляційну скаргу.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода територіального відділення АМК з ухвалою апеляційного господарського суду від 10.11.2017 про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017:

- апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення (стаття 93);

- за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 53);

- апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про поновлення цього строку відхилено (пункт 4 частини першої статті 97).

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали з огляду на наведені законодавчі приписи та з'ясувавши факт подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду із значним пропущенням (більше двох років) встановленого для цього строку і відсутність поважних причин такого пропущення, дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для поновлення даного строку і необхідність повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Аргументи скаржника стосовно того, що у ході проведення виконавчих дій наказ від 12.03.2015 у справі №922/2644/14 було втрачено при пересилці та що ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви територіального відділення АМК про видачу дублікату наказу від 12.03.2015 у справі №922/2644/14 з посиланням на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.2015 у цій справі, якою визнано наказ таким, що не підлягає виконанню, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, оскільки наведені обставини не перешкоджали позивачу подати у встановлені процесуальним законом строки апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 11.06.2015, при винесенні якої судом був присутній представник позивача.

Посилання у касаційній скарзі на те, що наказ господарського суду Харківської області від 12.03.2015 №922/2644/14 до територіального відділення АМК не надходив та до виконання не надсилався, тому про його недійсність у відповідності до ухвали господарського суду Харківської області від 11.06.2015 йому стало відомо у судовому засіданні 09.10.2017, не беруться Касаційним господарським судом до уваги, оскільки, як вже було зазначено, 11.06.2015 при винесенні ухвали господарським судом Харківської області був присутній представник територіального відділення АМК, який, таким чином, не міг не бути не обізнаний з даною ухвалою.

Аргумент касаційної скарги стосовно того, що норму статті 87 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не можна тлумачити, як таку, що передбачає відсутність у суду обов'язку направлення сторонам, які були присутні в судовому засіданні, копії судового рішення також не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", вказано про таке: "Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Касаційний господарський суд не може погодитися з аргументами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, стосовно того, що касаційна скарга підписана не уповноваженою на це особою з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 16 та 17 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; представляти територіальне відділення Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді.

Касаційна скарга від імені територіального відділення АМК підписана головою відповідного відділення - ОСОБА_6 на підтвердження повноважень якого надано належним чином посвідчену копію наказу Антимонопольного комітету України від 07.07.2017 №539-ВК про призначення ОСОБА_6 на посаду голови територіального відділення АМК.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 у справі № 922/2644/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов