Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 м. Київ

справа № 820/5699/14

провадження № К/9901/1077/18

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона А.Ю., Мороз Л.Л.

учасники справи:

позивач - Військова частина А1361,

відповідач - Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А1361 на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Шляхової О.М. від 08 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курила Л.В. Русанової В.Б., Присяжнюк О.В. від 03 липня 2014 року, -

встановив:

Військова частина А1361 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування рішення Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17 березня 2014 року № 46/03-04 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 3892,83 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі Військова частина А1361 просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, про задоволення адміністративного позову. Вказує, що висновки Фонду щодо неправомірного витрачання коштів є помилковими, оскільки листок непрацездатності серії АГМ №932600 продовжений листком серії АГМ №921408, а строк лікування за санаторно-курортною путівкою підставно поділено на двох застрахованих осіб, про що отримано погодження ВП "Санаторій ім. Миколи Гоголя". Позивач наполягає, що заперечення до Акту перевірки відділенням Фонду не розглянуто, не надано письмову відповідь, що призвело до прийняття спірного Рішення. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги порушення з боку посадових осіб Фонду, які при проведенні перевірки об'єктивно та чітко не виклали фактів порушення, не врахували, що хронічний холецистит та хронічний панкреатит належать до хвороб одного класу, а тому не можуть вважатися окремими страховими випадками, як зазначено в оскаржуваних рішеннях.

В запереченнях на касаційну скаргу Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просило залишити таку без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказало, що рішення Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17 березня 2014 року № 46/03-04 прийняте на підставі узгодженого акту перевірки, в межах наданих повноважень та відповідно до закону.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справи в порядку письмового провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами встановлено, спеціалістами Західної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Західна МРВД) проведено планову перевірку по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Військової частини А 1361 за період з 01.01.2013 по 01.01.2014, за результатами якої складено Акт №70 від 14.03.2013 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано порушення ст. 4, ч. 1 ст. 47, ч.2 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" №2240- ІІІ від 18 січня 2001 року (далі - Закон України №2240-ІІІ) та пункту 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12 (далі - Порядок №12).

За результатами перевірки директором Західної МРВД ХОВ ФСС з ТВП винесено оскаржуване Рішення від 17 березня 2014 року №46/03-04 про повернення коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - Рішення), відповідно до якого підлягає перерахуванню сума неправомірно витрачених страхових коштів у розмірі 2595,22 грн. та на підставі ст.ст. 21, 22, 28, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" до позивача застосовано фінансові санкції за порушення порядку витрачання страхових коштів в розмірі 1297,61 грн., всього на суму 3892,83 грн.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність та законність рішення №46/03-04 від 17 березня 2014 року "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності".

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктами 3, 6 частини 1 статті 28 Закону України №2240- ІІІ передбачено, що страховик має право проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, а також накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства. На страховика (Фонд) покладено обов'язок здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (пункт 3 частина 2 статті 28 Закону України № 2240-ІІІ).

Відповідно до частини 2 статті 35 Закону України №2240-ІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом (частина 1 статті 51 Закону України №2240-ІІІ).

Вичерпний перелік вимог щодо оформлення листка непрацездатності міститься в Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція 532/274/136-ос/1406).

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції №532/274/136-ос/1406, у графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря.

Якщо ЛН продовжується в амбулаторних умовах, запис терміну лікування здійснюється відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за №1005/6196 (далі - Інструкція №455). Продовження ЛН здійснюється з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря, завідувача відділення або голови лікарсько-консультативної комісії, що засвідчується їх підписами.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №455 при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.

Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

Згідно п.3.13 Інструкції №532 у графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.

Пунктом 4.5 Інструкції №532 передбачено, що у разі помилок у тексті здійснюється виправлення тексту, що підтверджується записом "Виправленому вірити", підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності". На бланку листка непрацездатності дозволяється не більше двох виправлень.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримав звільнення від роботи з 19.11.2013 по 30.11.2013 за встановленим хронічним холециститом та перебував у денному стаціонарі (листок непрацездатності серії АГМ № 932600). У графі "стати до роботи" лікарем вказана дата "першого грудня 2013 року" та одночасно в зазначеному ЛН підкреслено "продовжує хворіти", в той час як останній рядок у графі "Звільнення від роботи" (з якого числа; до якого числа включно) лікарем не заповнений, проставлений прочерк, а також не зазначений номер нового листка непрацездатності.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що в ЛН серії АГМ № 921408, згідно якого ОСОБА_2 хворів з 01.12.2013 по 08.12.2013, одночасно підкреслено "Первинний" та "Продовження листка".

