Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №826/10042/15

адміністративне провадження №К/9901/17217/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Погрібніченка І.М. від 12.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Коротких А.Ю. від 11.04.2017 у справі №826/10042/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В травні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №178/1 від 22.12.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича № 178/1 від 22 грудня 2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою № 349691 від 18 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про відсутність підстав та ознак нікчемності договору банківського вкладу № 349691 від 18.06.2014 укладеного з позивачем, оскільки нікчемність вказаного договору банківського вкладу обумовлена тим, що позивач не є вкладником банку, а є підставною особою кредитора банку ОСОБА_2 Залучення неіснуючих коштів на рахунки підставних осіб, в тому числі й на рахунок позивача, відбувалось з порушенням банківського законодавства. До того ж, не враховано, що Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ "Єврогазбанк" постановою правління НБУ №366/БТ від 17.06.2014 віднесено до категорії проблемних, а відтак укладення договору банківського вкладу з позивачем 18.06.2014 та операції по рахунку, який відкрито на виконання вказаного договору, свідчать про незаконність цих операцій. Також зазначає, що правочини, які спрямовані на заволодіння державними коштами, є такими, що порушують публічний порядок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 18.06.2014 між ПАТ «Єврогазбанк" та позивачем укладено договір банківського вкладу з фізичною особою № 349691, відповідно до умов якого, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який вкладник зараховує грошові кошти в розмірі 193400 грн, строком на один місяць під 23 % річних.

Відповідно до квитанції № 81745 від 18.06.2014 позивачем на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти в розмірі 193 400 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2014 № 424 ПАТ «Єврогазбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 № 57 розпочато процедуру виведення ПАТ «Єврогазбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17.07.2014 по 17.10.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Єврогазбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова В.М.

13 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 111 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Єврогазбанк», відповідно до якого продовжено строки повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Єврогазбанк" на один місяць до 17.11.2014.

Постановою Правління Національного банку України від 17.11.2014 № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 121 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Єврогазбанк» розпочато процедуру ліквідації банку строком на один рік з 18.11.2014 року по 17.11.2015. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова В.М.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 № 150 «Про призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК»» призначено з 19.12.2014 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

Відповідач своїм листом повідомив позивача про те, що договір № 349691 банківського вкладу з фізичною особою від 18.06.2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи протиправним наказ відповідача від 22.12.2014 №178/1 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу між нею та ПАТ "Єврогазбанк", позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не наведено обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що укладений позивачем договір банківського вкладу містить умови, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам (позивачу) переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій третіх осіб, на яких вказує відповідач.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Частина 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківських рахунків, а саме 18.06.2014; далі - Закон № 4452-VI) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з ч. 3 вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній з 11.07.2014) Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Відповідно до наказу №178/1 від 22.12.2014 та повідомлення про нікчемність правочину договір банківського вкладу від 18.06.2014 №349691 та операції з залучення (внесення або перерахування) грошових коштів по рахунку, який відкритий на виконання вказаного договору, відповідач, визначаючи підстави нікчемності правочину, послався на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, надіслані позивачу, всупереч приписам чинного законодавства не містять посилань на конкретні підстави, визначені ст. 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладу, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочинів (договорів) банківських вкладів позивача.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірних правочинів банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстави, визначеної Законом № 4452-VI у редакції, чинній з 11.07.2014.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до ст. 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11.07.2014) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI не містила.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань відповідача на те, що спірні правочини було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 17.06.2014 №366/БТ «Про віднесення ПАТ «Єврогазбанк» до категорії проблемних», відповідно до якої, зокрема, зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ «Єврогазбанк», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачів з її положеннями відповідачем надано не було, як і не надано, всупереч приписів ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом банку такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачами спірні договори банківських вкладів.

Також, слід зазначити, що відповідно до наданої копії квитанцій від 18.06.2014 №81745 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 року № 492. Доказів іншого відповідачем не надано.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до ст. 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

Отже, враховуючи, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Разом з тим, розглядаючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що встановлена правова природа згаданого наказу (рішення) про нікчемність правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочинів за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «Єврогазбанк» та позивачем, а відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю

Керуючись статтями 343, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №826/10042/15 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про визнання протиправним та скасування наказу закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду