Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №808/115/17

адміністративне провадження №К/9901/22925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3840 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Військової частини А3840 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Добродняк І. Ю. (головуючий), Бишевської Н. А., Семененка Я. В.

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А3840, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо не включення позивача до Наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частин) на виплату матеріальної допомоги за 2016 рік;

1.2. зобов`язати відповідача включити позивача до наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частині) на виплату матеріальної допомоги за 2016 рік;

1.3. стягнути на користь позивача з відповідача матеріальну допомогу у сумі 11523 грн. 52 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як військовослужбовець, який проходить службу у військовій частині А3840 на посаді помічника командира військової частини з правової роботи-начальника юридичної групи, звернувся до відповідача із рапортом від 21.12.2016 про надання дозволу на отримання матеріальної допомоги. Однак, ОСОБА_1 не було включено до наказу командира військової частини на виплату матеріальної допомоги №247 від 23.12.2016, у зв`язку з чим йому не було виплачено матеріальну допомогу. Разом з тим позивач звертає увагу, що згідно з пунктом 31 наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частині) №247 від 23.12.2016 виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 27 військовослужбовцям.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач - майор юстиції ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині А3840 Збройних Сил України на посаді помічника командира військової частини А3840 з правової роботи - начальника юридичної групи.

4. 21 грудня 2016 року позивачем поданий рапорт командиру військової частини А3840 про надання дозволу на отримання матеріальної допомоги вх. 1244 від 21.12.2016, втім до наказу командира Військової частини А3840 (по стройовій частині) на виплату матеріальної допомоги позивача не включено та вказана допомога виплачена позивачу не була.

5. Вважаючи дії відповідача щодо не включення позивача до наказу командира Військової частини А3840 (по стройовій частині) на виплату матеріальної допомоги за 2016 рік протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач подав рапорт про надання матеріальної допомоги без конкретизування причин, не додавши підтверджувальних документів щодо наявного скрутного становища, а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не включення позивача до наказу командира військової частини на виплату матеріальної допомоги за 2016 рік.

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

8.1. Визнано протиправними дії Військової частини А3840 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.12.2016;

8.2. Зобов`язано Військову частину А3840 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік;

8.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

9. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що вмотивоване рішення з приводу надання позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік згідно з його рапортом від 21.12.2016 вх.1244, фактично не прийнято. Відсутність позивача в списку військовослужбовців на виплату матеріальної допомоги в 2016 році не є свідченням прийняття відповідачем певного рішення, залишає позивача в стані невизначеності з порушеного ним питання.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

11. В касаційній скарзі скаржник, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. В обґрунтування поданої касаційної скарги відповідач посилається на те, що пунктом першим ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. При цьому п.33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 (далі Інструкція №260), також встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. У 2016 році встановлено, що рішення про виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань приймає Міністр оборони України. Для її отримання військовослужбовець обґрунтовує обставини потреби в коштах у рапорті, який подає за підпорядкованістю, і додає необхідні підтверджувальні документи. Позивач протягом 2016 року обґрунтованого звернення з додаванням підтверджувальних документів не подавав. Матеріальна допомога була виплачена лише особам, які мали поважні причини.

13. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило.

V. Джерела права й акти їх застосування

14. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

16. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

17. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

18. Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція №260), що була чинною на час існування спірних правовідносин.

19. Пунктами 33.1.-33.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

20. Підпунктом 3 пункту 5 постанови КМ України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року №1294, що була чинною на час існування спірних правовідносин, надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

21. Наказом Міністерства оборони України № 375 від 22.07.2016 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44», пункт 3 наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» викладено в наступній редакції:

« 3. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі матеріальна допомога) виплачувати в розмірі, що не перевищує розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Видання наказів та виплату матеріальної допомоги здійснювати в межах фонду грошового забезпечення виключно за наявності залишків коштів на реєстраційних рахунках в порядку, передбаченому пунктом 1 цього наказу.»

22. Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України №445 від 27.01.2016 передбачено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат: у першу чергу щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції; у другу щомісячне грошове забезпечення іншим військовослужбовцям та розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю грошова допомога для оздоровлення; у четверту інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

VI. Висновок Верховного Суду

23. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

24. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 21.12.2016 звернувся до відповідача з рапортом про надання матеріальної допомоги, який не було розглянуто, жодної відповіді позивачу надано не було, що не спростовується доводами касаційної скарги, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії Військової частини А3840 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.12.2016 є неправомірними, в зв`язку з чим необхідним є зобов`язати Військову частину А3840 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

26. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

28. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А3840 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у справі № 808/115/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова