Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.07.2019 року у справі №804/3790/17
Ухвала КАС ВП від 31.07.2018 року у справі №804/3790/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/3790/17

адміністративне провадження №К/9901/24225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/3790/17

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року (головуючий - Коренева А.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Семененка Я.В., суддів - Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі по тексту - третя особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Юр'єву Ю.Ю. суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 31 року 2017 року в сумі 16000 грн. щомісячно, а всього - 80 000,00 грн.;

- допустити до негайного виконання постанови суду в частині стягнення суддівської винагороди;

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

03 липня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив:

- в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ. На думку суду першої інстанції, наведені норми не суперечать вимогам статті 130 Конституції України і не впливають на розмір суддівської винагороди, встановлений статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

03 жовтня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року;

- прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII прямо встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 135).

Крім того, позивач в касаційній скарзі посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" від 10 березня 2011 року як на підставу для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що положеннями пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Наказом голови Межівського районного суду Дніпропетровської області № 2 від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 зараховано до штату Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно до довідки про доходи ОСОБА_2 нараховано за період з 01 січня 2017 року по 31 травня 2017 року суддівську винагороду в розмірі 80 65,68 грн.

З вказаної довідки вбачається, що нарахування посадового окладу здійснювалось із застосуванням розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1 600,00 грн.

ОСОБА_2, вважаючи, що відповідачем неправомірно здійснюється нарахування позивачу суддівської винагороди за січень-травень 2017 р. з застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600,00 грн. звернувся з цим позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України.

Стаття 130 Конституції України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII):

Частина 1, 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пункт 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами)".

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI):

Частина 3 статті 133 Закону №2453-VI. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат".

Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР):

Стаття 3 Закону №108/95-ВР. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці".

Стаття 8 Закон №108/95-ВР. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Бюджетний кодекс України (далі - БК України).

Частина 1 пункт 8 статті 40 БК України. Законом про Державний бюджет України визначаються:

8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період".

Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII).

Стаття 8 Закон №1801-VIII . Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017, надалі - Закон №1774-VIII):

Пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення". Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень".

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

З урахуванням наведених вище норм Конституції України та Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу для суддів місцевих судів до моменту проходження кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, як це передбачено статтею 8 Закону №108/95-ВР, державою прийнятий Закон №1774-VIIІ, яким встановлені особливі умови визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а саме, шляхом застосування починаючи з 01.01.2017 в якості розрахункової величини при їх визначенні мінімальної заробітної плати на рівні 1600 гривень, а не 3200 гривень.

При цьому, норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону безпосередньо не стосуються визначення розміру суддівської винагороди, адже ними врегульовано лише порядок застосування мінімальної заробітної плати.

Законом №1774-VIIІ також не вносились зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI і посадовий оклад для цілей визначення суддівської винагороди залишився в залежності від 10 мінімальних заробітних плат.

Суд не бере до уваги аргументи скаржника щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

З урахуванням норм статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, розмір суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

Таким чином, безпідставним є твердження скаржника на звуження обсягу та змісту його прав внаслідок прийняття Закону №1774-VIII.

Стосовно посилань скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" від 10.03.2011, то як зазначив у ньому Суд, держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

У випадку спірних правовідносин, держава не відмовляла скаржнику у виплаті йому суддівської винагороди у розмірі, визначеному законодавством, а лише змінила підходи щодо застосуванні мінімальної заробітної плати як нижньої межі оплати праці, яка гарантується державою, для усіх без виключення працівників.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич