Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №750/8825/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 750/8825/17

адміністративне провадження № К/9901/3616/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/8825/17

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України

на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 01 листопада 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Карапути Л. В. )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року

(постановлену у складі: головуючого - судді Лічевецького І. О., суддів - Мельничука В. П., Мацедонської В. Е.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

УСТАНОВИЛ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просила:

- визнати неправомірною відмову відповідача в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача телефоністкою міжміського телефонного зв'язку з 14 листопада 1983 року по 30 квітня 1984 року та з 06 березня 1997 року по 30 вересня 2005 року та призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку;

- зобов'язати відповідача зарахувати період роботи позивача телефоністкою міжміського телефонного зв'язку з 14 листопада 1983 року по 30 квітня 1984 року та з 06 березня 1997 року по 30 вересня 2005 року та призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звернулася до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком за списком № 2, обґрунтувавши це звернення документально та з посиланням на норми чинного законодавства України, що регулюють вказане питання, проте їй було протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.01 листопада 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи ОСОБА_1 телефоністкою міжміського телефонного зв'язку з 06.03.1997 року по
21.08.1997 року та призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати період роботи ОСОБА_1 телефоністкою міжміського телефонного зв'язку з
06.03.1997 року по 21.08.1997 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком, оскільки у ОСОБА_1 наявні необхідний вік та пільговий стаж роботи у відповідності до записів трудової книжки, тобто дотримано умов, передбачених законодавством України для призначення пільгової пенсії за віком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.13 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2017 року - без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився с судом першої інстанції щодо можливості зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду роботи ОСОБА_1 телефоністкою міжміського телефонного зв'язку з 06 березня 1997 року по 21 серпня 1997 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.11 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Деснянського районного суду м.

Чернігова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №750/8825/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що відсутність підтвердження проведення атестації робочого місця позивача не дає йому права на зарахування періоду роботи з 06 березня 1997 по 21 жовтня 2003 року та з 30 вересня 2005 року по 20 червня 2007 року до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №750/8825/17. А також відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Стеценко С. Г., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно паспорту серії НОМЕР_2, виданому 29 квітня 2000 р. Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1, позивач 14 листопада 1983 року була прийнята на роботу ученицею телефоністки міжміської телефонної станції на підставі наказу № 114/к від 10 листопада 1983 року.

Наказом № 44/к від 28 квітня 1984 р. ОСОБА_1 присвоєно 3 клас телефоністки міжміської телефонної станції.

20 грудня 1993 року позивач звільнилась з роботи за власним бажанням.

З 06 березня 1997 р. по 30 вересня 2005 р. позивач працювала на посаді телефоністки міжміської телефонної станції військової частини 68039.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 27 березня 2017 року № 54, позивач з 06 березня1997 року по 30 вересня 2005 року виконувала роботу телефоністки, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією.

Позивач 07 квітня 2017 року звернувся до Управління із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах.

Листом від 05 травня 2017 року № 787/02/У-7 відповідач відмовив у призначенні пенсії.

Така відмова обґрунтована тим, що до пільгового стажу роботи за Списком № 2 підлягає зарахуванню період роботи з 01 травня 1984 р. по 20 грудня 1993 р. (9 років 7 місяців 20 днів), оскільки робота на посаді учениці телефоністки міжміської телефонної станції не підлягає включенню до пільгового стажу, а після 21 серпня 1992 р. робота із шкідливими умовами праці має бути підтверджена атестацією робочого місця.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

~law18~ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом "б" ~law19~ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від
09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

~law20~ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України від
18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), встановлює, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 у період з 06 березня 1997 року по 30 вересня 2005 року працювала на посаді телефоністки міжміської телефонної станції військової частини 68039, що у свою чергу також підтверджується довідками № 09/2-17-5 від 08 липня 2016 р., № 09-1 від 10 березня 2017 р., № 54 від 27 березня 2017 р.

Посада, яку обіймала позивач у цей період, дає їй право на пільговий вихід на пенсію за списком №2 у відповідності до положень Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".

Судами попередніх інстанцій досліджено трудову книжку позивача та вказано, що остання заповнена без помилок і недоліків та містить відомості, що підтверджують пільговий трудовий стаж позивача.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 період працевлаштування у якості зарахування до трудового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не підлягає врахуванню через відсутність підтвердження атестації робочого місця позивача.

З такими висновками не погоджується колегія суддів КАС ВС з огляду на наступні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442 не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

На підставі аналізу зазначених норм Велика Палата Верховного Суд дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту "б" ~law22~ - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" ~law23~.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць у період з 06 березня 1997 року по 30 вересня 2005 року, на яких він набув трудовий стаж, який враховується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

15. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №750/8825/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій