Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.03.2023 року у справі №2040/7653/18
Постанова КАС ВП від 29.03.2023 року у справі №2040/7653/18
Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №2040/7653/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа №2040/7653/18

адміністративне провадження № К/9901/11408/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (колегія у складі суддів Спаскіна О.А., Калиновського В.А., Кононенко З.О.)

у справі № 2040/7653/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 16 рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 29.05.2018, внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.07.2018 № 73;

- зобов`язати відповідача призначити та виплати як інваліду ІІІ групи з 29.05.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 позов задоволено.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом військового ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.04.2016 №28-рс ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) та зараховано до оперативного резерву першої черги в особливий період на посаду молодшого спеціаліста служби захисту інформації ІНФОРМАЦІЯ_1, ВОС - НОМЕР_1, що підтверджено витягом з наказу №68 від 04.05.2016.

7. З довідки від 23.12.2014 №2904 встановлено, що 29.08.2014 під час виконання бойового завдання в ході АТО, а саме при виконанні обов`язків військової служби у складі зведеної групи під час виходу з оточення поблизу АДРЕСА_1 отримав поранення. Факти отримання поранення в стані алкогольного сп`яніння або вжиття наркотичних речовин не встановлені.

8. 07.09.2016 за результатами огляду МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини з 22.04.2016, про що свідчить копія довідки МСЕК серії 10ААА № 016536 від 07.09.2016.

9. У зв`язку з цим позивачу нарахована та виплачена допомога по втраті працездатності в сумі 24115,00 гривень.

10. У відповідності до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 АААБ №686639 від 13.06.2018, при первинному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності з 29.05.2018 - травма, пов`язана із захистом Батьківщини. Дата чергового переогляду 15.05.2019.

11. Згідно із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в п. 16 протоколу № 73 від 13.07.2018, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що абз. 2 п. 4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності виплачена в сумі 241150 гривень.

12. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з 29.05.2018, моменту встановлення інвалідності ІІІ групи, набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

14. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, виходив з того, що Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абз. 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності з 01.01.2017.

16. Проте, в силу ст.58 Конституції України норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування вказаної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 29.05.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності діяв п. 4 ст. 16-3 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який чітко встановив термін, при дотриманні якого у випадку зміни групи інвалідності здійснюється виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше сплачених сум.

18. Оскільки встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулась понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, то відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги діяв відповідно до вимог чинного законодавства, так як позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при зміні групи інвалідності на ІІІ групу.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

20. Скаржник зазначає про те, що відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причини її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, тобто лише при встановленні особі або більшого відсотку втрати працездатності, без встановлення інвалідності, або інвалідності вищої групи, її причини, а саме при повторному огляді, не поєднуючи їх між собою.

21. На думку позивача, оскільки з 22.04.2016 йому було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, а з 13.06.2018 було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи.

22. Також мотиви, викладені у касаційній скарзі повністю узгоджуються з висновками суду першої інстанції.

23. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

25. Ключовим питанням у справі є правильність застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.

26. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

27. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

28. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:

" пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".

29. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

30. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне:

«(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;

(2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2022 у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року.

До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.»

31. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

32. Зазначені висновки Верховного Суду також спростовують доводи скаржника про те, що обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД, передбачені п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», застосовується лише у випадку встановлення особі або більшого відсотку втрати працездатності, без встановлення інвалідності, або інвалідності вищої групи, її причини, а саме при повторному огляді, не поєднуючи їх між собою.

33. Отже, доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, який всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі №2040/7653/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб