Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1747/18 826/16025/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/16025/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на посаді,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про визнання протиправними та скасування наказів: про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання, про припинення контракту та звільнення з військової служби в запас за підпунктом «в» (у зв'язку з позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку) та про виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення солдата; поновлення на раніше займаній посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом було допущено численні порушення норм процесуального права, що виявились у виході суду за межі доводів апеляційної скарги, дослідженні з власної ініціативи доказів, які мали бути витребувані та досліджені в ході розгляду справи судом першої інстанції, встановленні обставин справи на підставі неналежних доказів. Крім того, скаржник вважає хибним та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, висновок суду про те, що проведення службового розслідування та відібрання пояснень, у випадку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, є правом, а не обов'язком особи, уповноваженої приймати рішення про притягнення відповідного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Державна прикордонна служба України подала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно було встановлено обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів. У той же час, доводи касаційної скарги не містять чітких обґрунтувань, у чому саме полягає не відповідність встановлених судом обставин справи, - з огляду на що вважає, що правові підстави до задоволення касаційної скарги відсутні.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.07.2015 №277-аг «Про накладення дисциплінарного стягнення» на старшого оперуповноваженого прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта ОСОБА_1 відповідно до п. «ж» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 3, 4 Порядку дій військовослужбовців та працівників оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України щодо уникнення втягування в протиправну діяльність, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.12.2010 № 977, та п. 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 14.07.2015 № 107-ос на підставі вищеозначеного наказу позивачу було присвоєно військове звання солдат та припинено (розірвано) контракт шляхом звільнення його з військової служби в запас за пп. «в» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку).

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 24.07.2015 № 113-ос солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, а особову справу направлено до Бориспільсько-Баришівського ОМВК Київської області.

Вважаючи вищезазначені накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки службового розслідування не містять відомостей щодо факту наявності чи відсутності події, з приводу якої воно призначене, не встановлюють вини позивача, вчинення ним порушень службової дисципліни, та не підтверджуються жодними доказами, - з огляду на що дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних наказів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що встановлені в ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності вказують на наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, правомірність оскаржуваних наказів ДПС України та Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Переглянувши в межах доводів касаційної скарги повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Закон №548-XIV), «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), Порядком дій військовослужбовців та працівників оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України щодо уникнення втягування в протиправну діяльність, затвердженим наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 977 (далі - Порядок № 977), Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.02.2005 № 111 (далі - Інструкція № 111), Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція № 82).

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з п.п. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Пунктами 3, 4 Порядку № 977 передбачено, що про всі звернення з боку (до) осіб, можливо причетних до протиправного діяння, оперативний співробітник зобов'язаний невідкладно в усній формі доповісти безпосередньому начальнику з обов'язковим поданням рапорту про таке звернення в послідовності та за формою, визначеною пунктом 4 цього Порядку.

Протягом доби з часу здійснення звернення оперативний співробітник зобов'язаний письмовим рапортом доповісти про це безпосередньому начальнику.

Безпосередній начальник, розглянувши рапорт оперативного співробітника, подає його на розгляд прямому начальнику та реєструє в діловодстві оперативного підрозділу, після чого такий рапорт долучається до відповідних справ.

Відповідно до п. 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

При цьому, слід враховувати, що накладенню дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, однак, його проведення не є обов'язковим і прийняття рішення про необхідність його проведення належить до дискреційних повноважень посадової особи, уповноваженої приймати рішення про притягнення відповідного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до п. «в» ч. 8 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що військовослужбовці зобов'язані неухильно дотримуватися службової дисципліни, віддано служити Українському народові, бути пильними, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, зокрема, уникати втягування в протиправну діяльність та про всі звернення з боку осіб, які ймовірно причетні до протиправного діяння, - невідкладно в усній формі доповідати безпосередньому начальнику з обов'язковим поданням відповідного рапорту.

Порушення службової дисципліни, зокрема, невиконання військовослужбовцем зазначених зобов'язань, є правовою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення, в т.ч. у вигляді позбавлення військового звання.

При цьому, накладення зазначеного дисциплінарного стягнення в особливий період є безумовною правовою підставою для звільнення з військової служби.

Так, у період з 20.01.2015 по 22.08.2015 на підставі Закону України від 15.01.2015 № 113-VІІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» в України діяв особливий період.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 04.06.2015, тобто під час дії особливого періоду, позивач, використавши своє службове посвідчення (пропускну картку), прибув до зони прикордонного контролю зали «Приліт» аеропорту «Київ» зі сторони зони митного контролю, пройшов через лінію паспортного контролю до виходу пасажирів з літака, де зустрів громадянина Російської Федерації ОСОБА_3, якому СБ України заборонено в'їзд на територію України, та передав йому паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4.

Під час слідування до виходу з пункту пропуску позивач разом із зазначеною особою були затримані співробітниками ГУ СБ України.

Зазначені обставини зафіксовані системою відеоспостереження, розташованою в залах «Приліт» пункту пропуску «Київ» та підтверджені письмовими поясненнями, які були надані позивачем співробітникам ГУ СБ України.

Про вказані обставини позивач своєму безпосередньому начальнику не доповідав.

В ході службового розслідування призначеного Наказом начальника ОКПП «Київ» від 05.06.2015 № 371-аг, також було підтверджено викладені обставини, прийнято до уваги матеріали відео-фіксації із системи відеоспостереження та письмові пояснення позивача, та встановлено факт порушення старшим оперуповноваженим прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Жуляни» старшим лейтенантом ОСОБА_1 ст.ст. 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 3, 4 Порядку № 977, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

За результатами зазначеного службового розслідування т.в.о. Голови ДПС України генерал-лейтенанту Серватюку В.М. направлено письмове звернення про необхідність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з метою недопущення подібних випадків у майбутньому.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та правомірність наказу від 08.07.2015 № 277-аг «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Крім того, колегія суддів враховує, що вказаний захід дисциплінарної відповідальності був застосований до позивача під час особливого періоду, що, враховуючи характер діяння, є безальтернативною правовою підставою для його звільнення з військової служби в порядку ч. 8 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому наказ начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 14.07.2015 № 107-ос та похідний від нього наказ від 24.07.2015 р. № 113-ос також є правомірними, і прийняті вони відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених зазначеною законодавчою нормою.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 06.11.2015, оскільки в межах досудового розслідування перевірялась наявність у діях позивача складу злочину, передбаченого ч.2 ст.332 і ч.1 ст.358 КК України, а не обставини щодо порушення ним службової дисципліни, які стали підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так само не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що під час проведення службового розслідування з ним не проводилась бесіда, оскільки таке порушення порядку проведення службового розслідування, з урахуванням встановлених вище обставин та доказів у їх сукупності, не призвело до спотворення його результатів, а тому вказані доводи позивача не є достатньою та необхідною правовою підставою для скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно твердження заявника про недопустимість дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів по справі, слід зазначити, що в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч. ч. 4, 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 71 КАС України, у редакції Закону №1404-VIII від 02.06.2016). Ця особливість випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства та покладає на адміністративний суд (в т.ч. апеляційної інстанції) обов'язок самому вживати заходи щодо встановлення реального змісту спірних правовідносин, з'ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (заміни неналежної сторони, необхідності участі в справі другого відповідача), визначення предмету та засобів доказування, встановлення належного способу захисту порушеного права чи встановлення компетенції.

В даному випадку суд не виходив за межі предмета доказування та кола засобів доказування.

При цьому, відповідно до частини другої статті 351 КАС України порушення норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що всі документи, копії яких містяться в матеріалах справи, є документами з особової справи позивача, їх відповідність оригіналам перевірено шляхом дослідження відповідної справи в судовому засіданні, що підтверджується журналом судового засідання (т.3, а.с.115).

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, судом не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №826/16025/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець