Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2023 року

Київ

справа №240/7127/23

адміністративне провадження №К/990/20578/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/7127/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (суддя Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.),-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2023 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» (далі - позивач, ТОВ «Цефей-Еко») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС). Позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС №3767194/42414840 від 07 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №68 від 17 листопада 2021 року, №3767192/42414840 від 07 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №72 від 02 грудня 2021 року;

- зобов`язати ДПС зареєструвати податкові накладні №68 від 17 листопада 2021 року, №72 від 02 грудня 2021 року днем їх подання.

ТОВ «Цефей-Еко» також просило суд поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. У заяві про поновлення вказаного строку, долученої до позовної заяви (а.с.28-29), позивач вказував, що 28 квітня 2022 року за рішенням учасників було змінено керівника ТОВ «Цефей-Еко» на ОСОБА_1 , якому не було відомо про відмову в реєстрації спірних податкових накладних. Крім того, через введення воєнного стану у позивача був обмежений доступ до електронного кабінету платника податків, що не дозволяло провести належний аудит діяльності підприємства. Роботу Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) було відновлено лише 27 травня 2022 року. Позивач наголосив, що в умовах збройної агресії російської федерації основні зусилля та робочий час підприємства були спрямовані на забезпечення здійснення виробничих процесів (посівна, обробіток, збір та зберігання урожаю), що дозволяло здійснювати господарську діяльність, сплачувати податки, зберігати робочі місця та допомагати Збройним Силам України.

На пропуск позивачем строку звернення до суду також вплинули значна кількість податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, відмовлено у реєстрації або відмовлено у задоволенні скарги підприємства на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. При цьому позивачем першочергово вживались заходи щодо адміністративного оскарження таких рішень податкового органу, а у разі відмови в задоволенні відповідних скарг подавались позовні заяви (справи №240/29426/22, №240/32474/22, №240/1266/23, №240/2451/23, №240/3613/23, №240/4681/23, №240/4878/23, №240/5940/23).

Крім того, ТОВ «Цефей-Еко» просило врахувати, що виконує мобілізаційне розпорядження для Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Також позивач звернув увагу на норми пункту 3 «Перехідні положення» КАС України, відповідно до яких суд може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Окремо позивач наголосив, що за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22) протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Окрім доводів, наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду, за змістом позовної заяви позивач обґрунтовував вимогу про поновлення пропущеного строку тим, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом подання 21 лютого 2022 року скарг до комісії з питань розгляду скарг ДПС, які рішеннями від 01 червня 2022 року були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Позивач зауважив, що за правилами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за результатами застосування процедури адміністративного оскарження він мав право на подання цього позову у строк до 02 вересня 2022 року включно. Проте на підставі частини першої статті 121 КАС України просив поновити пропущений строк звернення до суду (а.с.22-23).

Ухвалою від 23 березня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ТОВ «Цефей-Еко» та запропонував позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати заяву про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин такого пропуску (а.с.30).

Ухвала суду мотивована тим, що за змістом позову спірні правовідносини виникли з 01 червня 2022 року, проте, із позовом до суду ТОВ «Цефей-Еко» звернулось лише 20 березня 2023 року, що свідчить про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, який має бути застосований у цьому випадку. Суд виснував, що у заяві про поновлення строку не обґрунтовано підстав та не надано доказів поважності причин такого пропуску.

24 березня 2022 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Цефей-Еко» подало заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с.34-36). Додатково до доводів, наведених у поданій з позовом заяві, вказало, що з червня 2022 року по листопад 2022 року ні у директора підприємства, ні у працівників не було можливості оскаржити рішення про відмову у реєстрації податкових накладних до суду, оскільки всі зусилля (з урахуванням обмежень, пов`язаних із введенням комендантського часу) були спрямовані на забезпечення усіх необхідних процесів (посівна - травень-червень, обробіток посівів - червень-серпень, збір та зберігання урожаю - липень-листопад). При цьому в умовах збройної агресії російської федерації перед ТОВ «Цефей-Еко» постало також багато додаткових проблем, а саме брак палива, добрив, засобів захисту рослин, блокування логістики, перебої з постачанням сільськогосподарської техніки та обладнання.

Лише в кінці листопада 2022 року у ТОВ «Цефей-Еко» виникла реальна можливість провести аналіз всіх податкових накладних та пов`язаних з ними документів. Останні передавались поетапно адвокату для підготовки адміністративних позовів, при цьому перевага надавалась тим рішенням, за якими ще не сплив строк звернення до суду. Поряд з цим підприємство не зупиняло роботу з обробки озимих, зберігання та реалізації вирощеної продукції, підготовки до весняно-польових робіт 2023 року.