В матеріалах справи міститься копія ЛН серії АГМ № 932600, в якому здійснено виправлення завідувачем медичної установи та у графі "стати до роботи" закреслено "перше грудня 2013 року", та зазначено №ЛН, яким продовжено листок непрацездатності, а саме: №921408, на який посилається позивач у касаційній скарзі. Однак, до позовної заяви долучена копія ЛН серії АГМ № 932600 без вказаних виправлень (а.с. 29 том 1). Крім того, ЛН серії АГМ № 921408 відкрито лікарем застрахованій особі вже за іншим діагнозом - "хронічний панкреатит", в той час як ЛН серії АГМ №932600 відкрито за діагнозом "хронічний холецистит". Посилання заявника на те, що вказані діагнози відносяться до одного класу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що виправлення ж та дооформлення листів непрацездатності вже після їх перевірки не звільняє позивача від відповідальності та не може бути підставою для скасування рішення Фонду, оскільки такі виправлення позивач повинен був зробити до перевірки.

Враховуючи викладене, суди першої інстанції прийшли до вірного висновку, що оскільки ЛН серії АГМ № 921408 відкрито за іншим захворюванням, тому другий лікарняний не може вважатися продовженням першого (№932600), тобто, в цьому випадку мають місце два страхових випадки, а тому перші п'ять днів непрацездатності в цьому випадку повинен був оплатити позивач, а наступні - Фонд.

Крім того, у ході перевірки встановлено, що позивачем неправильно використані кошти Фонду у розмірі 1973,14 грн. на курортно - санаторне лікування.

Відповідно до ст. 47 Закону України №2240-ІІІ для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону України № 2240-III та п.4.1 Порядку №12 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про виділення путівок до санаторіїв та (або) санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам і членам їх сімей (а також особам, які навчаються у вищих навчальних закладах) на підставі особистої заяви, медичних довідок, підтверджуючих необхідність лікування (оздоровлення), розмір часткової оплати за путівки на санаторно-курортне лікування, виділення путівок до дитячих оздоровчих закладів, надання соціальних послуг із позашкільного обслуговування з дітьми застрахованих осіб і передає їх роботодавцю для видачі путівок та здійснення розрахунків тощо (пункт 3.1.3. Положення №25).

Пунктом 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12 передбачено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

Перевіркою встановлено, що 20.03.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вернулись до Голови комісії з соціального страхування із заявами про виділення їм санаторно - курортних путівок для лікування до Голови комісії з соціального страхування.

Комісією із соціального страхування прийнято рішення про поділ терміну санаторно-курортної путівки № 132238 (на термін - 21 календарний день, починаючи з 18 квітня 2013 року включно) вартістю 5754,00 грн. з 20 % оплатою від вартості путівки (1150 грн.) для спільного санаторно-курортного лікування між працівниками Військової частини А1361 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, решту - сплатити за рахунок коштів Фонду, що підтверджується витягом з протоколу від 16.04.13 № 2.

Санаторно-курортна путівка визначалась тривалістю 21 день, а тому поділ її на двох осіб відбувся з порушення п.4.11 вищевказаного Положення, оскільки строк лікування кожної особи менше 12 діб.

Згідно зворотного талону до путівки ОСОБА_4 перебувала в санаторії 9 діб - з 18 по 26 квітня 2013 року.

Також судами встановлено, що 26.04.2013 ОСОБА_4 звернулась з заявою до директора Санаторія ім.М.Гоголя з проханням повернути їй кошти у розмірі 855 грн. через невикористання путівки протягом трьох днів за станом здоров'я. На підставі зазначеної заяви ОСОБА_4 повернуто гроші в розмірі 855 грн., що підтверджується копією чеку та Акту про видачу грошових коштів від 26.04.2013.

Поділ путівки між двома працівниками Військової частині здійснено рішенням комісії від 16.04.2013, в той час як доплата вартості за три дні путівки ОСОБА_4 здійснена лише 18.04.2013, тобто, після прийняття рішення комісією.

Страхувальником надано лист від 15.04.2013 №793 на адресу головного лікаря "Санаторію імені Миколи Гоголя" (а.с.101 том 1), а до позовної заяви долучено копію листа з резолюцією "не заперечую" (письмовим погодженням адміністрації санаторію), факсокопію якого отримано позивачем вже після закінчення перевірки 14.03.2014 (а.с.33 том 1), що зазначено на самій факсокопії.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при здійсненні перевірки дійшов вірного висновку про те, що страхувальником неправомірно використано кошти Фонду в сумі 1973,14 грн.

Відповідно до п.6.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Частиною 6 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Оскільки позивач нарахував та сплатив допомогу по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності, які видані та оформлені неналежним чином та використав кошти на надання послуг з санаторно - курортного лікування застрахованій особі ОСОБА_4, відповідач правомірно прийняв Рішення від 17.03.2014 №46/03-04 щодо повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення позивачем законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв відповідно до вимог закону і у межах наданих йому повноважень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341,343,349,350,355,356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А1361 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз