Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №620/1731/19

адміністративне провадження №К/9901/22910/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про скасування запису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (головуючий суддя - Непочатих В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі №620/1731/19

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просив скасувати запис від 26.06.2018, винесений ОСОБА_2 (Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області) про припинення обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно внесено оскаржуваний запис від 26.06.2018, оскільки виконавчого провадження Вугледарським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо боржника ОСОБА_3 відкрито не було, а оскаржуваний запис винесено ОСОБА_2 не як державним виконавцем, а як державним реєстратором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування запису.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем заявлена вимога про скасування запису від 26.06.2018 винесеного ОСОБА_2 (Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області) про припинення обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв.м, який був вчинений при виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2017 по цивільній справі № 753/7530/17, котрою в порядку забезпечення позову накладено арешт на будівлю корівника площею 788,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

6. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захисту прав позивача не у сфері публічно-правових відносин, а захисту його майнових прав.

9. Апеляційний суд виходив з того, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

10. Судом апеляційної інстанції враховано правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/14603/17 та постанові від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуваний запис винесено відповідачем без відкриття виконавчого провадження, що позбавляє позивача права звертатись з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства на підставі ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України.

12. Заявник зазначає, що оскаржуваний запис прийнято відповідачем як державним реєстратором, тобто суб`єктом владних повноважень, а тому позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

13. Крім того, заявник вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача невирішеного спору по цивільній справі № 753/7530/17, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпні 2017 року у справі №753/7530/17 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 371 777 грн, 98 коп.

14. У відгуку на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що запис від 26.06.2018 року про припинення обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв.м, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 був несанкціоновано винесений від імені начальника відділу ОСОБА_2 (Вугледарський міський відділ ДВС ГТУЮ у Донецькій області) шляхом втручання в роботу відділу невідомих осіб , кримінальне провадження станом на 09.09.2019 року не закрито, проводиться досудового розслідування. При цьому майно знаходиться на території не підлеглій Донецькій області, тому звертатись з вимогою про скасування запису до органу виконавчої служби Донецької області, який цей запис не вносив, у позивача не має законних підстав.

Відповідач в касаційній скарзі просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. 13 серпня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2019 року для розгляду справи № 620/1731/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного суду від 30.01.2020 справу призначено до попереднього судового розгляду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Конституція України

18.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України.

19.1. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

19.2. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

19.3. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

19.4. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

20. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/14603/17.

Помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Наведене нормативне регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на твердій публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).

21. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Як вбачається з касаційної скарги заявника, у скарзі оскаржуються судові рішення, постановлені за позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо припинення обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Як встановлено судами та не заперечується позивачем обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 накладено згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21.08.2017 у справі № 753/7530/17 в порядку забезпечення позову шляхом накладення арешту.

24. В подальшому, згідно запису від 26.06.2018, винесеного ОСОБА_2 (Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області) припинено обтяження на майно: будівлю корівника площею 788,7 кв. м, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1. 25 . Відмовляючи у відкритті провадження суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

26. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги щодо того, що запис прийнято відповідачем як державним реєстратором, тобто суб`єктом владних повноважень, а не в порядку виконавчого провадження. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що обтяження спірного майна було накладено ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.08.2017 у справі № 753/7530/17 в порядку забезпечення позову у цивільній справі.

При цьому діями відповідача припинено обтяження майна, накладеного за рішенням суду в порядку цивільного судочинства.

27. Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15 визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

28. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що внаслідок прийнятого запису відповідачем від 26.08.2018 припинено арешт майна на будівлю корівника площею 788,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено у цивільній справі № 753/7530/17 для забезпечення позовних вимог майнового характеру щодо стягнення грошової суми в розмірі 368460 грн, 60 коп.

29. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15 колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з реалізацією майнових інтересів позивача, що обумовлює висновок про те, що позовні вимоги визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

30. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Частиною третьою статті 343 КАС України передбачено, що під час попереднього розгляду справи суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

34. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Жук А.В

Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.,

Судді Верховного Суду