Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №817/567/18

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа №817/567/18

адміністративне провадження №К/9901/5899/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (судді: Заверуха О. Б., Гінда О. М., Ніколін В. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 08 лютого 2018 року № 49/03 "Про накладення дисциплінарного стягнення".

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний наказ вважає таким, який винесений без належного з'ясування обставин справи, всупереч закону та наявним доказам у справі, з порушенням принципів розумності, неупередженості та справедливості, а оголошення догани не має законного підґрунтя і є наслідком упередженого ставлення до неї керівництва Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Вказує, що вона перебуває на посаді з 20 жовтня 2016 року, з цього числа перебувала на лікарняному по 25 листопада 2016 року, доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) отримала у січні 2017 року і з цього числа розпочала роботу, при цьому вказує на значний обсяг роботи. Стверджує, що із введенням в дію АСВП спричинено багато проблем не тільки у ввіреному їй відділі, а і по всій Україні в зв'язку з завантаженістю та залежністю від Інтернету. Посилається на пожежу, яка відбулась в приміщенні, де знаходиться відділ, що призвело до погіршення умов праці. Вважає, що не може нести відповідальність за 2014-2016 роки з огляду на те, що приступила на посаду в кінці 2016 року, а отримала доступ до роботи АСВП на початку 2017 року.

Стверджує про порушення проведення перевірки відповідачем, а саме, без посилання на Порядок проведення перевірок у Головному територіальному управлінні юстиції у Рівненській області, так як його на той час не було затверджено і він не розроблявся Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області та не був доведений до її відома як керівника структурного підрозділу. Довідка про проведення перевірки містить суперечності, а саме вказано, що перевірка проводилась у зв'язку з надходженням скарг до Головного територіального правління юстиції у Рівненській області, а у самій Довідці по результатам перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області на сторінці 8 абзац 2 зазначено, що за період з 24 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року (хоча перевірка проводилась 24-25 квітня) на розгляд до управління ДВС Головного територіального управління юстиції надійшло 9 звернень громадян та юридичних осіб, з них 4 скарги на посадових осіб відділу. Зазначене свідчить про упередженість та формальність проведення перевірки. Щодо виконавчих проваджень зазначає, що по вказаних фактах стосовно виконавчих проваджень з минулих років, вона не може нести відповідальності за ведення контролю за цими провадженнями.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 08 лютого 2018 року № 49/03 "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подання дисциплінарної комісії, прийняте неповноважним складом є протиправним та таким, що позбавляє настання будь-яких негативних наслідків до особи, щодо якої проводилось дисциплінарне провадження, в даному випадку до позивачки, а тому оскаржений наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, прийнятий на підставі подання дисциплінарної комісії, є протиправним. Також відповідач, визначивши позивачу термін для надання пояснень до 16:00 год 08 лютого 2018 року, діяв необґрунтовано та нерозсудливо, оскільки вказаний у дорученні термін є недостатнім для ознайомлення із матеріалами дисциплінарного провадження, що містять значний обсяг матеріалів, а саме 239 аркуші, чим порушено право позивачки на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання відповідних пояснень, передбачене статтями 75, 76 Закону України "Про державну службу".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 817/567/18 та прийнято нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до норм законодавства передбачено право, а не обов'язок особи, відносно якої проводиться службове розслідування, ознайомлюватись з матеріалами дисциплінарної справи та подавати пояснення, а відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Також орган, який здійснює службове розслідування, не має обов'язку забезпечувати обов'язкову явку особи, відносно якої проводиться службове розслідування, чи вимагати обов'язкового подання нею письмових пояснень.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 820/5040/16 (адміністративне провадження № К/9901/22606/18), про те, що висновок щодо застосування норм права, згідно з яким гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбачені ~law12~, державний службовець реалізує шляхом власного волевиявлення наміру ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Про порушення гарантій, передбачених цими нормами, може свідчити наявність необґрунтованої відмови чи вчинюваних дисциплінарною комісією перешкод у реалізації державним службовцем зазначених прав. Оскільки позивач, надаючи пояснення в письмовій формі, був обізнаний з початком перебігу дисциплінарного провадження стосовно нього, то посилання на порушення гарантій його прав, визначених ~law13~ є необґрунтованим, оскільки докази волевиявлення позивача у реалізації даного права відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду вказала, що ОСОБА_1 після отримання подання дисциплінарної комісії та доручення про надання письмового пояснення відразу написала пояснення та службову записку про те, що не може надати пояснення у визначений термін в зв'язку із значним обсягом матеріалів та просила надати достатній термін для цього, не починавши ознайомлення з цими матеріалами, а також не вказала конкретного часу, необхідного для написання пояснень, про, що було зазначено в акті про відмову від надання позивачем таких пояснень. Таким чином ненадання відповідачем ОСОБА_1 додаткового терміну для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмових пояснень не є порушенням її прав, гарантованих ~law14~ і саме по собі не може бути підставою для визнання протиправним оскарженого наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Також, колегія суддів врахувала наявне в матеріалах справи роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби, надане на запит відповідача листом від 17 вересня 2018 року № 6832/10-18, згідно з яким засідання дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області є правомочним, якщо на ньому присутні чотири її члени (дві третини від шести членів комісії). Водночас, відсутність на час дисциплінарного провадження мінімального складу комісії (у спірному випадку - п'ять, а не шість членів), на думку колегії суддів, не вплинуло на її правомочність, оскільки для прийняття рішень достатньо присутності двох третин членів комісії.

В цьому контексті колегія суддів вважає, що встановлення законом можливості проведення засідань і прийняття рішень не повним складом дисциплінарної комісії, а її компетентною більшістю спрямоване на забезпечення нормальної та ефективної діяльності комісії за умови відсутності окремих членів чи їх неможливості брати участь у дисциплінарному провадженні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивачка зазначає, що відповідач порушив право ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання відповідних пояснень, оскільки надав позивачу недостатній час для цього, а також, що подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було прийняте неповноважним складом дисциплінарної комісії, оскільки на день його складення комісія діяла у складі п'яти осіб, що є меншим мінімальної кількості, встановленої законом.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Білоус О. В., судді: Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 645/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 з 25 жовтня 2016 року працювала на посаді начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №210/04/К від 10 травня 2017 року відносно позивача відкрито дисциплінарне провадження (том 1 а. с.52-54).

На виконання зазначеного наказу, дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, за результатами якого дисциплінарною комісією Головного територіального управління юстиції у Рівненській області був складений висновок про порушення начальником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Назарчук Р. Ю. статті 40 Конституції України, статей 1, 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункту 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу", що в свою чергу є порушенням Присяги державного службовця. Такі діяння (дії та бездіяльність) ОСОБА_1 як державного службовця призводять до приниження авторитету державного органу. Як слідує із висновку дисциплінарної комісії, остання погоджується, що припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату. Звільнення з посади державної служби на підставі частини 5 статті 66 Закону України "Про державну службу" є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця.

На переконання комісії, державний службовець, начальник відділу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Назарчук Р. Ю. скоїла проступок який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, може бути звільнений за порушення Присяги, оскільки, проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги. Однак дисциплінарною комісією взято до уваги, що позивачка тривалий час працює в органах юстиції та має заохочення Міністерства юстиції України, а тому дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати неї дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани відповідно до пункту 3 статті 66 Закону України "Про державну службу".

07 лютого 2018 року дисциплінарною комісією направлено начальнику Головного територіального управління юстиції у Рівненській області подання, в якому рекомендує застосувати до начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани відповідно до пункту 3 статті 66 Закону України "Про державну службу" (том 2, а. с.53-72).

08 лютого 2018 року відповідачем виданий наказ №49/03 "Про накладення дисциплінарного стягнення" щодо ОСОБА_1.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивачка звернулась до суду з позовом.

Релевантні джерела права та акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law21~).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law22~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law23~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law24~.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ~law26~).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно із частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII №889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

~law29~ передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються ~law30~, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law31~.

За змістом статті 7 цього ж Закону, державний службовець має право на: 1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) чітке визначення посадових обов'язків; 3) належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; 4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу; 5) відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону; 6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу; 7) просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов'язків; 8) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів; 9) участь у діяльності об'єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених ~law32~; 10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності; 11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог ~law33~; 12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом; 13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності; 14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Частиною першою статті 8 цього ж Закону визначено, що державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7)сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

~law34~ передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених ~law35~ та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому ~law36~.

Відповідно до ~law37~ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених ~law38~ та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

В свою чергу, перелік дисциплінарних проступків визначено ~law39~.

При притягненні державного службовця до відповідальності відповідний орган має встановити в його діях дисциплінарний проступок/проступки, що відповідають визначеному переліку.

До державних службовців згідно із ~law40~ застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення як догана.

Відповідно до ~law41~ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

~law42~ передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Відповідно до ~law43~ для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

При цьому, згідно із ~law44~ з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

За приписами ~law45~ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Відповідно до ~law46~ державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди мають перевірити чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному наказі про накладення дисциплінарного стягнення відповідачем зазначено, що відповідно до ~law47~ застосовано до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Судами встановлено, що розглядаючи спірне питання в межах процедури про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме неналежне виконання своїх посадових обов'язків щодо забезпечення належної організації роботи відділу, виконання завдань, покладених на Рівненський міський відділ державної виконавчої служби, що призвело до порушення вимоги статті 40 Конституції України, статей 1, 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункту 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу".

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 лютого 2018 року відповідач направив доручення позивачці щодо надання пояснень 08 лютого 2018 року до 16:00 год, на що позивачка надала службову записку, що вона не має змоги фізично надати пояснення в зв'язку із значним обсягом матеріалів та просить надати достатній термін (а. с. 74-76).

Відповідач 08 лютого 2018 року о 16:30 год склав акт про відмову від надання у визначений термін будь-яких пояснень.

Верховний Суд погоджується з висновками суду інстанції про те, що ненадання відповідачем ОСОБА_1 додаткового терміну для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмових пояснень не є порушенням її прав, гарантованих ~law51~ і саме по собі не може бути підставою для визнання протиправним оскарженого наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Також в матеріалах справи міститься копія висновку дисциплінарної комісієї Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, на останній сторінці якого позивачка власноручно написала, що ознайомлена 07 лютого 2018 року, додатково зазначила, що остання сторінка не така як 01 червня 2017 року (т.1, с. 238). Вказане свідчить, що позивачка раніше ознайомлювалася із висновком комісії.

Крім того, Суд зауважує, що гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого приписами ~law52~, державний службовець реалізує шляхом власного волевиявлення наміру ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

Наявність обґрунтованої відмови та вчинюваних перешкод дисциплінарної комісії у реалізації зазначеного права державного службовця дає змогу стверджувати про порушення гарантій, передбачених нормами даних статтей Закону.

У цій справі, позивачка не надала жодних доказів звернення до дисциплінарної комісії з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та доказів відмови їй у вчиненні таких дій чи здійснення членами дисциплінарної комісії перешкод у реалізації позивачкою зазначених прав.

Щодо доводів позивачки про неповноважний склад дисциплінарної комісії під час прийняття висновку за наслідками дисциплінарного провадження та направлення подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до ~law53~ дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дисциплінарна комісія під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивачки у період часу з 11 травня 2017 по 02 червня 2017 діяла у складі 6 членів комісії, що відповідає вимогам закону.

Натомість, 01 лютого 2018 року, ОСОБА_2, яка є членом дисциплінарної комісії, була звільнена із посади заступника начальника управління - начальника відділу державної реєстрації нормативно-правових актів Управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, що підтверджується наказом відповідача №40/04/к від 01 лютого 2018 року (а. с. 36 т.3).

Як вбачається із протоколу засідання дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, 07 лютого 2018 було продовжено роботу комісії у складі 5 членів (а. с. 1-52 т.2).

В подальшому комісією у складі 5 членів, 07 лютого 2018 року винесене подання дисциплінарної комісії (а. с. 160-237 т.1,53-72 т.2. відповідно).

Згідно із ~law54~ засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в частині правомочності засідань та рішень комісії даною статтею встановлено лише вимоги щодо мінімального кількісного складу, який повинен бути присутній на засіданні, а саме не менше двох третин її членів.

Тобто засідання дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області є правомочним, якщо на ньому присутні чотири її члени (дві третини від шести членів комісії).

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 08 лютого 2018 року №49/03 "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційних скаргах не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law55~ та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіА. Г. Загороднюк Л. О. Єресько В. М. Соколов