ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5355/17

провадження № К/9901/33232/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М. Стеценка С.Г.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі №826/5355/17

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни,

треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4

про визнання протиправними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32497729 від 23.11.2016, 10:35:45 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., яким зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення, індексний номер 32498486 від 23.11.2016, 10:55:17 прийняте приватним нотаріусом Кобелєвою А.М., яким припинено іпотеку на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, закрито провадження у справі №826/5355/17.

3. ОСОБА_1 із зазначеними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 про закриття провадження у справі №826/5355/17 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22.09.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк», далі - Банк) укладено кредитний договір №030/09.08/71-550К. Відповідно до умов договору, банк надає ОСОБА_2 (позичальник) кредит у розмірі 160500 (сто шістдесят тисяч п`ятсот) доларів США на строк з 22.09.2008 по 21.09.2033 включно.

5. 27.10.2008 між позивачем (іпотекодавець), який є майновим поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 22.09.2008 №030/09.08/71-550К, та Банком укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Вказаним договором іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

6. 28.11.2012 Банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу №15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

7. 23.11.2016 приватний нотаріус Кобелєва А.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №32497729, яким за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 31,3 кв.м., загальною площею 53 кв.м.

Цього ж дня приватний нотаріус Кобелєва А.М. прийняла рішення про державну реєстрацію іншого речового права: припинення іпотеки на квартиру АДРЕСА_2 .

8. ОСОБА_1 з реєстраційними записами не погодилася, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРТШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права ОСОБА_1 , спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються оскарження правомірності набуття права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_2, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця. Незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що цей спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди не врахували того, що позивачем оскаржено саме управлінські функції відповідача, зважаючи на те, що рішення, прийняте відповідачем 23.11.2016 про державну реєстрацію права власності та обтяження (індексний номер 32497729 від 23.11.2016 о 10:35:45, номер запису про право; власності 17575595), на об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 53 кв. м,7 житловою площею 31,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор. Плюс» та рішення, прийняте відповідачем 23.11.2016 про припинення іпотеки (індексний номер рішення 32498486 від 23.11.2016 о 10:55:17) на об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 53 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 прийняті державним реєстратором з порушенням вимог чинного законодавства,- а саме, відповідач здійснив оскаржувані дії за наявності: чотирьох не знятих арештів, накладених органами ДВС, за наявності не виконання вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку", не надання державному реєстратору оригіналів документів, необхідних для здійснення реєстраційної дії, за відсутності дозволу органів опіки та піклування.

12. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки питання про закриття провадження у справі згідно зі ст. 183 КАС України повинно бути, розглянуто в підготовчому засіданні, яке повинно бути проведено протягом 60 днів з дня відкриття. У цій справі суд першої інстанції ухвалою від 09.10.2017 закінчив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду.

13. Також, на думку позивача, суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що аналогічний спір між тими ж сторонами був розглянутий Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/25062/15.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

16. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у цій справі є рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, в обґрунтування протиправності якого позивачем покладено заперечення можливості набуття ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому, на момент розгляду справи у суді першої інстанції право власності на квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі цивільно-правової угоди.

20. Позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого прагне позивач.

21. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди та виникненням права власності у іпотекодержателя, тому цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

22. Суд першої інстанції на підтвердження своєї позиції послався на усталену практику Великої Палати Верховного Суду при вирішенні аналогічних правовідносин, а саме на викладену у постановах від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

23. Верховний Суд також наголошує на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 910/11212/18:

« 31. Спір про скасування рішення або запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно цією особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої прийнято рішення або вчинений запис про державну реєстрацію прав чи обтяжень. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

32. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису про припинення іпотеки та обтяження на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці за договором іпотеки, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ПАТ «ВБР» на спірний об`єкт нерухомості.

33. Звідси, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір пред`явлено з метою захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах, що виникли за участю фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та які регулюються нормами цивільного права».

24. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом.

При цьому Верховний Суд зазначає, що поновлення порушених прав позивача у межах адміністративного судочинства є неможливим, оскільки надавати у власність можливо лише вільну земельну ділянку, тоді як у цій справі існує спір щодо речових прав суміжних землекористувачів, який не може бути вирішеним у порядку адміністративного судочинства.

25. Таким чином, спір у справі не є публічно правовим, а пов`язаний з правом цивільним на земельну ділянку і з урахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

26. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі через непідсудність спору адміністративним судам.

27. Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач оскаржує тільки управлінські функції відповідача спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду.

28. Посилання скаржника на те, що справу № 826/25062/15 було розглянуто адміністративними судами по суті спору, а також посилання на висновки зазначені у постанові Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8 оцінюється Верховним Судом критично, оскільки позовні вимоги у справі № 826/25062/15 було розглянуто до набрання чинності змін до КАС України 15.12.2017 та до формування практики Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційного розмежування спорів.

29. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, а саме те, що закрито провадження після закінчення підготовчого засідання, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки вказане порушення не спростовує вірного висновку суду про неможливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

30. За приписами ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

31. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про закриття провадження у справі, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

32. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 про закриття провадження у справі №826/5355/17 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019- залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя С.Г. Стеценко