Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.03.2020 року у справі №440/2738/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 440/2738/19

адміністративне провадження № К/9901/11293/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Блажівської Н. Є., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (суддя: Ясиновський І. Г. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (судді: Ральченко І. М., Бершов Г. Є., Катунов В. В. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Завод "Лтава" (далі - ПАТ "Завод "Лтава", позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач),правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 № 0000055007.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ "ЄВРОГУРУ ", ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ ", ТОВ "ПЛАНО" та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 20.06.2018 по справі №818/4137/13, від 23.05.2018 по справі №826/16865/14 та від 27.03.2018 по справі №2а-1670/5096/12.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами зі спірними контрагентами діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані гуртуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Завод "Лтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за взаємовідносинами: з ТОВ "ЄВРОГУРУ" за період з травень, червень 2016 року; з ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року; з ТОВ "ПЛАНО" за період листопад 2016 року, з податку на прибуток за 2016 рік по взаємовідносинам з вищенаведеними підприємствами та з ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ".

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 15.04.2019 № 35/28-10-50-07-12/14308479, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.36, 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від
16.07.1999 № 996, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, М (С)БО № 18 "Доходи", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1130686,79 грн.

08 травня 2019 року на підставі зазначеного акту перевірки Офісом ВПП ДФС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000055007, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1413258,49 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1130686,79

грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 282671,70 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із пункту 135.1 статті 135 ПК України з урахуванням положень пункту 135.1 статті 135 ПК України.

В силу п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів на адресу ТОВ "ЄВРОГУРУ ", ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ ", ТОВ "ПЛАНО" та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ".

Висновки щодо нереальності господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання контролюючий орган обґрунтовує: відсутню у контрагентів позивача основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів; неможливістю встановлення подальшого ланцюга реалізації продукції (виробів), придбаних такими товариствами у ПАТ "Завод "Лтава"; наявністю протоколів допиту посадових осіб ТОВ "ЄВРОГУРУ ", ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ ", ТОВ "ПЛАНО" та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ", в яких останні заперечують свою участь у створенні та фінансово - господарської діяльності означених вище суб'єктів господарювання.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період, який перевірявся, позивачем було укладено низку договорів поставки з ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ", ТОВ "ПЛАНО" та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ".

Фактичне виконання укладених вказаних договорів та, відповідно, правомірність формування від'ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік підтверджується наданими позивачем як до перевірки, так і до суду: копіями відповідних договорів, рахунками попередньої оплати, видатковими та податковими накладними, довіреностями на відпуск товару та платіжними дорученнями.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Предмет вказаних господарських операцій цілком відповідає видам господарської діяльності позивача.

У свою чергу, контролюючим органом, за висновками судів, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його покупців, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ "Завод "Лтава" спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

При цьому судові інстанції цілком об'єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, також були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Колегія суддів також підтримує позицію судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальних справ, так само як і отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

У зв'язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами у спірні періоди, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Судами попередніх інстанцій також доцільно вказано на те, що за змістом акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що виразилось у заниженні податку на прибуток підприємств, однак за результатами оцінки спірних господарських операцій з питань нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість вказані операції податковим органом визнані такими, що підтверджені даними бухгалтерського обліку, а отже і податкові зобов'язання, що визначені на їх підставі, визнані обґрунтованими та підтвердженими відповідними первинними документами.

У той же час, актом перевірки зафіксовано, що такі операції мають фіктивний характер, здійснені для штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету. Незважаючи на те, що за наслідками зазначених господарських операцій податковий кредит формували саме контрагенти позивача, в свою чергу сумніви у правомірності формування податкового кредиту контрагентами не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу.

Відтак, враховуючи, що в межах даного спору оцінюється виключно правомірність нарахування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням саме податку на прибуток приватних підприємств в межах господарської діяльності ПАТ "Завод Лтава", висновки щодо штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача не можуть свідчити про вчинення порушень позивачем.

Також, є взаємовиключними висновки податкового органу щодо реалізації позивачем продукції невстановленим особам, враховуючи, що у акті перевірки зазначено про встановлення на підставі первинних документів та підтвердження даними бухгалтерського обліку факту реалізації зазначеної продукції одноразово.

Враховуючи наведене вище колегія суддів погоджується із твердженням судів попередніх інстанцій, що відповідач в акті перевірки дійшов суперечливих та взаємовиключних висновків, які не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Судами повною мірою встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга відповідача не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були наведені відповідачем раніше, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 по справі №818/4137/13, від 23.05.2018 по справі №826/16865/14 та від 27.03.2018 по справі №2а-1670/5096/12 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: Н. Є. Блажівська

С. С. Пасічник