Позивач просив врахувати суд, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних мають значний вплив на ТОВ «Цефей-Еко», яке здійснює продовольче забезпечення потреб Збройних Сил України, на підтвердження чого надав лист про доведення мобілізаційних завдань від 15 вересня 2022 року та договір від 01 вересня 2022 року (а.с.39,40).

Крім того, до заяви про поновлення строку звернення до суду позивач як докази поважності причин такого пропуску долучив, зокрема пояснення директора ОСОБА_1 (а.с.41), запит ГУ ДПС від 09 січня 2023 року №301/6/06-30-04-09 (а.с.42-43), заперечення ТОВ «Цефей-Еко» від 06 січня 2023 року №06/01-01 проти акта документальної позапланової виїзної перевірки від 23 грудня 2022 року №13377/06-30-07-01/42414840 (а.с.44-51), скаргу на податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2023 року №00004860701, №00004680701, №00004770701 (а.с.52-63).

Ухвалою від 06 квітня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд продовжив ТОВ «Цефей-Еко» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали (а.с.68).

Таке рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що долучені до заяви про поновлення строку звернення до суду докази стосуються прийнятих щодо платника податків податкових повідомлень-рішень, однак цей спір полягає у встановленні законності прийнятих комісією з питання зупинення реєстрації податкової накладної рішень.

12 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від позивача втретє надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (а.с.70-71), в якій він навів доводи, ідентичні до тих, що вказувались у попередніх заявах.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2023 року повернув позовну заяву ТОВ «Цефей-Еко» на підставі частин першої, другої статті 123 КАС України (а.с.73-74).

Суд першої інстанції виснував, що предметом доказування при вирішенні спірного питання є саме поважність причин пропуску строку звернення до суду, що має підтверджуватися належними і беззаперечними доказами. Проте надані ТОВ «Цефей-Еко» докази не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Доводи, що посівна кампанія в умовах воєнного стану, закриття податкових реєстрів спричинили затягування строків звернення до суду, суд визнав необґрунтованими з посиланням на норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ «Цефей-Еко» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що, суди попередніх інстанцій не в повній мірі встановили обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, і не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22), від 22 січня 2020 року (справа №2540/2618/18), від 05 травня 2020 року (справа №826/6830/17), від 11 серпня 2021 року (справа №320/8317/20), від 16 вересня 2021 року (справи №120/3403/20-а, №560/5412/20), від 09 лютого 2022 року (справа №460/8776/20), від 01 червня 2022 року (справа №460/100/21).

На переконання скаржника, суди безпідставно не врахували, що як зупинення реєстрації податкової накладної, так і подання пояснень і документів по податковим накладним №68 від 17 листопада 2021 року, №72 від 02 грудня 2021 року відбулось до введення в Україні воєнного стану та обмеження доступу платників податків до ЄРПН. Між тим 28 квітня 2022 року було змінено керівника ТОВ «Цефей-Еко» на ОСОБА_1 , якому не було відомо про обставини зупинення ГУ ДПС реєстрації зазначених податкових накладних. Роботу ЄРПН було відновлено лише 27 травня 2022 року, проте з червня по листопад 2022 року ні у директора підприємства, ні в інших його працівників не було фізичної можливості і часу для проведення аналізу всіх документів, які були складені до прийняття на посаду ОСОБА_1 , та виявлення спірних у цій справі рішень про відмову у реєстрації податкових накладних. Скаржник зауважив, що виявивши оскаржувані рішення та з метою подання адміністративного позову, він також вживав заходів для витребування у контрагента ТОВ «Органік Оригінал» первинних документів, оскільки значна їх частина не була передана колишнім директором.

Скаржник вважає, що надав достатньо доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Натомість, суди попередніх інстанцій вдалися до надмірного формалізму.

Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Копія ухвали про відкриття касаційного провадження була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 липня 2023 року о 01:32, поштою відповідач-1 отримав її 10 липня 2023 року, проте у встановлений у вказаній ухвалі десятиденний строк не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу. В силу положень частини першої статті 338 КАС України направлений до суду касаційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 27 липня 2023 року відзив на касаційну скаргу колегією суддів не розглядається.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) виснувала, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

Суди попередніх інстанцій у цій справі правильно визначились, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини четвертої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на оскаржувані рішення податкового органу. Зі змісту адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг вбачається, що ТОВ «Цефей-Еко» не заперечує тієї обставини, що перебіг зазначеного строку звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 07 лютого 2022 року розпочався з 01 червня 2022 року (дата залишення без задоволення скарги платника податків на вказані рішення, поданої в порядку їх адміністративного оскарження). Доводів про те, що позивач дізнався чи повинен був дізнатися про результати розгляду поданих ним скарг в іншу дату в ходу судового розгляду питання про поновлення строку звернення до суду, не наводилось. Відтак, строк звернення до суду, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, визначених частиною третьою статті 120 КАС України, сплинув 01 вересня 2022 року.

Водночас позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Враховуючи викладене, при касаційному перегляді слід оцінити дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо поважності наведених ТОВ «Цефей-Еко» причин пропуску строку звернення до суду.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У цій справі позивач доводив як судам попередніх інстанцій, так і касаційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, який становить більше дев`яти місяців від дати, коли ТОВ «Цефей-Еко» дізналось про порушення своїх прав (01 червня 2022 року; ця обставина скаржником не оспорюється), зумовлений поважними причинами, які, якщо їх узагальнити, зводяться до наступного:

- з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан, у зв`язку з чим у позивача був відсутній доступ до ЄРПН до 27 травня 2022 року;

- після введення в Україні воєнного стану на підприємстві позивача змінився керівник, який не був обізнаний про вжиття позивачем ще до 24 лютого 2022 року заходів щодо адміністративного оскарження рішень податкового органу від 07 лютого 2022 року;

- у літній та осінній період ні керівник ТОВ «Цефей-Еко», ні інші працівники підприємства не мали змоги провести аналіз бухгалтерської та податкової документації з метою виявлення тих рішень, які належить оскаржити до суду. Це було зумовлено необхідністю забезпечити виконання, насамперед, основних виробничих процесів підприємства позивача. Складність виконання таких завдань також була спричинена порушеннями у системі постачання пальним, обладнанням, добривами, порушеннями у логістичних зв`язках саме внаслідок впровадження в Україні воєнного стану.

Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки, на що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Так, обставини зміни керівника підприємства, зайнятості працівників у період з червня по листопад 2022 року у здійсненні виробничих процесів належать суто до суб`єктивних факторів, заснованих на неналежній організації, зокрема, процесу реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень. Слід зазначити, що таке право могло бути реалізовано у вказаний період і шляхом залучення професійної правової допомоги, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, скаржник не наводив.

Посилання скаржника на те, що роботу ЄРПН було відновлено лише 27 травня 2022 року є необґрунтованим, адже така обставина жодним чином не впливала на можливість позивача ознайомитись з рішеннями, прийнятими 01 червня 2022 року (тобто, після відновлення роботи ЄРПН) за результатами адміністративного оскарження.

З приводу посилань ТОВ «Цефей-Еко» на обставини введення воєнного стану суд касаційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.

Водночас скаржник не вказує, яким саме чином введення воєнного стану спричинило пропуск ним строку звернення до суду на більше ніж дев`ять місяців з дня прийняття відповідачем рішення за результатами подання ТОВ «Цефей-Еко» скарги в порядку адміністративного оскарження.

Більше того, скаржник самостійно зазначає, що з листопада 2022 року він розпочав процес оскарження рішень податкового органу, надаючи при цьому перевагу тим рішенням, строк звернення до суду за якими ще не сплинув. Такі доводи ні в умовах воєнного стану, ні в звичайних умовах не можуть бути визнані такими, що не залежать від особи, яка пропустила строк.

Та обставина, що в інших справах позивачу суд поновив строк звернення до суду, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв`язку з чи суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.

Разом з тим, виходячи із встановлених у цій справі обставин звернення ТОВ «Цефей-Еко» до суду із позовом із спливом дев`яти місяців після отримання рішень від 01 червня 2022 року, відсутні підстави вважати, що апеляційний суд не врахував означеного висновку і допустив надто суворе застосування процесуального строку звернення до суду.

Решта наведених скаржником постанов Верховного Суду також стосуються особливостей обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування і виплату пенсійних виплат. З огляду на вказане є підстави вважати, що наведені постанови Верховного Суду ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ТОВ «Цефей-Еко» у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у період з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року не було надано ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції.

Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

При цьому касаційна скарга не утримує жодних доводів в частині повноти наданої судами оцінки підставам, які, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №240/7127/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко