Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №810/5748/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №810/5748/15

касаційне провадження №К/9901/39082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Літвінова Н.М., Чаку Є.В.) у справі №810/5748/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» (далі - відповідач або Уповноважена особа Фонду), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вкладником ПАТ «КБ «Стандарт» в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI), а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір банківського вкладу та операції з перерахування грошових коштів є нікчемними в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Уповноважена особа Фонду діяла у межах та у спосіб, визначених Законом №4452-VI повноважень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:

визнано протиправним і скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 76958 від 06.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Стандарт»», оформлене наказом № 11 від 09.09.2015 (згідно переліку);

зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за його рахунок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. У спірному випадку Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав для визначання правочинів з укладення договору та перерахування грошових коштів нікчемними. Позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI, а тому набула право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Належним способом захисту порушених прав позивачки, за встановлених у справі обставин, є визнання протиправним і скасування наказу відповідача про визнання правичину нікчемним та зобов`язання останнього подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на рахунок позивачки надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) коштів з рахунку іншого клієнта банку, внаслідок чого власник вкладу отримала перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивачка правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.2015 між позивачкою та ПАТ «КБ «Стандарт» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №76958, згідно умов якого вкладник у порядку та на умовах, визначених цим договором, вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 178 328 грн строком на 7 днів.

Того ж дня, на вкладний депозитний рахунок позивачки надійшли грошові кошти в обумовленій договором сумі.

Відповідно до постанови Правління НБУ «Про віднесення ПАТ «КБ «Стандарт» до категорії неплатоспроможних від 19.02.2015 № 116 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Стандарт» від 19.02.2015 № 38, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20.02.2015 до 19.05.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака І.Ю. строком на 1 рік з 19.06.2015 до 18.06.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.11.2015 № 208 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт». Згідно із зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Ю.П. з 16.11.2015.

На офіційному сайті ПАТ «КБ «Стандарт» в кінці липня 2015 року розміщено оголошення наступного змісту: «У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 19.06.2015 № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 26.06.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Стандарт» з 26.06.2015 року до 06.08.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «Укінбанк».

На підставі наказу уповноваженої особи Фонду від 09.09.2015 №11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», зважаючи на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ «КБ «Стандарт», було визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, в т.ч., і щодо позивачки.

Позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду з приводу включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, однак листом від 25.05.2015 №25/05-928 ОСОБА_1 повідомлено про тимчасове обмеження банківських операцій по депозитному рахунку.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка 06.02.2015 уклала з ПАТ «КБ «Стандарт» договір банківського вкладу (депозиту) №76958, на виконання умов якого на рахунку ОСОБА_1 розміщені грошові кошти на загальну суму 178 328 грн.

Укладення вказаного договору (06.02.2015) та зарахування коштів на рахунок (06.02.2015) відбулося до початку віднесення ПАТ «КБ «Стандарт» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (20.02.2015).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За наведеного правового регулювання Верховний Суд приходить до висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Відтак, оскільки таке рішення є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), жодні права яких не можуть порушуватися унаслідок прийняття цього рішення. Тобто права позивачки в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому вимоги про визнання протиправними дій (рішень) Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності правочинів не можуть розглядатися в судах (у тому числі адміністративних, цивільних, господарських).

Правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 (справа №910/12294/16), від 16.05.2018 (справа №910/24198/16), від 02.04.2019 (справа №816/4666/15.

Разом із тим, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив таке рішення (визнав протиправним і скасував наказ Уповноваженої особи Фонду №11 від 09.09.2015 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 76958 від 06.02.2015), вийшовши за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки (отже, такої позовної вимоги ОСОБА_1 не заявлялося), судове рішення підлягає скасуванню у цій частині без закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №826/20385/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачку не було включено до переліку вкладників, які отримують кошти у межах гарантованої суми за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що, на думку Уповноваженої особи Фонду, транзакція щодо зарахування коштів за договором банківського вкладу № 76958 від 06.02.2015 мала ознаки нікчемності, визначені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Стандарт», оскільки на підставі цього договору у позивачки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.

Метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 у справі №910/23036/16, від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15, від 12.12.2019 у справі №804/1066/16.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачка є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «КБ «Стандарт» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Разом з цим, згідно із частиною другою статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судами попередніх інстанції оскаржуваних рішень), яка кореспондується із частиною третьою статті 3 КАС України (у чинній редакції), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 27 Закону №4452-VI (у редакції Закону України від 16.07.2015 N 629-VIII, що діяла на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення), уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 .

Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі №810/5748/15 в частині визнання протиправним і скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» № 11 від 09.09.2015 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 76958 від 06.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Стандарт» - скасувати.

Змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі №810/5748/15, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків про ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.06.1998 Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ), як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі №810/5748/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна