Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.02.2018 року у справі №913/2218/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/2218/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд",

представник - Некляєв Ю.Г. (довіреність №362 від 12.03.2018)

відповідач - Державне підприємство "Первомайськвугілля",

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 03.10.2017

у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Будко Н.В., Дучал Н.М.

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 29.08.2017

у складі судді Іванова А.В.

про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

на дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича з примусового виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 28.01.2014

у справі №913/2218/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

до Державного підприємства "Первомайськвугілля"

про стягнення 18 846 555, 71 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 23.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №913/2218/13 Господарського суду Луганської області з матеріалами касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передана Вищим господарським судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. 02.02.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 23.01.2018, справа №913/2218/13 прийнята до провадження Верховним Судом у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., поновлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та ухвали Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 справі №913/2218/13, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі - скаржник-1) та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - скаржник-2) на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 та призначено їх розгляд в судовому засіданні на 27.03.2018 о 09 год. 45 хв., відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №913/2218/13.

3. 27.03.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.04.2018.

4. Учасники справи відзивів на касаційні скарги не надали.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм процесуального права - пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", частин 2-3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вуглевидобувних підприємств".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень на стадії розгляду справи по суті

6. 28.01.2014 ухвалою Господарського суду Луганської області у справі №913/2218/13 затверджено мирову угоду, укладену 27.01.2014 у справі №913/2218/13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Державним підприємством "Первомайськвугілля", згідно якої було визначено розмір заборгованості відповідача на суму 33 199 175, 24 грн. та встановлено порядок її сплати зі сплатою кінцевого платежу до 28.10.2014, провадження у справі припинено та з відповідача стягнено витрати зі сплати судового збору на суму 56 571, 43 грн. На примусове виконання зазначеної ухвали господарським судом видано наказ від 28.01.2014 №913/2218/13 про стягнення судового збору на суму 56 571, 43 грн.

7. 13.03.2017 на виконання ухвали Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53500048.

8. 16.06.2017 Головним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

9. 07.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулося до Гсподарського суду Луганської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило:

1. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. щодо винесення 16.06.2017 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №53500048;

2. Визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 16.06.2017 у виконавчому провадженні №53500048, недійсною та скасувати її;

3. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. вчинити дії, що передбачені частиною 3 статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також дії, що передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, а саме:

- підготувати відповідний акт

- завірити належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №53500006

- подати Акт разом із завіреними належним чином копіями матеріалів виконавчого провадження №5350006 начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

4. Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених частиною 3 статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

5. Зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та подати документи та відомості, що необхідні для перерахування на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" коштів відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 28.01.2014 у справі №913/2218/13 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

6. Після звернення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та надання документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" коштів відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 28.01.2014 у справі №913/2218/13 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Міністерства юстиції України Нещадима І.С. зупинити виконавче провадження (з урахуванням уточнень від 24.07.2017).

10. Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконними, оскільки, зважаючи на те, що ДП "Первомайськвугілля" є державним підприємством 100% статутного капіталу якого належить державі, не застосував норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

11. 07.07.2017 ухвалою Господарського суду Луганської області прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 24.07.2017, з наступним відкладенням на 29.08.2017.

Короткий зміст ухвали першої інстанції

12. 29.08.2017 ухвалою Господарського суду Луганської області у складі судді Іванова А.В. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" від 03.07.2017 (з урахуванням уточнень) на дії та бездіяльність державного виконавця у справі №913/2218/13 задоволено частково; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №53500048; визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу винесену 16.06.2017 у виконавчому провадженні №53500048 недійсною; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №53500048 відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-УШ, в решті вимог за скаргою відмовлено.

13. Ухвала обґрунтована доведеністю вимог в частині їх задоволення.

14. Судом встановлено, що обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець у постанові зазначав про відсутність у боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності, а здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

15. Беручи до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у пункті 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 №01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження", а саме: "у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа державному виконавцю необхідно провести обстеження майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання цього майна у виробничий діяльності та складання за результатами такого обстеження акту", суд зазначив про відсутність даного акта в матеріалах справи.

16. Враховуючи те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складених державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документів складених під час розшуку майна боржника відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку що вимоги скаржника-1 про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.06.2017 і скасування її, є такими, що підлягають задоволенню.

17. Суд дійшов висновку щодо надання судовому виконавцю вказівки про зупинення виконавчого провадження відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в ході розгляду скарги на дії державного виконавця, оскільки ним не було застосовано норми спеціального закону, які мають перевагу над загальними нормами про здійснення виконавчого провадження.

18. Місцевий суд зазначив про передчасність вимог скаржника-1 про вчинення дій в частині зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. вчинити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, та визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо не вчинення дій, передбачених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки для застосування норм цього закону є, зокрема, необхідність встановлення наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а в даному випадку таких підстав не встановлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

19. 03.10.2017 Донецький апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційні скарги скаржника-1 та скаржника-2 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 у справі №913/2218/13. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 змінив, виключивши з неї пункт 4 резолютивної частини, а зокрема: "Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження № 5350006 відповідно до статті 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-УШ "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", в іншій частині ухвалу залишив без змін.

20. Апеляційний суд погодився із встановленням обставин відсутності правових підстав для повернення виконавчого документа відповідно до пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складених державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документів, складених під час розшуку майна боржника.

21. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про передчасність виконання вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

22. Апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №53500006, оскільки позивачем зазначена вимога не висувалась, у зв'язку з чим, ухвала в цій частині підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини пункту 4 "Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження № 5350006 відповідно до статті 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-УШ "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржників

23. Скаржник-1 доводив, що судами порушено вимоги статей 32-34, 43 ГПК України, не надано оцінки обставинам справи в їх сукупності, а також не враховано вимоги пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", статті 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яка визначає особливий режим доступу на територію лінії зіткнення в зоні АТО, де розташоване підприємство боржника (місто Гірське Луганської області) та унеможливлює доступ до нього судового виконавця для проведення обстеження майна боржника, внаслідок чого державним виконавцем було винесено необґрунтовану та незаконну постанову згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення прав стягувача.

24. Скаржник-1 аргументував, що відмова судів в частині зобов'язання державного виконавця вчинити дії з оформлення документів для стягнення спірної суми за рахунок державного бюджету суперечить частинам 2-3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки мирова угода, затверджена судом не виконується понад 3 роки, зокрема, в органи державної виконавчої служби направлялась до виконання двічі (у 2015 та 2017 роках), зазначав про те, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд та практиці застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, Рішенню ЄСПЛ 19.03.1997 у справі "Гронсбі проти Греції" (пункт 40)

25. Скаржник-2 зазначав про те, що статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вуглевидобувних підприємств, що, на думку скаржника, дозволяє йому застосувати пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено повернення виконавчого документа стягувачу, з огляду на те, що боржник є державним підприємством, яке підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". З огляду на таке, скаржник-2 зазначав про відповідність постанови від 16.06.2017 у виконавчому провадженні №53500048 вимогам чинного законодавства та просив скасувати судові рішення в частині задоволених вимог скаржника-1 та прийняти нове рішення про відмову йому в повному обсязі.

26. Скаржник-2 доводив про неможливість виконання вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вуглевидобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-УІІІ до внесення змін до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", якою не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств.

Доводи інших учасників справи

27. Інші учасники справи відзивів не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

28. Конституція України

Пункт 9 частини 2 статті 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Стаття 129-1 - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

29. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 115 - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

31. Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII

Стаття 1 - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 статті 6 - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частина 2 стаття 13 - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частина 1 статті 18 - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункти 2, 9 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними та законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

32. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" N4901-VI від 05.06.2012

Стаття 1 - цей закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Стаття 2 - держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державні підприємства, установи, організації (далі державні підприємства) юридична особа, примусове реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв) що належить державі та передані до їх статутного фонду. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що належать до комунальної власності.

Частина 2 статті 4 - у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина 3 статті 4 - протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

33. Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" №2021-VIII від 13.04.2017

Стаття 1 - тимчасово, до 1 січня 2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржників про неналежну оцінку судами встановлених фактичних обставин визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа, разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржників про неправильне застосування судами норм матеріального права - пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", частин 2-3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вуглевидобувних підприємств".

А.2. Юридичний аналіз Суду та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

35. У Рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, Суд розглядає касаційну скаргу на судові рішення, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця, як складову частину загального судового провадження із застосуванням до нього основних завдань та засад господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

36. У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

37. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" зазначено, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.

Отже, встановивши обставини прийняття законодавцем спеціального регулювання відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яке визначає умовою надання державних гарантій виконання судового рішення перебування на виконанні в органах ДВС упродовж 6 місяців, суди дійшли правильного висновку про відповідність вимогам закону дій судового виконавця з відмови у вчиненні дій щодо виконання рішення суду, оскільки з моменту порушення виконавчого провадження постановою 13.03.2017 на момент подання скарги на дії органу ДВС 07.07.2017 зазначений строк не сплив.

38. Суд погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про зобов'язання органу ДВС вчинити дії із зупинення виконавчого провадження відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", як спеціальної норми права, яка повинна застосовуватися до певної категорії підприємств, незалежно від внесення змін до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", яка в даному випадку є загальною нормою, що регулює питання зупинення виконавчого провадження.

39. Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про скасування пункту 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 29.08.2017, оскільки в ході розгляду скарги на дії державного виконавця суд не обмежений у повноваженнях дати вказівку судовому виконавцю про застосування ним спеціальних норм законодавства, які виходять за межі загального застосування Закону України "Про виконавче провадження".

40. Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника-1 про неможливість в даний час обстежити майновий комплекс боржника, який перебуває в місті Гірське Луганської області на лінії зіткнення, доступ до якої обмежено відповідно до статті 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що унеможливлює в даний час складення відповідного акта про відсутність майна, яке може бути реалізовано без порушення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Разом з тим, з огляду на чинність спеціальних норм законодавства щодо боржника (статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"), які зобов'язують орган ДВС зупинити щодо нього виконавче провадження, Суд вважає в цілому правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для застосування положень статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та відмову в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії.

41. З огляду на зазначене, Суд вважає, що прийняті судами рішення про часткове задоволення скарги на дії судового виконавця відповідають принципам справедливості та прийняті з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", часткове задоволення касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 в частині 3 її резолютивної частини слід скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 у справі №913/2218/13. В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 312, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

3. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №913/2218/13 в частині 3 її резолютивної частини скасувати.

Залишити в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 29.08.2017 у справі №913/2218/13.

В решті Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк