Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 року м. Київ К/9901/5701/18 815/1647/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/1647/15

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагентства у м. Одесі, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Одеська міська рада, про визнання недійсним акта на право власності, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Шеметенко Л.П., Запорожана Д.В., Коваля М.П.) від 01 жовтня 2015 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, управління Держземагенства в м. Одеса, треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеська міська рада, в якому просили:

- визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_4 управлінням Держкомзему у м. Одесі від 21 листопада 2008 року, кадастровий НОМЕР_2;

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_2;

- зобов'язати управління Держземагентства в Одеській області скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_2.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі назначали про порушення їх права користуватися та розпоряджатися домоволодінням та прилеглою до нього земельною ділянкою, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 набула право на зазначену земельну ділянку (яку у подальшому продала ОСОБА_5.) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2008 року, яке було скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року, однак до цього часу постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року фактично не виконана.

3. В ході розгляду до участі у справі залучено ОСОБА_6 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_7 управлінням Держкомзему у м. Одесі від 21 листопада 2008 року, кадастровий НОМЕР_2; зобов`язано відділ Держземагенства у м. Одесі скасувати в Поземельній книзі та в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_4 управлінням Держкомзему у м. Одесі від 21 листопада 2008 року, кадастровий НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційний номером №010850.501615; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що уповноважений орган державної влади Управління Держкомзему у м. Одесі, що виконувало функції з видачі державних актів, що посвідчують право власності громадян на землю, в порушення вимог ст. 81, 125 Земельного України 21 листопада 2008 року протиправно видало ОСОБА_4 акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 кадастровий НОМЕР_2, право на яку у неї не виникло відповідно до закону. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_2, суд зазначив, про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки підставою для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку може слугувати лише визнання недійсним чи скасування підстави для набуття такого права. Проте, договір від 28 травня 2010 року, яким ОСОБА_4 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_5 в судовому порядку недійсним не визнавався та в нотаріальному порядку не розривався, в зв'язку із чим, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 втратила право власності на цю земельну ділянку, що виключає можливість скасування державної реєстрації такого права.

6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року задоволено частково апеляційні скарги Управління Держземагентства в м. Одесі та ОСОБА_6: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року скасовано; адміністративний позов залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (наділ - КАС України).

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та направити справу для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. 18 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі № 815/1647/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка ухвалою від 29 січня 2018 року прийнята до провадження.

10. ОСОБА_6 у поданих запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблені правильні висновки, оскільки враховано особливості процесуального законодавства та всіх аспектів матеріальних норм. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.

11. Від інших учасників справи заперечення на касаційну скаргу не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 рішенням правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта від 27.03.1959 року (протокол №7) була закріплена за матір'ю одного з позивачів ОСОБА_8 та згідно земельної книги колгоспу за бабцею іншого позивача.

13. За час користування цієї земельною ділянкою на ній було побудоване домоволодіння, 156/4000 частина якого перейшло за спадщиною у власність ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 травня 2009 року, та 112/200 частина якого перейшло за спадщиною у власність ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 вересня 2009 року.

14. Вказане право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується відповідними витягами державних реєстраторів КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 13 травня 2009 року №22704565 та від 13 жовтня 2009 року № 24124541.

15. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2008 року у справі № 2-А-396 за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку 0,1000 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.

16. На підставі вказаного судового рішення Управління Держкомзему у м. Одесі 21 листопада 2008 року ОСОБА_4 виданий акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 кадастровий НОМЕР_2.

17. В подальшому, 28 травня 2010 року ОСОБА_4 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу, що посвідчений нотаріально.

18. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року постанова Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2008 року у справі №2-А-396 скасована та у задоволенні позовних вимог відмовлено, а за позовними вимогами про визнання право власності на земельну ділянку провадження по справі закрито за п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

19. Позивачі звернулись зі скаргою на такі дії до прокуратури Київського району м. Одеси та в ході проведення перевірки прокуратурою було встановлено, що земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 це є однією й тою земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, що належить позивачам, що підтверджується відповіддю прокуратури Київського району м. Одеси від 09 грудня 2014 року №545-13.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції при прийнятті рішення зазначив, що позивачами не пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права дізналися з відповіді прокуратури Київського району м. Одеси 14 грудня 2014 року, а тому строк повинен обраховуватись саме з цієї дати. Позовна заява подана до суду 17 березня 2015 року, тобто в межах строків звернення до суду, встановлених ч. 2 ст. 99 КАС України.

21. Апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з адміністративним позовом і підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду відсутні. Суд зазначив, що про наявність оскаржуваного акту позивачам було відомо не пізніше 2011 року при розгляді справи №2-7734/2010 за позовом заступника прокурора м. Одеси до Управління Держкомземагентства у м. Одесі, ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4, про витребування земельної ділянки, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Також суд зазначив, що у тексті позовної заяви позивачі самі вказують про їх обізнаність щодо існування рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2011 року. Крім того, суд не прийняв доводи позивачів про те, що їм стало відомо про отримання державного акта ОСОБА_7 лише у грудні 2014 року з відповіді прокуратури Київського району м. Одеси з посиланням на те, що така відповідь направлялася на адресу та ім'я зовсім іншої особи.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі скаржники зазначають, що вперше інформація про незаконність отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку та про існуванні судового рішення у справі № 2-7734/2010 представником позивачів отримана саме з відповіді прокуратури Київського району м. Одеси від 09 грудня 2014 року. Адміністративний позов подано 17 березня 2015 року, тобто через 3 місяці після отримання інформації про порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому вказують, що підстави вважати, що шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений ст. 99 КАС України, відсутні. Також зазначають про невірне посилання апеляційного суду про неможливість прийняття доводів позивачів про те, що їм стало відомо про отримання оскаржуваного державного акту в грудні 2014 року з відповіді прокуратури з тієї підстави, що така відповідь направлялась на ім'я іншої особи, оскільки ОСОБА_10 була і є дотепер представником позивачів та діє на підставі чинних нотаріальних довіреностей.

V. ОЦІНКА СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

24. Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення апеляційним судом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

24. Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

25. Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду є передчасними.

26. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, за захистом яких вона звертається до суду.

27. Суд не погоджується з висновками апеляційного суду щодо обізнаності позивачів у 2011 році про факт видачі ОСОБА_11 оскаржуваного державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 участі у справі №2-7734/2010 не приймали, про її розгляд не повідомлялися, до судових засідань не викликалися.

28. Також безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції, обґрунтовані тим, що відповідь прокуратури Київського району м. Одеси на запит позивачів направлена на ім'я іншої особи, а саме ОСОБА_10 Водночас в процесі розгляду справи встановлено, що ОСОБА_10 є представником позивачів на підставі нотаріальних довіреностей.

29. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

31. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі №815/1647/15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагентства у м. Одесі, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Одеська міська рада, про визнання недійсним акта на право власності, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб