Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №910/2991/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2991/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Чебикіна С.О.)

від 17.05.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.)

від 24.10.2017

у справі № 910/2991/17

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про стягнення 479 999,00грн збитків та повернення майна вартістю 1 439 997, 00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Уперенко А.О.;

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ДПАТ "НАК "Украгролізинг") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - ТОВ "Укравтозапчастина") про стягнення збитків в сумі 479 999, 00 грн та зобов'язання відповідача повернути позивачу в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження три нові трактори МТЗ-82.1.26 зав. №№ 015126, 015065, 015067, загальною вартістю 1 439 997, 00 грн у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором відповідального зберігання від 25.12.2013 №10-13-114з/718.

Позов мотивований тим, що в порушення умов договору та чинного законодавства відповідач не забезпечив собі можливостей подальшої зміни способу, місця та умов зберігання, не вжив своєчасних, об'єктивних, необхідних заходів по вивезенню майна на підконтрольну українській владі територію та за час дії договору не вжив усіх заходів для забезпечення схоронності майна позивача, не повідомив позивача про необхідність зміни умов, способу та місця зберігання, не забезпечив безперешкодний доступ позивача для його повернення, що призвело до втрати (нестачі) техніки за договором відповідального зберігання № 10-13-114з/718 від 25.12.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 залишено без змін.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" (поклажодавець) та ТОВ "Укравтозапчастина" (зберігач) 25.12.2013 було укладено договір відповідального зберігання №10-13-114з/718, згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання нову техніку (надалі іменується "майно") у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору "перелік нової техніки, яка передається відповідальне зберігання" (п. 1.1 договору);

- пунктом 1.2 договору передбачено, що майно повинно знаходитись на зберіганні, зокрема, за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 102-Б (трактори МТЗ-82.1.26, зав. №№ 015126, 015133) та м. Луганськ, вул. Латугінська, 89-Б (трактори МТЗ-82.1.26, зав. №№ 015065, 015067);

- згідно з п.п. 2.1.1 договору зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання;

- відповідно до п. 2.3. договору сторони обумовили, що зберігачу категорично забороняється змінювати місце знаходження майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди поклажодавця.

- підпунктом 3.1.2. договору передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору;

- договір набуває чинності з дати підписання акту приймання-передачі майна і діє до 31 грудня 2014 року (п. 6.1. договору);

- згідно з Указом Президента України № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року" на території Донецької та Луганської областей було розпочато проведення антитерористичної операції;

- відповідно до наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року Донецька та Луганська області з 7 квітня 2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції;

- за повідомленнями Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України (www.mediarnbo.org) у містах Донецьку, Харцизьку, Макіївці, Алчевську, Єнакієвому, Горлівці, Торезі, Шахтарську та Луганську у період з 1 серпня 2014 року органи державної влади України тимчасово не здійснювали свої повноваження;

- ці обставини є загальновідомими, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та в сумі 479 999, 00 грн та зобов'язання відповідача повернути позивачу в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження три нові трактори МТЗ-82.1.26 зав. №№ 015126, 015065, 015067, загальною вартістю 1 439 997, 00 грн, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.08.2014 встановлений в Україні публічний порядок на території вищевказаних населених пунктів забезпечений не був, що унеможливило виконання позивачем його обов'язку за договором забрати у відповідача майно в період дії договору до 31.12.2014 і після закінчення дії договору і по цей час саме з цих підстав, а не з вини відповідача щодо невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором. При цьому відповідно до умов пункту 2.3. договору відповідального зберігання № 10-13-114з/718 від 25.12.2013 зберігачу категорично заборонялося змінювати місце знаходження майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди поклажодавця, а обов'язок забрати у відповідача (зберігача) спірне майно до закінчення строку дії договору відповідно до умов пункту 3.1.2. покладено саме на позивача (поклажодавця).

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017, ДПАТ "НАК "Украгролізинг" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання, є сертифікат Торгово-промислової палати України;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій не встановили чи не звертався відповідач до Торгово-промислової палати України з метою засвідчити обставини непереборної сили (форс-мажору) та чи отримав останній сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції;

- суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили всі подані докази позивача без їх дослідження, не вказали у мотивувальній частині рішень про доводи, на підставі яких вони відхилені, що є порушенням статей 43, 84 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/2991/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/2991/17 на 03.04.2018. Надано ТОВ "Укравтозапчастина" строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укравтозапчастина" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ДПАТ "НАК "Украгролізинг" подало відповідь на відзив.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина 1 статті 938 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виходячи з умов договору відповідального зберігання від 25.12.2013 №10-13-114з/718, зберігач зобов'язаний був вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; при цьому зберігачу категорично заборонялося змінювати місце знаходження майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди поклажодавця.

З врахуванням викладеного, оскільки ДПАТ "НАК "Украгролізинг" не доведено належними та допустимими доказами, а судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у діях ТОВ "Укравтозапчастина" наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, то колегія суддів погоджується з висновками господарських судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи ДПАТ "НАК "Украгролізинг" щодо відсутності сертифіката Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), оскільки в даному випадку мова йде про відсутність складу господарського правопорушення в діях зберігача, а не про звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з непереборною силою.

Щодо вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про зобов'язання відповідача повернути позивачу в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження три нові трактори МТЗ-82.1.26 зав. №№ 015126, 015065, 015067, загальною вартістю 1 439 997, 00 грн, то колегія суддів зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договору відповідального зберігання від 25.12.2013 №10-13-114з/718, майно повинно було знаходитись на зберіганні, зокрема, за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 102-Б (трактори МТЗ-82.1.26, зав. №№ 015126, 015133) та м. Луганськ, вул. Латугінська, 89-Б (трактори МТЗ-82.1.26, зав. №№ 015065, 015067); зберігачу категорично заборонялося змінювати місце знаходження майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди поклажодавця. Строк дії договору було визначено до 31 грудня 2014 року.

Господарськими судами у даній справі не було встановлено обставин переміщення переданого на зберігання майна на підставі договору відповідального зберігання від 25.12.2013 №10-13-114з/718.

Таким чином, у випадку якщо у ДПАТ "НАК "Украгролізинг" є підстави вважати, що належне йому майно без належної правової підстави знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження, то воно може скористатися речовими способами захисту права власності.

Інші доводи ДПАТ "НАК "Украгролізинг", викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено наявність складу правопорушення та вини в діях відповідача, факту порушення прав позивача саме відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2991/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська