Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2020 року у справі №814/833/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 814/833/17

адміністративне провадження № К/9901/30231/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Кашпур О. В., Смоковича М. І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 814/833/17

за позовом ОСОБА_1

до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер Строй"

про визнання протиправним та скасування розрахунку

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Гордієнко Т. О., суддів Лісовської Н. В., Марича Є. В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бойка А. В., суддів Димерлія О. О., Єщенка О. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.27 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправним та скасувати розрахунок № 25 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту перевірки від 18 березня 2017 року №0005522 на суму 1310,40 євро.

2. Позивач позов обґрунтовував тим, що він є власником автомобіля КАМАЗ, але цей автомобіль був переданий на підставі договору позички від 09 січня 2017 року у користування ТОВ "Лидер строй", розрахунок складений в порушення Порядку № 879 до власника автомобіля, а повинен був бути застосований до перевізника. Крім того, позивач зазначав, що на вимогу водія йому не було надано документ про проведення періодичної повірки вимірювального засобу вимірювальної техніки, а сам транспортний засіб не був затриманий. До того ж станом на 18 березня 2017 року була відсутня методика, затверджена Мінекономрозвитку, на підставі якої повинен проводитись габаритно-ваговий контроль.

3. Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки при зважуванні транспортного засобу було встановлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень осьового навантаження на здвоєну вісь, тому відповідно до вимог чинного законодавства складено розрахунок № 25 від 18 березня 2017 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Державним інспектором Укртрансбезпеки Пилипенко Ю. П. на автодорозі Р-06, км. 211+920 м. здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки КАМАЗ, модель 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якого складено акт від 18 березня 2017 року № 0005522 про перевищення транспортними засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 18 березня 2017 року.

5. Працівниками управління Укртрансбезпеки до вказаного акту складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №25 від 18.03.2017 року, у якому позивачу визначено до сплати 1310,40 євро. Зазначено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

6. У матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 17 травня 2016 року №34-00/2170 "Вага платформна типу 20ВП4-2 №256 із платформами №2012077712 та №2012077708", чинне до 17.05.2017 року.

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що Договір № 1/4 позички транспортного засобу від 09 січня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передає ТОВ "Лидер Строй" у користування строком на 11 місяців автомобіль марки КАМАЗ, модель 6520, реєстраційний номер НОМЕР_2, не засвідчений нотаріально.

8. Крім того, в акті №0005522, довідці про результат габаритно-вагового контролю, розрахунку №25, вказано реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1.

9. У накладній, наданій позивачем на підтвердження того, що перевізником був інший суб'єкт господарювання, від 16 березня 2017 року № ОГК-001803 відсутні відомості про перевізника.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування позивач діяв у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин, механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

ІV. Касаційне оскарження

12. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яку зареєстровано 30 листопада 2017 року.

13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, указує, що він не є перевізником у розумінні Порядку № 879, а станом на 18 березня 2017 року була відсутня методика, на підставі якої повинен проводитись габаритно-ваговий контроль. Скаржник також зазначає, що нотаріального посвідчення для договорів позички наземних самохідних транспортних засобів не вимагається, до того ж нікчемність правочину не може встановлюватися під час розгляду публічно-правового спору.

14. У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

15.04 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 814/833/17 з Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя-доповідач Загородній А. Ф. ).

16.11 січня 2018 року справа № 814/833/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

17.27 лютого 2018 року справу № 814/833/17 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

18.28 квітня 2020 року на підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 693/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

20. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

25. Згідно з пунктами 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

26. Вжитий у цій процесуальній нормі термін означає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

27. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

VІ. Позиція Верховного Суду

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

29. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).

32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження у цій справі є питання щодо правомірності розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18 березня 2017 року, яким нараховано плату за проїзд у розмірі 1310,40 євро.

34. у спірних відносинах, що склалися в цій справі, відповідач, відповідно до наданих йому повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.

35. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

36. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

37. Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку за наслідками оформлення результатів габаритно-вагового контролю під час перевірки 08 березня 2017 року у відношенні до позивача та визначення йому суми сплати за проїзд в розмірі 1310,40 євро, Верховний Суд зазначає, що він по своїй суті ніяким чином не впливає на права та обов'язки сторін у справі, оскільки такий розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

38. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 803/3/18, а також постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 805/3794/16, від 11 березня 2020 року в справі № 0440/6373/18 та ін.

39. При цьому Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення в справі № 803/3/18, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

40. Оскільки в справі, що розглядається, суди помилково розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

41. За правилами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

42. При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

43. За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в справі № 814/833/17 скасувати.

3. Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер Строй" про визнання протиправним та скасування розрахунку закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді: Н. В. Шевцова

О. В. Кашпур

М. І. Смокович